Рішення № 95308666, 04.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/801/21

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в наданні мені грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до мого стажу роботи згідно з п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи: з 03.08.1981р. по 26.12.1981р. викладачем по класу фортепіано в Червоноармійській музичній школі; з 15.03.1982р. по 04.09.1990р. акомпаніатором в Будинку піонерів (м. Приозерск); з 04.09,1990р. по 01.01.1994р. викладачем спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі: з 21.02.1994р. по 06.06,2020р. викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи; (з 05.01.2016р. - Дунаєвецької школи мистецтв. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити та виплати ти мені грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.11.2020 вона звернулася до відповідача з проханням сплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, однак відповідач листом від 15.12.2020 року №6491-5780/Л-17/8-2200/20 відмовив у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що посада викладача не передбачена Переліком посад.

Відповідач не зарахував позивачу до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період її роботи з 03.08.1981р. по 26.12.1981р. викладачем по класу фортепіано в Червоноармійській музичній школі; з 15.03.1982р. по 04.09.1990р. акомпаніатором в Будинку піонерів (м. Приозерск); з 04.09,1990р. по 01.01.1994р. викладачем спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі: з 21.02.1994р. по 06.06,2020р. викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи; (з 05.01.2016р. - Дунаєвецької школи мистецтв), оскільки вказані заклади та посади на яких працювала позивач не передбачені розділом 1 "Освіта" Переліку.

Позивач вважаючи таку відмову відповідача в призначенні виплати грошової допомоги протиправною та такою, що порушує її соціальні та майнові права, у зв`язку із чим звернулась до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно частини 2 статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наявність відповідних посад в Переліку №909 є необхідною умовою для виплати грошової допомоги, що передбачена п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-1V.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1981 року ОСОБА_1 з 03.08.1981 року по 26.12.1981 року працювала викладачем по класу фортепіано в Червоноармійській музичній школі, з 15.03.1982 року по 04.09.1990 року акомпаніатором в Будинку піонерів; з 04.09.1990 року по 01.01.1994 року викладачем спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі; з 21.02.1994 року по 06.06.2020 року викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи.

Періоди роботи з 03.08.1981 року по 26.12.1981 року в Червоноармійській музичній школі та з 04.09.1990 року по 01.01.1994 року в Приозерській дитячій музичній школі не зараховуються до спеціального стажу роботи через відсутність документів, які б підтверджували, що школи були дитячими середніми музичними школами або школами- семирічками. Крім того, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, періоду роботи з 15.03.1982 року по 04.09.1990 року акомпаніатором в Будинку піонерів та з 21.02.1994 року по 06.06.2020 року викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи, оскільки в розділі 1 "Освіта" Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , остання працювала з 03.08.1981 року по 26.12.1981 року в Червоноармійській музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано. Згідно записів трудової книжки встановлено, що позивач з 15.03.1982 року по 04.09.1990 року прийнята на роботу в Будинок піонерів (наказ №6705 від 15.03.1982) акомпаніатором.

З 04.09.1990 року по 01.01.1994 року позивач працювала в Приозерській дитячій музичній школі на посаді викладача по спеціальному фортепіано (наказ №88).

З 21.02.1994 по 06.06.2020 працювала викладачем по класу фортепіано у Дунаєвецькій дитячій музичній школі (з 05.01.2016 - Дунаєвецька школа мистецтв).

