Рішення № 95304848, 01.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3120/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області прокурор, який забезпечує участь у справі: Прокуратура Харківської області, місто Харків до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місто Харків 2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, Харківська область, Красноградський район, місто Красноград 3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", Харківська область, Красноградський район, село Петрівка про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення ділянок за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.2018;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - адвокат Винник А.В., ордер ВІ № 1003724 від 10.01.2020;

відповідача 3 - адвокат Винник А.В., ордер ВІ № 1003720 від 10.01.2020;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", в якій прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ;

- визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05 2015;

- визнати недійсним, укладений 01.06.2018 між Фізичною особою- підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162273 від 17.07.2018;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 25,0680 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 вартістю 713 718,88 грн. (сімсот тринадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 88 копійок).

Витрати по сплаті судового збору прокурор просить суд стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2019 позовну заяву Первомайської місцевої прокуратури Харківської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3120/19 та постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2020 задоволено клопотання СТОВ "Мрія"; провадження у справі № 922/3120/19 зупинено на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, - до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 626/1055/17-ц (провадження № 14-399 цс 19) та його оприлюднення.

16 грудня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури (за вх. № 29418) про поновлення провадження по справі № 922/3120/19, в порядку статті 230 Господарського процесуального кодексу України. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 12 березня 2020 року офіційно оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 626/1055/17.

Ухвалою суду від 24.12.2020 провадження у справі № 922/3120/19 було поновлено, підготовче провадження у справі № 922/3120/19 продовжено на 30 днів - по 01 лютого 2021 року, призначено підготовче засіданні на 18 січня 2021 року.

Прокурор та представник відповідачів - ФОП Томко А.І. і СТОВ "Мрія", які брали участь в підготовчому засіданні 18.01.2021, додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції не надали; зазначили, що ними повідомлено суд про всі обставини справи. Під час підготовчого провадження учасники справи також виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - позовній заяві, відзиві, письмових поясненнях та інш.

За результатами підготовчого засідання 18.01.2021 у справі № 922/3120/19 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01 лютого 2021 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання.

01 лютого 2021 року до загального відділу діловодства господарського суду надійшли клопотання Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (за вх. №№ 2354, 2355) про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області у даній справі. У вказаних клопотаннях представник відповідачів зазначає, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуваний наказ та вчинений сторонами правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття та вчинення шляхом моніторингу Публічної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, будь-яких доказів того, що прокурор не міг довідатися про порушення законодавства при винесенні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області оскаржуваного наказу раніше ніж у червні 2017 року до суду не було надано, в той час, як факт вчинення лише у 2017 році перевірки стану додержання Головним управлінням вимог земельного законодавства з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є доказом нездійснення своєчасного прокурорського нагляду.

Також 01 лютого 2021 до суду надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі № 922/3120/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19 (за вх. № 2340). Крім того, розгляд даної справи відповідач просить здійснювати у відсутність його представника, з урахуванням правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що правовідносини у справі № 922/3120/19 та 922/1830/19 не є подібними, оскільки обставини отримання земельних ділянок та обставини подальшої реєстрації фермерського господарства в цих справах є різними.

Відтак, в судовому засіданні 01.02.2021 у справі № 922/3120/19 судом відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі (від 01.02.2021 за вх. № 2340); оголошено перерву в засіданні суду до 22 лютого 2021 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Постановлені ухвали занесено до протоколу судового засідання від 01 лютого 2021 року.

З причин неможливості судді Рильової В.В. відправляти правосуддя у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю - перебування на лікарняному з 22 по 24 лютого 2021 року, судове засідання у справі № 922/3120/19, призначене на 22 лютого 2021 року, не проводилось. Ухвалою суду від 25.02.2021 учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи по суті відбудеться 01 березня 2021 року о 15:30 годині.

22 лютого 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (за вх. № 4258) про зупинення провадження у справі № 9223120/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.

