Рішення № 95308431, 25.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2021 року № 520/18051/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді-Зінченко А.В.

При секретарі судового засідання- Мурадли А.І.

За участі сторін:

Представника позивача – не прибув

відповідача - Вичужаніна С.В.

представника відповідача - Потеряєвої І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини А 1939 (вул. Тімірязєва, буд. 69,м. Охтирка, Сумська область,42700, код ЄДРПОУ 00135056) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про відшкодування збитків, нанесених державі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВЧ А1939, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача нанесені збитки в сумі 85619,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акта здавання і приймання справ і посади командира розвідувального взводу військової частини А1939 № 1083 від 31.08.2019 було виявлено нестачу по службі ракетно-артилерійського озброєння, а саме - 40мм підствольний гранатомет ГП-25 №851028 - 1 к-т.

З акту технічного стану військового майна №13 стало відомо що 40 мм гранатомет ГП-25 №851028 1989 року виготовлення відповідає її категорії. Під час прийому-передачі посади командира взводу військової частини А1939 комісією було встановлено відсутність вищевказаної зброї.

Згідно відомості закріплення зброї за особовим складом розвідувального взводу військової частини А1939 та Книги обліку за номерами і закріплення озброєння, військової техніки та іншого майна розвідувального взводу військової частини А1939, 40мм ГП-25 №851028 закріплений за старшим сержантом ОСОБА_2 неналежним чином.

За підсумками службового розслідування сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позбавлено премії за вересень 2019 року у повному обсязі та копії матеріалів службового розслідування направлено до Територіального Управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Краматорськ, для встановлення винної особи за втрату 40мм підствольного гранатомету ГП-25 №851028.

З постанови Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Краматорськ про закриття провадження за вхідним №3854 від 16.11.2020 стало відомо, що досудовим розслідуванням встановлено, що 31.08.2019 під час прийому-передачі справ та посади виявлено нестачу зброї, а саме - ГП-25 №851028, що перебуває на балансі військової частини А1939.

В ході досудового розслідування слідство дійшло висновку, що втрата військового майна сталася внаслідок недбалого ставлення до військової служби сержанта ОСОБА_1 , але в його діях, хоча і наявні формальні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.425 КК України, однак відсутня об`єктивна сторона злочину - суспільно небезпечні наслідки у вигляді матеріальної шкоди у розмірі, за яку настає кримінальна відповідальність. Тому, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення.

10.10.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019050000001243 від 03.09.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.З ст.425 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрите.

Відповідно до наказу командира військової частини А1939 (по стройовій частині) від 12.04.2019 №111, військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з Шевченківського районного військового комісаріату Харківської області, призначено наказом командира військової частини А1939 (по особовому складу) від 12.04.2019 №46-РС на посаду командира 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А1939. Допущено до тимчасового виконання службових обов`язків за посадою командира розвідувального взводу військової частини А1939 з посадовим окладом 3440 гривень на місяць.

Командир 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А1939 сержант ОСОБА_1 під час тимчасового виконання обов`язків за посадою командира розвідувального взводу військової частини АІ939, порушив вимоги абзацу 6 статті 11, абзацу 1 статті 119, абзаців 5, 14 статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997, що покладають на командира взводу збереження стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, зобов`язання стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.

Відповідно до наказу командира військової частини А1939 (по стройовій частині) від 13.11.2019 №334, військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта ОСОБА_1 , командира 1 розвідувального взводу військової частини А1939, звільнено наказом командира військової частини А1939 (по особовому складу) від 12.11.2019 №125-РС у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Загальна сума завданої державі шкоди внаслідок втрати майна по службі ракетно-артилерійського озброєння становить 85619,30 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а тому звернувся зі вказаним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, але надав до суду клопотання , в якому позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та справу розглядати за його відсутності.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, також надали до суду відзив на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в зоні АТО з 2014р. З 12.04.2019р. уклав контракт з ВЧ А1939 на 6 місяців. Наказом командира ВЧ, позивач був призначений на посаду командира 1 розвідувального відділення розвідувального взводу ВЧ А1939. та був допущений до тимчасового виконання службових обов`язків командира розвідувального взводу, місце дислокації - м.Чугуїв Військова посада в контракті не зазначена.

