Ухвала суду № 95317096, 05.02.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8450/20

Провадження № 1-кс/428/1677/2021

УХВАЛА

іменем України

05 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., за участю секретаря судового засідання Соха К.С., заявниці ОСОБА_1 , прокурора Зіньковського А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Сєвєродонецького міського суду Луганської області скаргу адвоката Осьмак Яніни Валеріївни, поданої в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива» на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк,

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєродонецького міського суду надійшла скарга адвоката Осьмак Яніни Валеріївни, поданої в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива» на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.

В обґрунтування скарги представник заявника посилається на те, що в провадженні СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях знаходиться кримінальне провадження № 22017130000000029 від 17.02.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Зіньковським А.Ю.

Дане кримінальне провадження здійснюється безпосередньо щодо Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Нива» (код ЄДРПОУ 30596644) та його посадових осіб за підозрою у фінансуванні терористичних організацій ЛНР і ДНР.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено в тому числі рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Тому, керуючись вищезазначеними положеннями закону, вважає за необхідне звернутись до слідчого судді із цією скаргою, оскільки оскаржуване рішення прокурора вважаю незаконним, таким що суперечить визначеним у ст. 28 КПК України принциповим засадам здійснення кримінального провадження (слідство триває більше 3,5 років, слідчі дії не здійснюються), не наведено жодного переконливого і поважного мотиву про те, чому неможливо встановити слідчому конкретний розумний термін для завершення слідства.

21.09.2020 р. вона звернулася до керівника Луганської обласної прокуратури зі скаргою на недотримання розумних строків під час досудового розслідування, в якій просила надати прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 22017130000000029 від 17.02.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 КК України вказівку щодо дотримання розумності строків досудового розслідування та необхідності негайного прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України.

Листом від 25.09.2020 р. № 04/4-7405-19 перший заступник керівника Луганської обласної прокуратури Караман К.В. повідомив про відмову в задоволенні моєї скарги.

Вказаний лист отримано засобами поштового зв`язку лише 06.10.2020 р. Враховуючи зазначене, дотримано 10-ти денний строк на оскарження дій прокурора.

Згідно із п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КПК України прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

Дане кримінальне провадження здійснюється безпосередньо щодо Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Нива» (код ЄДРПОУ 30596644) та його посадових осіб за підозрою у фінансуванні терористичних організацій ЛНР і ДНР.

Подана скарга була вмотивована наступним:

«Дане кримінальне провадження здійснюється безпосередньо щодо Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Нива» (код ЄДРПОУ 30596644) та його посадових осіб за підозрою у фінансуванні терористичної організації ЛНР.

Зокрема розслідується наступне кримінальне правопорушення:

«згідно з наявними даними, посадовці ПАТ «Луганськ-Нива», прихованим шляхом, використовуючи послуги Донецької дирекції залізничного транспорту, здійснили вивіз з м. Луганськ власної продукції на територію, підконтрольну українській владі з метою її подальшої реалізації. У зв`язку з тим, що ПАТ «Луганськ-Нива» являється підприємством підконтрольним депутату Народної ради ЛНР – ОСОБА_2 , отримані кошти від реалізації планували використати на господарську діяльність підприємства, сплати «податків» у «ЛНР» та фінансування незаконних збройних формувань, що дислокуються на тимчасово окупованій території Луганської області, а також на створення «Аграрного фонду» ЛНР, який буде знаходиться на базі ПАТ «Луганськ-Нива» та ПАТ «Луганськмлин». До цього часу ПАТ «Луганськ-Нива» на підконтрольній уряду України території не перереєструвалось, обов`язкові платежі до держбюджету України не перераховує.»

Вказане кримінальне провадження безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ПАТ «Луганськ-Нива» та його посадових осіб оскільки:

-в фабулі кримінального провадження прямо зазначено, ПАТ «Луганськ-Нива» фінансує терористичні організації;

-в межах кримінального провадження № 22015130000000210 було вилучено та реалізовано належне майно ПАТ «Луганськ-Нива» - 09.04.2015 на КППВ «Ниркове» (с.Ниркове Попаснянського району Луганської області) співробітниками правоохоронних органів був затриманий залізничний потяг № 035, який транспортував у вагоні № 24583312 борошно житнє у кількості 67050 кг (виробник - ПАТ «Луганськ-Нива») на адресу ТОВ «Транскомвагон» (м. Харків) з подальшим відвантаженням всього об`єму продукції ТОВ «Продзернопром» (м. Харків).

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.11.2016 року було надано дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні № 22015130000000210, а саме борошна житнього хлібопекарського обдирного загальною вагою 66900 кг, належного ПАТ «Луганськ-Нива» вартістю на момент проведення експертизи 6690 грн.