Прокурор 01 березня 2021 року також звернувся до суду із клопотанням (вх. № 4852), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 922/3120/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.

Відповідні клопотання розглянуто в судовому засіданні 01 березня 2021 року і постановлено ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання) про відмову в задоволенні клопотання 1-го відповідача та прокурора, з огляду на те, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду. При цьому, факт перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду за своєю юридичною природою є факультативною підставою для зупинення провадження у справі, а наявність вказаних обставин не породжує у суду імперативного обов`язку для зупинення провадження у справі.

Передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі відсутні, оскільки на даний час відсутнє рішення Великої Палати Верховного Суду щодо прийняття та призначення справи № 922/3014/19 до судового розгляду.

Також судом враховано, що відповідно до частини третьої статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Отож, на стадії розгляду справи по суті у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Прокурор, який брав участь в судовому засіданні 01.03.2021 позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (наразі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке є правонаступником відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442) від 22.11.2013 №ХА/6323381000:04:000/00000528 Томку Андрію Юрійовичу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами с. Червоне Красноградського району Харківської області.

У подальшому Головним управлінням Держземагентства у Харківській області видано Наказ від 30.04.2015 за № 1059-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду". Пунктом другим вказаного наказу Томку А.І. надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 25,0680 га ріллі кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 строком на 49 років, для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного наказу між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем було укладено Договір оренди від 07 травня 2015 року.

Прокурор вважає, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (наразі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке є правонаступником відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442) Наказ від 30.04.2015 за № 1059-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" прийнято всупереч вимог земельного законодавства. Так, у поданій Томко А.І. заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не обґрунтовано розміри земельної ділянки із урахуванням можливості їх обробітку; не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства; не зазначено у заяві кількість членів фермерського господарства, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення працівників. Тобто, на думку прокурора Томко А.І., зловживаючи своїм правом, визначеним частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, отримав 43 земельні ділянки на території різних сільських районів Харківської області, у тому числі 25,0680 га на території Кирилівської сільської ради Красноградського району, без обґрунтування перспектив діяльності фермерського господарства, не маючи необхідної матеріально- технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Також, прокурор зазначає про те, що Томко А.І. маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж 3 років з часу отримання у користування земельної ділянки не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора (11.07.2017) в порядку статті 45 ЦПК України до Красноградського районного суду Харківської області, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства, відсутність спроможності вести фермерське господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність волевиявлення Томко А.І. на створення та ведення фермерського господарства підтверджується і фактом передачі ФОП Томко А.І. земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області в суборенду СТОВ "Мрія" на підставі Договору суборенди від 01.06.2018. Відтак, штучно застосувавши пільговий порядок отримання землі для ведення фермерського господарства та не маючи наміру самостійно господарювати на земельних ділянках, Томко А.І. фактично отримав їх в інтересах СТОВ "Мрія".

Отже, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 та надання в оренду спірної земельної ділянки Томку А.І. суперечать вимогам статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", виданий з порушенням статті 123, частини другої статті 124 Земельного кодексу України та підлягає визнанню судом незаконними та скасуванню, а Договір оренди від 07.05.2015 укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томко А.І. , а також Договір суборенди від 01.06.2018 укладеного між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія" підлягають визнанню недійсними за вищенаведених обставин.

Представник відповідачів - Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" в судовому засіданні 01.03.2021 проти задоволення позову заперечував, у зв`язку з тим, що звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області з відповідною заявою про надання в оренду земельної ділянки Томко А.І. належними доказами обґрунтував перспективи діяльності фермерського господарства яке має на меті її використовувати, її розмір, наявність у Томка А.І. достатнього рівня знань та навиків для ведення фермерського господарства тощо.