05.07.2019р. розвідувальний взвод ВЧ А1939 вибув з Чугуєва до Об`єднаного командного пункту об`єднаних сил, які залучені до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та беруть безпосередньо участь в операції Об`єднаних сил (далі - ООС) з метою виконання бойових завдань.

Перед виїздом в Чугуєві підрозділ був доукомплектований зброєю, у т.ч. 40мм підствольними гранатометами ГП-25 у кількості 8 одиниць. Цю зброю на складі РАО отримав старший сержант ОСОБА_2 , що підтверджує його підпис на накладній №51 від 30.06.2019р. На звороті зазначені номери зброї, у т.ч. ГП №851028. При цьому Акт технічного стану зброї не складався. Гранатомети були отримані в окремому ящику, опечатаному, закритому на замок, в якому і були перевезені до зони ООС.

Вже 07.07.2019р. розвідувальний взвод був переміщений з базового табору у Донецькій області на взводний опорний пункт - ВОП 922212. Гранатомети знаходились у тому ж ящику, в якому були отримані в Чугуєві, опечатаному, закритому на замок, бійцям не видавались, за ними не закріплялись. Відомість закріплення зброї за особовим складом розвідувального взводу ВЧ А1939, що надана позивачем відповідач не підписував, його підпіс відсутній. Крім того, на ній вказана дата отримання 13.06.2019, в той час як ГП-25 №851028 з іншою зброєю, що вказана в накладній №51, були отримані 30.06.2019р.

10.07.2019р. відповідач отримав вибухову травму та був направлений на лікування до військового шпиталю ВЧ А0233 у м. Покровськ Донецької області. Цей факт підтверджується довідкою військово-лікарської комісії ВЧ А0233 від 18.07.2019р. №485 та довідкою військово - лікарської комісії ВЧ АЗ306 від 08.10.2019р. № 1562, відповідно до яких діагностовано стан після консервативного лікування з приводу вибухової травми (10.07.19), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, що пов`язана з проходженням військової служби.

Також, у наказі командира ВЧ А1939 від 15.09.2019р. №334 «Про результати службового розслідування» цей факт зазначений та вказано, що з 10.07.2019 по 25.07.2019р. він перебував у шпиталі на лікуванні, при цьому дата 25.07 зазначена помилково.

Відповідач прибув зі шпиталю 21.07.2019 для того, щоб подати рапорт про відпустку, та не приступав до виконання службових обов`язків, а відбув у відпустку на 15 діб. Повернувся до ВЧ А1939 лише 09.08.2019р. Ці дані підтверджуються довідкою про безпосередню участь в ООС від 27.11.2019р., що видана ВЧ А1939.

Весь час відсутності відповідача обов`язки командира розвідувального взводу виконував старший сержант ОСОБА_2 на підставі наказу командира ВЧ А1939 від 10.07.2019р. Як зазначено в наказі № 334, він виконував ці обов`язки до 13.08.2019р. Після повернення з відпустки відповідач вже не виконував обов`язки командира взводу, а приступив до виконання обов`язків командира відділення розвідувального взводу.

В наказі №334 зазначено, що 07.08.2019р. наказом командира ВЧ А1939 № 163 на посаду командира розвідувального взводу був призначений молодший лейтенант ОСОБА_3 , який прибув до ВЧ А1939 15.08.2019р. та розпочав приймати посаду.

Таким чином, відповідач перебував на посаді командира розвідувального взводу ВЧ А1939 після отримання ГП-25 №851028 10 діб, з 30 червня по 10 липня 2019р.