Тобто майже 70 тон борошна було реалізовано менш ніж за 7 тис. гривень.

Насправді вартість вилученого борошна складає 348 600,00 грн.

Постановою прокурора відділу прокуратури Луганської області Губського К.О. від 17.02.2017 р. було виділено з матеріалів кримінального провадження № 22015130000000210 матеріали щодо вчинення керівниками ПАТ «Луганськ-Нива» злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

На підставі зазначеної постанови було внесено відомості до ЄРДР за № 22017130000000029 від 17.02.2017 р.

Фактично дане кримінальне провадження суттєво впливає на права та обов`язки володільця майна – ПАТ «Луганськ-Нива», оскільки в межах зазначеного кримінального провадження було вилучено та реалізоване належне підприємству майно, а відтак в найкоротші строки досудове розслідування має бути завершене, шляхом або спрямування обвинувального акту до суду (в разі встановлення винуватості певних осіб), або закриття кримінального провадження та повернення володільцю вилученого майна.

З моменту затримання та вилучення майна пройшло 5 років, підприємство зазнає невиправданого втручання та порушення його права власності вже досить тривалий час. Незаконне та безпідставне обмеження в користуванні майном не може тривати постійно. В розумінні практики ЄСПЛ, порушення права власності може відбуватися виключно на підставі законної мети і відповідного рішення суду. А відтак враховуючи відсутність підозрюваних осіб в межах зазначеного кримінального провадження, відсутність обвинувального вироку в даній справі – можна стверджувати про порушення права власності підприємства, яке на сьогоднішній день відбувається з вини органу досудового розслідування та прокуратури.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 «Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини», «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав».

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, «що поняття «власності», яке міститься в ч. 1 ст. 1 Протоколу №1, має автономне значення,яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві:деякі інші права та інтереси,наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому,заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу №1».

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.06.2020 р. по справі № 428/1660/20; провадження № 1-кс/428/1758/2020 було постановлено:

Скаргу Осьмак Я.В., подану в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива», про встановлення процесуального строку для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування - задовольнити частково.

Встановити у кримінальному провадженні, внесеного 17.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017130000000029, з моменту закінчення дії карантину, оголошеного Кабінетом Міністрів України задля запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк у два місяці для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.

Частинами 1, 2 статті 283 КПК України визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Положення ч. 1 ст. 283 КПК України фактично є дзеркальним відображенням положень п. 1 вказаної ст. 6 Конвенції.

Необхідно прийняти до уваги, що вказане кримінальне провадження здійснюється вже понад 5 років. А відтак володілець майна не розумно тривало зазнає невиправданого втручання в його право володіння та розпорядження майном

Слідчим суддею було встановлено строк в 2 місяці для завершення досудового розслідування після закінчення дії карантину.

Дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 дійсно з 12.03.2020 по теперішній час на всій території України встановлено карантин.

Разом із тим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та суттєво послаблено раніше застосовані карантинні заходи.

Так Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі на території Луганської області). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні.

Надалі Постановою КМУ від 17.06.2020 р. № 500 було ще більше послаблено застосовані раніше карантинні заходи.

В подальшому Постановою КМУ від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було встановлено залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Протоколом № 32 від 30.07.2020 р. Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації було встановлено, що територія Луганської області не відноситься до території зі значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та не потребує запровадження посилених протиепідемічних заходів. За весь час пандемії на території області виявлено лише 126 лабораторно підтверджених випадків на коронавірусну інфекцію.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації правоохоронними органами необхідних заходів для швидкого та всебічного проведення досудового розслідування.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 21 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно до аналізу відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, наприклад прокурор Зінковський А.Ю. (який є процесуальним керівником в даному кримінальному провадженні) – тільки в судових засіданнях по інших справах в період часу з 01.06.2020 р. по 07.08.2020 р. прийняв участь щонайменше 4 рази.

Крім того в судових інстанціях Луганської області за вказаний період було розглянуто матеріалів за участі слідчих ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях щонайменше 45 разів.

Це свідчить про те, що правоохоронні органи та органи прокуратури здійснюють свої повноваження в звичному режимі.

Крім того, Рішенням КСУ № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. фактично було визнано незаконним запроваджений Кабінетом Міністрів України карантин та карантинні обмеження, у зв`язку із чим було зроблено наступний правовий висновок (п. 3.2):

- згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

- обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

У зв`язку із цим змінилися обставини, які стали підставою для встановлення судом строку для завершення досудового розслідуванням із відкладною умовою – після завершення карантину.