На переконання представника відповідачів наказ Головного управління від 30.04.2015 № 1059-СГ прийнято у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, у межах наданої компетенції та у спосіб, встановлений законом, тому підстав для визнання його недійсним немає, як відсутні і підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на підставі оспорюваного наказу. Договір оренди земельної ділянки передбачає право орендаря на передачу її в суборенду за письмовим погодженням з орендодавцем, отже Головним управлінням було надано згоду на укладення договору суборенди спірної земельної ділянки і передаючи земельну ділянку в суборенду СТОВ "Мрія" згідно відповідного Договору ФОП Томко А.І. діяв в межах своїх повноважень.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання 01.03.2021 не з`явився. У відзиві на позовну заяву (за вх. № 26385) 1-ий відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначив, що прокурором не доведено наявності порушень при виданні оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області; не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним договору оренди.

Приймаючи до уваги те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в т.ч. брати участь в судовому засіданні), суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі № 922/3120/19 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора та заперечення відповідачів, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія", суд встановив наступне.

У позовній заяві прокурор на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду.

Так, зазначає, що частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.

Разом із тим із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. У даному випадку, на думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га громадянину Томку А.І. , а останній, отримавши її, передав в суборенду СТОВ "Мрія". Внаслідок зазначених обставин СТОВ "Мрія" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що вводячи державу в оману, Томко А.І. розширює земельний банк СТОВ "Мрія", тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що в свою чергу призводить до ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015. При цьому, в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки Томку А.І. і в подальшому - СТОВ "Мрія".

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.

Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 389/29/17 та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16 від 22.05.2019.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Суд також зазначає, що в провадженні Красноградського районного суду Харківської області перебувала справа № 626/1048/17 за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області, Томка Андрія Івановича , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", третя особа: Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, в якому прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томко А.І. договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21459081 від 20.05.2015; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між Томко А.І. та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі СТОВ "Мрія"), договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22803893 від 13.07.2015; зобов`язати Томко А.І. повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 713718,88 грн.

Однак, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 провадження у справі № 626/1048/17 закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі підвідомчий господарським судам. Зазначена ухвала у встановленому законом порядку набрала законної сили, а тому є обов`язковою як для сторін справи, так і для господарського суду який розглядає дану справу. Отже, спір по даній справі належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Як свідчать матеріали справи, громадянин Томко Андрій Іванович звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою від 18.11.2013 в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,068 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: 1. Викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 2. Інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013 року); 3. Копію паспорту громадянина України; 4. Копію ідентифікаційного коду; 5. Документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копія трудової книжки) або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); 6 Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план) (том І, арк. 33).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000528 від 22.11.2013 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину Томку А.І. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 25,0680 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Красноградського району Харківської області (том І, арк. 27).

В подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 затверджено проект землеустрою та надано Томку Андрію Івановичу в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097, площею 25,0680 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років (том І, арк. 32).

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томком А.І. , 07 травня 2015 року укладено Договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05.2015 (том І, арк. 34-38). Відповідно до пункту 14 вищевказаного Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з пунктом 30 Договору оренди, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

В подальшому - 01.06.2018 між Фізичною особою-підприємцем Томко А.І. та СТОВ "Мрія" укладено Договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 зареєстровано державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.

З матеріалів справи також вбачається, що Первомайська місцева прокуратура звернулася до Красноградського районного суду Харківської області із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області, Томка Андрія Івановича , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", однак, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 626/1048/17 провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, в процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову Томко А.І. 07.12.2017 здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томко А.І .

Відповідно до листів ГУ ДФС у Харківській області № 940/10/20-16-08-21 від 06.04.2017 (т.1 арк.110) та №21787/9/20-40-52-06-21 від 10.07.2019 (т.1 арк.112) інформація про перебування Томко А.І. як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.

Дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання Томку А.І. земельної ділянки згідно з наказом № 1295-СГ від 18.06.2014 прокурор вважає незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву Томка А.І. про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1295-СГ від 18.06.2014 підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ФОП Томком А.І. земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Земельним кодексом України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Однак відносини пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15.