Судом встановлено, що у позовній заяві зазначено, що під час прийому-передачі посади командира розвідувального взводу ВЧ А1939 було виявлено відсутність ГП-25 №851028. Коли саме було втрачено цей гранатомет, до 10.07.2019р. або пізніше, службове розслідування не встановило. Однак у своїх поясненнях, які згадуються у наказі №334, відповідач зазначав, що про його втрату йому і стало відомо під час перебування у шпиталі, 15-16 липня, зі слів старшого сержанта ОСОБА_2 , який йому телефонував та запитував, де знаходиться ящик з гранатометами, він його не міг знайти. Станом на 10.07.2019, коли відповідача поранило, гранатомети знаходились біля бліндажу у тому самому запечатаному ящику, який ОСОБА_2 отримав на складі РАО у м.Чугуїв. Цей факт підтверджено свідками - сержантом ОСОБА_4 , який був присутній при отриманні зброї у м.Чугуїв, та інші військовослужбовці розвідувального взводу ВЧ А1939.

Також відповідач пояснив, що той факт, що старший сержант ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_1 та запитував про гранатомети, не заперечує і він сам. Він отримав наказ про здачу надлишкової стрілецької зброї на склад РАО ВЧ А1939 у період 15-20 липня 2019р. та намагався перевірити наявність гранатометів. Однак, незважаючи на те, що він не знайшов ГП-25 №851028, він подав рапорт про наявність усієї зброї, зазначено в наказі №334.

Зі слів бійців взводу відповідачу стало відомо, що під час обстрілу 10.07.2019р. в ящик з гранатометами потрапив снаряд, після чого були знайдені пошкоджені 7 ГП, але залишків 8- го гранатомета, ГП-25 №851028, знайти не вдалось. Таким чином, гранатомет ГП-25 №851028 був втрачений або під час обстрілу 10.07.2019, коли він був поранений, або пізніше, коли він вже не виконував обов`язки командира розвідувального взводу.

Однак незважаючи на те, що з 10.07.2019р. обов`язки командира розвідувального взводу виконував ОСОБА_2 , після повернення до ВЧ А1939 після відпустки відповідачу було наказано передати посаду призначеному молодшому лейтенанту ОСОБА_3 , оскільки передача справ і посади від відповідача до старшого сержанта ОСОБА_2 не відбулась через його поранення. Тому, відповідачем було підписано Акт №1083 здавання і приймання справ і посади командира розвідувального взводу ВЧ А1939, в якому зазначено про нестачу ГП-25 №851028.

Судом встановлено, що в наказі №334 зазначено, що винних осіб за втрату майна по службі ракетно-артилерійського озброєння встановити не вдалося. Однак позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого теруправління ДБР у м.Краматорську про закриття справи від 10 жовтня 2020 року. В постанові зазначене, що втрата військового майна сталася внаслідок недбалого ставлення до військової служби сержанта ОСОБА_1 , але в його діях хоча і наявні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.425 КК України, але відсутня об`єктивна сторона злочину - суспільно небезпечні наслідки у вигляді матеріальної шкоди. В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 175-15 КУаАП.

Суд вказує, що відповідно до ч.б ст.78 КАСУ Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Треба звернути увагу, що КПК України не надає слідчому права висловлювати свою думку щодо наявності чи відсутності в діях особи адміністративного правопорушення. Саме Кодексом України про адміністративні правопорушення визначені як самі правопорушення, так і коло осіб, повноважних складати протоколи про їх вчинення, розглядати їх та накладати адміністративні стягнення. Крім цього, в КУпАП відсутня норма, на яку посилається у своїй постанові слідчий ОСОБА_5 , а саме стаття 175-15.

Таким чином, обов`язковою для суду, що розглядає цій позов, може бути тільки судове рішення, адміністративний суд не має підстав обґрунтовувати своє рішення постановою слідчого ДБР. Суд має об`єктивно та неупереджено встановити обставини справи та зробити самостійно висновок, чи є відповідач винним у заподіянні шкоди позивачу.