Фактично наша держава перейшла в стан адаптивного карантину, який може не завершуватися роками. Але ця обставина не має бути перешкодою для реалізації процесуальних прав та інтересів учасників кримінального провадження, тим більше для реалізації права на справедливий суд протягом розумного строку, закріпленого ст. 6 Конвенції з прав людини.»

Листом прокурора в задоволенні скарги було відмовлено. Але ПАТ «Луганськ-Нива» вже необмежений строк знаходиться під кримінальним впливом, примусом зі сторони органу досудового розслідування, оскільки відносно зазначеної особи проводяться слідчі та процесуальні дії. І без встановлення конкретного строку – такий примус буде тривати невизначений строк.

Перебування особи в постійному потенційному очікуванні кримінальних заходів та неможливість доводити свою невинуватість в суді – порушує право ПАТ «Луганськ-Нива» чи її посадових осіб негайно постати перед судом, гарантоване ст. 6 Конвенції, та захищатися.

Строки проведення досудового розслідування встановлені ст. 219 КПК України та залежать від часу пред`явлення особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

На час розгляду скарги досудове розслідування триває.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України зазначено, що головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженню.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Ст. 113 КПК України зазначає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Згідно ч. 2 ст. 114 КПК України будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Закріплення у ч.6 ст. 28 КПК України права підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК, втілює міжнародноправовий стандарт, на необхідність якого неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Більш цього, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980 р.); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 р., «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 р.). «Обвинувачення» для цілей ч. 1 ст. 6 КЗПЛ можна визначити як офіційне повідомлення компетентною владою особи, що є підстави стверджувати про вчинення нею кримінального злочину.

Викладені вище обставини свідчать про необхідність встановлення органу досудового розслідування процесуальних строків для вчинення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у розумні строки, оскільки досудове розслідування здійснюється повільно без достатньо вагомих аргументів, слідчі дії або взагалі не здійснюються, або здійснюються із істотним затягуванням, ПАТ «Луганськ-Нива» перебуває необмежений час під кримінальним примусом (переслідуванням), та без можливості спростовувати обвинувачення в суді.

З наведених підстав, вона, як представник ПАТ «Луганськ-Нива» просила у скарзі прокурора вищого рівня надати вказівки щодо дотримання розумності строків досудового розслідування та прийняття відповідного рішення для закінчення досудового розслідування.

Проте, лист прокурора, яким доведено прийняте ним рішення про відмову в задоволенні скарги, не містить в собі переконливих і поважних мотивів про те, чому не можливо встановити слідчому конкретний розумний термін для завершення слідства.

Крім того, лист прокурора не є процесуальним рішенням за формою і змістом, в контексті вимог статей 110, 220, 283 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

У зв`язку із чим, вона фактично позбавлена оскаржити, в порядку ст. 55 Конституції України та ст. 303 КПК України процесуальне рішення – постанову.

Таким чином перший заступник керівника Луганської обласної прокуратури Караман К.В. не виконав процесуальні дії, які він був зобов`язаний вчинити протягом 3-х днів, а саме не розглянув та не прийняв процесуальне рішення за результатами моєї скарги в порядку ст. 308 КПК України, чим припустився протиправної бездіяльності.

Згідно до Узагальнення «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», складеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), зроблено наступні висновки в частині оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України:

1. Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

2. Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК, згідно з якою клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин – надсилається їй.

При цьому варто зважати на те, що відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.

Апеляційним судом Донецької області встановлено, що 12.11.2015 до Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Донецькій області надійшло клопотання адвоката Ю. про надання йому для ознайомлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 . Отже, слідчий у строк не більше трьох днів з моменту подання захисником клопотання повинен був розглянути його згідно із ст. 220 КПК і повідомити адвоката про результати розгляду. Зазначених дій слідчий не вчинив. Направлення адвокату Ю. листа про те, що кримінальна справа зупинена і матеріали справи будуть надані після відновлення досудового слідства, не може свідчити про виконання слідчим процесуальної дії відповідно до вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно з КПК у разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання слідчий складає мотивовану постанову. Зазначені дії не були ним виконані. Згідно із ст. 221 КПК слідчий зобов`язаний за клопотанням сторони захисту надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення.

