Вирок № 95302110, 04.03.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/118/2021

Справа № 537/816/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2021 р.Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Костюкевич Н.В.,

прокурора Замулко О.А. ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого адвоката Милованова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження №1202117053000067 від 15.02.2021року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та постійно проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин за наступних обставин:

15.12.2020 року о 00 год. 37 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи біля цілодобового кіоску поряд з будинку АДРЕСА_2 , помітив конфлікт між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в ході якого ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2 . В подальшому помітивши, що ОСОБА_2 лежить на асфальтному покритті у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій умисел ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, перебуваючи поряд із ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що його дії помітні для оточуючих та потерпілого, підійшов до потерпілого та з правої кишені його куртки дістав шкіряний гаманець марки «Prensiti» коричневого кольору, вартістю 376 грн. 96 коп. в якому знаходились грошові кошти в сумі 1700 гривень та таким чином відкрито заволодів вказаним майном потерпілого.

У подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_2 завдав матеріальної шкоди на загальну суму 2076 грн. 96 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, що дійсно вчинив даний злочин, а саме дійсно відкрито заволодів майном потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті , та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справив порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує:

за ст. 186 ч.1 КК України, як відкрите викрадення чужого майна/грабіж/.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання за ч.1 ст.186 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує зокрема те, що обвинувачений в силу ст.89КК України не судимий, не працює , має постійне місце проживання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, шкода не відшкодована і суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

У справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та моральної шкоди: 4400грн.00коп матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного.

Як вбачається із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року вказує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

П.9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо)

Беручи до уваги те, що матеріальна та моральна (немайнова) шкода була завдана потерпілому ОСОБА_2 внаслідок неправомірних дій обвинуваченого та виразилась в отриманні тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить можливим задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2076грн.96коп та моральної шкоди в сумі 500грн.00коп.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Речові докази по справі, вирішити відповідно до ст..100КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання

- за ст. 186 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 ( два) роки.

Відповідно ст.ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши 2( два ) роки іспитового строку.

Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_1 покласти обов`язки:

1)періодично з*являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме диск з відеозаписом кримінального правопорушення - залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2076 (дві тисячі сімдесят шість) грн.00коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 500/ п*ятсот/грн.00коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Маханьков О.В.