Згідно з преамбулою Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого закону (станом на момент прийняття 1-им відповідачем оскаржуваного наказу) встановлювалось, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами статей 5, 7 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи:

1) набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створення;

2) державну реєстрацію фермерського господарства.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Враховуючи наведене, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6 цс 19).

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області Томко А.І. заяви від 18.11.2013, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо. Також Томко А.І. не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином Томком А.І. власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751 (том І, арк. 86) та листом від 14.08.2019 № 7.0/9850 (том І, арк. 90), що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації від 14.08.2019 техніка відсутня і на теперішній час.

Окрім цього, Томком А.І. в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, Томко А.І. до заяви від 18.11.2013 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду. Самим Томко А.І. додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Тимошенка, про те, що Томко А.І. присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація" (том І, арк. 158).

Однак, освіта Томко А.І. у галузі "електрифікації" не має жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенства у Харківській області при розгляді заяви та документів заявника.

Крім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина Томка А.І. без урахування відповідності її розміру трудовим та виробничим ресурсам безпідставно використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав Томко А.І потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за Томком А.І. , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація ним себе як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через два роки після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання Томко А.І. орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній передав в суборенду СТОВ "Мрія". Зазначене свідчить про те, що Томко А.І. явно не в змозі самостійно обробити орендовану земельну ділянку значного розміру - 25,0680 га на території Красноградського району.

Крім того, суд погоджується із твердженням прокурора щодо того, що Томко А.І. звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки та отримуючи її від останнього згідно з наказом № 1059-СГ від 30.04.2015 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а для іншої діяльності, а саме: розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томко А.І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а за згодою Головного управління Держземагенства у Харківській області була передана в суборенду СТОВ "Мрія".

Суд зазначає, що маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж трьох років з часу отримання у користування земельної ділянки, Томко А.І. не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства, відсутність спроможності вести фермерське господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність волевиявлення Томка А.І. на створення та ведення фермерського господарства додатково підтверджується фактом повторної передачі земельної ділянки в суборенду СТОВ "Мрія" на підставі договору суборенди від 01.06.2018, але вже як Фізичною особою-підприємцем.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що дії Томко А.І. щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 25,0680 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0097 фактично були спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Однак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє розглядаючи заяву Томка А.І. про надання йому в оренду спірної земельної ділянки не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

За таких обставин, наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 щодо передачі в оренду Томку А.І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Крім того, у випадку скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 може мати наслідком визнання недійсними Договору оренди земельної ділянки від 07.05.2015 та Договору суборенди земельної ділянки від 01.06.2018, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди і її повернення у державну власність.

Отже, суд констатує правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.

Разом з тим, в процесі розгляду справи представником Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" було подано про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області у даній справі. Так, на переконання відповідачів, будь-яких доказів того, що прокурор не міг довідатися про порушення законодавства при винесенні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області оскаржуваного наказу раніше ніж у червні 2017 року до суду не було надано, в той час, як факт вчинення лише у 2017 році перевірки стану додержання Головним управлінням вимог земельного законодавства з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є доказом нездійснення своєчасного прокурорського нагляду.

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з даним позовом пропустив встановлений законом строк позовної давності щодо вимог про скасування наказу від 130.04.2015 та визнання недійсним Договору оренди від 07.05.2015.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі N 362/44/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо.

Як було встановлено вище, позов про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015, про визнання недійсним Договору оренди землі, укладеного 07.05.2015 та Договору суборенди від 01.06.2018, повернення орендованої земельної ділянки прокурором подано 23.09.2019, про що свідчить накладна Укрпошти на конверті, в якому матеріали позову надійшли до суду - тобто більше ніж через чотири роки з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідного договору.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України трирічної позовної давності прокурор вказує, що, про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки Томку А.І. органи прокуратури дізнались тільки під час вивчення документів в сукупності, а особливо дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та додатків до неї, стало можливим пересвідчитися про порушення вимог Закону України "Про фермерське господарство" та Земельного кодексу України під час відведення спірної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі спірного наказу ГУ Держземагентства) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (частин перша статті 6 Закону України "Про прокуратуру").