Відповідно до п.З Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затв. Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995р. (далі - Положення від 23.06.1995р.), що втратила чинність на підставі Закону N 160-ІХ ( 160-20 ) від 03.10.2019, військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Згідно з п.п. 17, 19 Положення від 23.06.1995р. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідуванням повинно бути встановлено, крім того, в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка, ще й інші обставини, а саме:

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

- умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Як встановлено судом, протиправну поведінку позивач вбачає у бездіяльності при збереженні військового майна, але у позові не зазначено, якими конкретно моїми неправомірними діями заподіяно шкоду. Натомість мені закидають порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо загальних обов`язків військовослужбовців: знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно (абз. б ст.11) а також щодо обов`язків командира взводу:

Командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті) (абз.1 ст.119);

Командир взводу зобов`язаний:

досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність (абз. 5 ст.120);

стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності (абз. 14 ст.120).

Усі наведені норми носять загальний характер, лише абз. 14 ст.120 Статуту містить конкретну вимогу - раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності. Однак я виконував обов`язки командира взводу з моменту отримання ГП-25 №851028 лише неповних 10 діб, тобто я не порушив та не міг порушити цю вимогу!

Що стосується порушення відповідачем п.3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом МО України №300 від 16.07.1997р., то ця норма стосується усіх посадових осіб військової частини, які відають військовим господарством, та повинні виконувати безліч обов`язків, з проведенням заходів щодо охорони навколишнього середовища включно, але не містить конкретних приписів щодо збереження зброї.

Стаття 123 Статуту визначає іншу військову посаду, на яку покладається відповідальність за збереження зброї та іншого майна. Головний сержант взводу (обслуги, заступник командира взводу) в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання взводом завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу, їх військову дисципліну, охайний зовнішній вигляд, фізичну підготовку, правильне зберігання і експлуатацію озброєння, техніки та іншого майна взводу, внутрішній порядок у підрозділі, правильне несення служби військовослужбовцями рядового і сержантського (старшинського) складу в добовому наряді.

Відповідно до ст.124 Статуту Головний сержант взводу зобов`язаний:

-стежити за правильним зберіганням і експлуатацією озброєння, техніки та іншого майна взводу, їх наявністю та утриманням у належному стані, за правильним припасуванням військовослужбовцями спорядження і екіпірування та його обслуговуванням, не менше ніж раз на тиждень особисто проводити їх огляд та перевірку наявності, виховувати в особового складу дбайливе ставлення до них (абз.22);

-організовувати та безпосередньо проводити підготовку особового складу, озброєння, техніки взводу до занять (навчань), виконання завдань за призначенням (абз.23);

-контролювати наявність озброєння і техніки протягом занять (навчань), виконання завдань за призначенням, доповідати командирові взводу щодо втрат серед особового складу, втрат та пошкодження озброєння і техніки, потреби в їх евакуації та поповненні (відновленні) (абз.24);

-перевіряти наявність особового складу та наявність, стан і комплектність озброєння, техніки, боєприпасів, навчально-тренувальних, імітаційних і бойових засобів, іншого майна після закінчення занять (навчань), виконання завдань за призначенням, організовувати технічне обслуговування озброєння і техніки, чищення зброї і шанцевого інструменту, поповнення боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів (абз.25);

-вести облік особового складу, озброєння, техніки та майна взводу(абз.ЗЗ);

-залишаючись за командира взводу, виконувати його обов`язки (абз.36).

Матеріалами справи підтверджено, що у наказі №334 зазначено, що з 01.07.2019р. згідно наказу командира ВЧ А1939 від 01.07.2019р. головним сержантом розвідувального взводу було призначено старшого сержанта ОСОБА_2 . Саме він отримав зброю за складу РАО у м.Чугуїв за накладною №51, а після поранення відповідача з 10.07.19 по 13.08.19 виконував обов`язки командира взводу.

Відповідно до п.13 Положення від 23.06.1995р. військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Очевидна відсутність перших чотирьох підстав покладення відповідальності на відповідача. Службове розслідування зафіксувало лише факт недостачі майна, але жодного документу, який підтверджує передачу його під звіт ОСОБА_1 , не наведено та до суду не надано.