ОСОБА_1 з 06.06.2020 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

Позивач в листопаді 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Листом від 15.12.2020 №6491-5780/Л-17/8-2200/20 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено позивачу у призначенні виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Причиною такої відмови було, те, що відповідач не зарахував позивачу до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 03.08.1981р. по 26.12.1981р. викладачем по класу фортепіано в Червоноармійській музичній школі, з 15.03.1982р. по 04.09.1990р. акомпаніатором в Будинку піонерів (м. Приозерск), з 04.09.1990р. по 01.01.1994р. викладачем спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі, з 21.02.1994р. по 06.06,2020р. викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи, оскільки відсутністі документи, які б підтверджували, що школи були дитячими середніми музичними школами або школами- семирічками, а також те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена в розділі 1 "Освіта" Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її права звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7-1 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII (що був чинний на час роботи позивача на відповідних посадах), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III (далі - Закон №1841-III), позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно ст. 12 Закону № 1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад затвердженого Постановою КМ України від 06 травня 2001 року №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №1841-III педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), в якому зазначені посади в позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача по класу фортепіано цим переліком не передбачена.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким встановлено, що посада "викладач" належить до категорії педагогічних працівників.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №876/5312/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правових висновках, які викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 стосовно оцінки правових висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15 на яку посилається відповідач, зазначено, що за позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цей правовий висновок Верховного Суду України не містить аналізу законодавства (зокрема, положень Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту", Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III "Про позашкільну освіту", Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433, яке регулює правовідносини, що виникають при розгляді органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, а тому не в повній мірі відповідає принципам, закріпленим у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", зокрема, щодо перевірки того, чи прийнято суб`єктом владних повноважень оскаржуване рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15, зазначивши, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Отже, Велика Палата Верховного Суду України не підтримала правові висновки, які були викладені у поставові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15.

Щодо посилань відповідача на відсутність статутних або інших документів, які підтверджували б, що позивач працювала у закладах освіти, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Трудова книжка позивача міститься в матеіралах справи, а також знаходиться в комунальному закладі Дунаєвецької міської ради "Дунаєвецька дитяча школа мистецтв". При цьому, трудова книжка містить всі необхідні записи, щодо посад на яких позивач працювала в закладах позашкільної освіти: з 03.08.1981 по 26.12.1981 викладач по класу фортепіано музичної школи, з 15.03.1982 по 04.09.1990 акомпаніатор в Будинку піонерів, з 04.09.1990 по 01.01.1994 - викладач спеціального фортепіано дитячої музичної школи, з 21.02.1994 по 06.06.2020 викладач по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи (школа мистецтв). Тому посилання на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.081993 року № 637 є безпідставним.

Стосовно твердження відповідача, що документами не підтверджено те, що заклад освіти під час роботи у ньому позивача був дитячою середньою музичною школою чи школою-семирічкою, суд зазначає, що Приозерська дитяча музична школа на момент роботи у ній позивача була належним закладом освіти відповідно до норм законодавства що діяли на той час та належала до системи позашкільної освіти, що спростовує в свою чергу твердження відповідача з цього приводу

Суд також зазначає, що обов`язку стосовно надання документів на підтвердження того, що вказаний заклад освіти був дитячою середньою музичною школою чи школою-семирічкою у позивача немає, оскільки єдиним документом, який підтверджує стаж роботи на посаді викладача спеціального фортепіано у Приозерській дитячій музичній школі в період з 04.09.1990 по 01.01.1994, є безпосередньо записи трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , а сама по собі трудова книжка відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Вказані положення кореспондуються також ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, оформлена листом від 15.12.2020 року №6491-5780/Л-17/8-2200/20, щодо не зарахування до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років, є протиправною.

Оскільки посилання відповідача на Перелік №909 є безпідставними, а тому суд враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 03.08.1981 по 26.12.1981 викладачем по класу фортепіано в Червоноармійській музичній школі, з 15.03.1982 по 04.09.1990 акомпаніатором в Будинку піонерів (м. Приозерск), з 04.09,1990 по 01.01.1994 викладачем спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі, з 21.02.1994 по 06.06,2020 викладачем по класу фортепіано Дунаєвецької дитячої музичної школи (з 05.01.2016 - Дунаєвецької школи мистецтв), безпідставно не зараховані відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності вчинення своїх дій стосовно відмови позивачу у наданні грошової допомоги при наявності у останньої відповідного стажу роботи, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначені ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу (який дає право на отримання пенсії за вислугу років) періоди роботи ОСОБА_1 на посаді викладача по класу фортепіано з з 03.08.1981 по 26.12.1981 в Червоноармійській музичній школі, з 15.03.1982 по 04.09.1990 на посаді акомпаніатора в Будинку піонерів (м. Приозерск), з 04.09,1990 по 01.01.1994 на посаді викладача спеціального фортепіано в Приозерській дитячій музичній школі, з 21.02.1994 по 06.06,2020 на посаді викладача по класу фортепіано в Дунаєвецькій дитячій музичній школі (з 05.01.2016 - Дунаєвецькій школі мистецтв).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 21318350)

Головуючий суддя О.П. Шевчук