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися статтею 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

Відповідно до пункту 3.1 Наказу Генеральної прокуратури № 3гн від 07.11.2012 (який був чинний на момент прийняття спірного наказу та укладення договору оренди землі) встановлено не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів організовувати та проводити за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, матеріалами контролюючих органів, повідомленнями у засобах масової інформації та за власною ініціативою (пункт 7 зазначеного наказу).

Крім того, пунктом 9 загаданого наказу встановлено, що до початку перевірки органи прокуратури мають право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.

Відповідно, дії передбачені статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" можливо вчиняти не лише під час проведення перевірки. Тобто, у органів прокуратури були необхідні повноваження для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття спірного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області і укладення Договору оренди на його підставі.

Як свідчать матеріали справи, прокурор попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи № 626/1048/17 до цих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, провадження у справі № 626/1048/17 було закрито ухвалою суду ще 03.12.2018, зазначена ухвала прокурором не оскаржувалась та є чинною. Протре, як зазначалося, з позовом у справі № 922/3120/19 прокурор звернувся лише 23.09.2019. При цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано зволікання із зверненням до господарського суду із позовною заявою.

У позовній заяві прокурор зазначав, що підстави для представництва інтересів держави у суді у сфері земельних відносин прокурором встановлено на підставі вивчення питання законності використання земель на території Красноградського району Харківської області.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-10158/0/19-17 від 14.06.2017 вбачається, що вона надана саме на запит прокурора (від 06.06.2017 №05/1-408вих-17).

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи. Водночас прокурором не наведено жодного мотивування - чому із таким запитом прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Крім того, в матеріалах справи мітяться: відповідь Регіонального сервісного центру у Харківській області №31/20/5-65 від 06.04.2017 на запит прокурора від 04.04.2017 № 03-14-3531вих17 (том І, арк. 88), відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751 на запит прокурора від 04.04.2017 № 03-14-3581вих-17 (том І, арк. 86), відповідь Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.04.2017 № 940/10/20-16-08-21 на запит прокурора від 04.04.2017 № 08-14-3522вих-17 (том І, арк. 87), в яких зазначено інформацію, що стосується Томка І.А. щодо відсутності у нього транспортної техніки, а також щодо сплати останнім орендної плати за оренду земельних ділянок розташованих на території Кирилівської сільської ради Харківської області загальною площею 267,7857 га.

Зазначені обставини свідчать про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства щодо передачі Томко А.І. в оренду спірної земельної ділянки ще до отримання відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14 червня 2017 року. Відтак, у органів прокуратури, починаючи з квітня 2015 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було.

Також, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області просить суд визнати поважними причини пропуску строку давності та поновити його. Розглянувши зазначене клопотання прокурора, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності.

При цьому, питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора.

Щодо визнання поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності, суд зазначає наступне.

В позовній заяві прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв`язку з таким пропуском. Не надано також в обґрунтування зазначених обставин будь-яких доказів. За таких обставин, суд не вважає поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні відповідного клопотання останнього.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ та в частині визнання недійсним укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томко Андрієм Івановичем Договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі скасуванням його державної реєстрації.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія" договору суборенди та зобов`язання ФОП Томко А.І. повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківської області прийняти земельну ділянку загальною площею 25,0680 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 вартістю, 713718,88 грн. суд зазначає, що визнання недійсним Договору суборенди в даному випадку, за відсутності підстав для скасування наказу від 30.04.2015 №1059-СГ та Договору оренди від 07.05.2015, укладеного на підставі цього наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру у Харківській області, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишається ФОП Томко А.І.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за Харківською обласною прокуратурою.

Керуючись статтями 124, 129, Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за прокуратурою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "04" березня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3120/19