Суд зазначає, що Наказом Міністерства Оборони України від 17.08.2017 № 440 Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України передбачені наступні правила. А саме:

-пункт 29 розділу X: Приймання та відпускання (відвантаження, відправлення) військовим частинам військового майна з польових відділень (відокремлених відділів) зберігання здійснюється на підставі нарядів на видавання (приймання), рознарядок та інших розпорядчих документів начальників відповідних служб забезпечення органів військового управління за накладними (форма № 3-3), актами приймання-передачі основних засобів або за первинними документами центрів забезпечення, яким вони підпорядковані.

-пункт 39 розділу X: Приймання військового майна, що надійшло до військової частини з підрозділом (командою), який (яка) прибув (прибула) на її доукомплектування, здійснюється відповідно до пунктів 37-40 розділу V цієї Інструкції.

-пункт 37 розділу V: При прибутті у військову частину підрозділу (команди) з одним атестатом військовослужбовця, оформленим на весь підрозділ (команду), перевірка фактичної наявності та якості військового майна, яке надійшло, здійснюється комісією, призначеною командиром військової частини, з урахуванням даних іменних списків військовослужбовців строкової служби підрозділу (команди), що додаються до атестата.

-пункт 38 розділу V: Військове майно, яке надійшло у військову частину у випадках, зазначених у пунктах 36, 37 цього розділу, після перевірки їх фактичної наявності, якісного стану і відповідності даним атестатів військовослужбовців ставиться на облік у підрозділах, у які направлені військовослужбовці строкової служби, у книгах обліку військового майна (склад, підрозділ).

-пункт 49 розділу V: Видавання військового майна військовослужбовцям строкової служби підрозділу в особисте користування здійснюється під підпис:предметів особистого користування - у роздавальній (здавальній) відомості;зброї - у порядку, визначеному Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах;

-пункт 51 розділу V: Передавання військового майна з одного підрозділу до іншого в межах військової частини здійснюється на підставі наказу (розпорядження) командира військової частини (начальника штабу) за первинними документами, виданими службами забезпечення військової частини.

Передавання озброєння та військової техніки, які обліковуються за номерами і технічним станом, з одного підрозділу до іншого оформлюється актами приймання- передачі військового майна та актами технічного стану. При цьому на зразки (комплекти) озброєння та військової техніки, до складу яких входять автомобільні або бронетанкові базові шасі у актах технічного стану в обов 'язковому порядку вказуються їх обліково- номерні показники.

Судом також встановлено, що при передачі зброї зі складу РАО у м.Чугуїв акти приймання-передачі та акти технічного стану не складались. Позивач особисто не отримував зброю за накладною або актом передачі, не розписувався в її отриманні під звіт. Не складено жодного документу, яким міг підтверджуватися факт передачі відповідачу гранатомету ГП-25 №851028 під звіт. Контрактом не передбачено повну матеріальну відповідальність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не несе матеріальну відповідальність за недостачу майна, яке не було передане йому під звіт належним чином.

Таким чином, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, не встановлено, коли було втрачене майно, та що втрата майна сталася внаслідок дій відповідача або бездіяльності, а не внаслідок протиправної поведінки інших осіб або внаслідок обставин, які унеможливлюють матеріальну відповідальність.

Тим більше позивачем не виявлено причинний зв`язок між поведінкою відповідача та майновою шкодою, оскільки невідомо, коли спричинено шкоду, якими діями спричинено шкоду, чи є шкода наслідком дій відповідача або інших осіб.

Причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю особи і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим, тобто таким, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності особи. У будь-якому разі особа несе матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності. За іншу частину шкоди матеріальну відповідальність несуть інші особи, дії чи бездіяльність яких безпосередньо призвели до виникнення шкоди. Причинний зв`язок між винною протиправною поведінкою особи та її наслідками повинен бути встановлений не тільки як можливий або ймовірний, а і як безсумнівно вірогідний. У тих випадках, коли будь-яка дія особи сприяла настанню шкоди внаслідок випадкового збігу обставин, такі дії не можуть бути підставою для накладання на неї матеріальної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є безпідставними.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст..19 Конституції України, ст..ст.6-9,139,242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини А 1939 (вул. Тімірязєва, буд. 69,м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 00135056) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про відшкодування збитків, нанесених державі - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 02 березня 2021 року.

Суддя Зінченко А.В.