3. Однак, за результатами аналізу судової практики можна зробити висновок, що за період, який аналізується, у діяльності слідчих суддів мали місце й необґрунтовані підходи до розгляду скарг адвокатів про ненадання матеріалів кримінальних проваджень для ознайомлення. Так, слідчий суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ухвалою від 03.12.2015 відмовив у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність слідчого, яка виявилась у ненаданні матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, оскільки, на думку слідчого судді, така бездіяльність не є предметом оскарження відповідно до ст. 303 КПК. Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив: «реалізація права потерпілого, передбаченого п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК, на ознайомлення з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, шляхом виконання слідчим кореспондуючого обов`язку, передбаченого у ст. 221 КПК, не є процесуальною дією. До ознак процесуальної дії норми КПК (зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. 103 КПК) відносять пов`язаність необхідності їх проведення у кримінальному провадженні з розслідуванням кримінального правопорушення, а також обов`язковість їх фіксування у певний спосіб, оскільки наслідки таких процесуальних дій мають значення для встановлення обставин, що підлягають доведенню».

Такий підхід не ґрунтується на вимогах КПК, оскільки ст. 221 КПК регламентує обов`язок слідчого, прокурора надати матеріали кримінального провадження стороні захисту та потерпілому за їх клопотанням. Водночас порядок і строки розгляду клопотань у кримінальному провадженні, у тому числі щодо здійснення такої процесуальної дії, як надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, регламентовані ст. 220 КПК.

Крім того, низка норм національного законодавства та міжнародного права презумує можливість звернення до суду для захисту порушених прав та інтересів осіб.

Так відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується.

Ст. 55 Конституції України зазначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп у справі за зверненням жителів міста Жовті Води зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Встановлене законодавством право оскарження рішень слідчого чи прокурора є складовою права кожного на судовий захист, оскільки скарження таких рішень в судовому порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Згідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України в випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.

Ст. ст. 8, 9 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини» як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейський суд з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В Україні вже існує усталена практика щодо законності постановлення слідчими суддями ухвал про зобов`язання виконати вимоги ч. 2 ст. 283 КПК України. Верховним Судом вже неодноразово підтримувалася зазначена позиція, зокрема в: постанові від 06.12.2019 р. по справі № 757/22213/18-к; постанові від 12.12.2019 р. по справі № 161/10535/19.

У зв"язку з чим просила скасувати рішення першого заступника керівника Луганської обласної прокуратури Караман К.В., яке викладено в листі за № 04/4-7405-19 від 25.09.2020 р., яким адвокату Осьмак Я.В. відмовлено в задоволенні скарги щодо недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 2207130000000029 від 17.02.2017 р., зобов"язати першого заступника керівника Луганської обласної прокуратури Карамана К.В. прийняти вмотивоване процесуальне рішення у вигляді постанови, в якому вирішити питання щодо надання вказівки прокурору у кримінальному провадженні № 22017130000000029 від 17.02.2017 р. щодо розумності строків вчинення певних процесуальних дій і необхідності прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України в розумні строки

У судовому засіданні адвокат Осьмак Я.В. підтримала скаргу, просила її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Зіньковський А.Ю. просив відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши адвоката Осьмак Я.В., прокурора, ретельно вивчивши скаргу, суд встановив наступні обставини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції).

Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно зі ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Як встановлено у судовому засіданні, щодо ПАТ «Луганськ-Нива», зокрема посадових осіб вказаної юридичної особи, здійснюється кримінальне провадження з 2015 року. Дане кримінальне провадження, що не заперечувалось прокурором у судовому засіданні, неодноразово закривалось, виділялось, та у ньому змінювалась підслідність. Наразі кримінальне провадження має номер 22017130000000029, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 94 КПК України слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Порядок закінчення досудового розслідування визначений у статті 283 КПК України. Зокрема частинами 1, 2 вказаної норми визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Положення ч. 1 ст. 283 КПК України фактично є дзеркальним відображенням положень п. 1 вказаної ст. 6 Конвенції.

Тож, наведені положення свідчать, що саме прокурору належить право на визначення одного з трьох видів рішень щодо закінчення проведення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького суду Луганської області Комплєктовою Т.О. від 29.01.2021 року скаргу Осьмак Яніни Валеріївни, поданої в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива» на бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування задоволено. Скасовано постанову слідчого 1-го відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Компанійця Ю.В. від 30.12.2020 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката Осьмак Я.В. в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива». Зобов`язано уповноважених компетентних осіб Луганської обласної прокуратури та СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях виконати вимоги статей 283-284 КК України для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017130000000029 від 17.02.2017 року протягом двох місяців з дня постановлення даної ухвали.

Оскільки питання, порушені в цій скарзі вже розглянуті слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктовою Т.О. 29.01.2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу, відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись ст. 3, 7, 9, 40, 104, 167, 171, 236, 283, 303-307 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог клопотання Осьмак Яніни Валеріївни, поданої в інтересах ПАТ «Луганськ-Нива» на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Бойко