Рішення № 95308121, 26.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 р. № 520/19386/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій

управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2020 № 6470 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 26.11.2020 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з 09.12.2012, яка діяла до змін, внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII).

В обґрунтування позову позивач зазначила про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років, оскільки вважає, що у неї достатньо необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, Управління діяло відповідно до норм чинного законодавства, саме пенсійного, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 26.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2020 року № 6470 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.

У рішенні зазначено, що відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на 10.10.2017 року мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії, тобто 26 років 06 місяців. Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

У рішенні вказано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 7 місяців 20 днів. Спеціальний стаж, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, складає 23 роки 1 місяць 15 днів.

На підставі вказаного відповідачем і прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Не погодившись з вказаним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 21 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, якім на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом – Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 вказаного Закону визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року, було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 – не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року – не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року – не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року – не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати – не менше 30 років.

В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 1788-ХІІ та пункт «е» статті 55 викладено в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 – не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року – не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року – не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року – не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати – не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за

вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим – одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років – які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців – які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік – які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців – які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки – які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців – які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки – які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців – які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки – які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців – які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років – які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років – при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначено, що з урахуванням вказаних вище змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення», для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 року її стаж має бути не меншим 26 років 06 місяців.

Відповідачем зазначено, що загальний трудовий стаж позивача складає 31 рік 7 місяців 20 днів, з них 23 роки 1 місяць 15 днів – спеціальний стаж станом на 10 листопада 2017 року, що стало підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України врахував те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років – забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію – 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

У рішенні також зазначено, що відповідно до статті 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Конституційний Суд України дійшов до висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

На підставі викладеного, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до статті

55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Законами України «Про внесення змін до яких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, неконституційними.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 04 червня 2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» діють в редакції, чинній до внесення до неї змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії було те, що для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ станом на 10.10.2017 року позивачу необхідно мати спеціальний стаж 26 років 06 місяців, яка рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019 визнана неконституційною, суд вважає, що оскаржуване рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківські області від 27.11.2020 року № 6470 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років з 26.11.2020 року відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з 09.12.2012, яка діяла до змін, внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII), з урахуванням висновків суду у даній справі.

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 26.11.2020, суд вказує, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, а отже, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2020 №6470 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за вислугу років з 26.11.2020 року відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з 09.12.2012, яка діяла до змін, внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII), з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.

Суддя Заічко О.В.