Рішення № 95301341, 03.03.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

03.03.2021

Справа № 644/437/18

н/п 2/644/253/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря – Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 03.06.2014 року у розмірі 82146 грн. 48 коп. та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, проте відповідач порушувала умови договору та ухилялась від погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого виникла вказана заборгованість.

02.04.2018 року заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі ( а.с.46-47).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року по даній справі було скасовано (а.с. 135-136).

Представник відповідача надав відзив на позовну в якому зазначив, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн. Представник банку зазначає, що заборгованість за тілом кредиту складає 50689,39 грн., однак позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач отримала грошові кошти в розмірі 45689,39 грн., крім цього при оформленні кредиту було зазначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 3% на місяць, проте з розрахунку вбачається, що процентна ставка складає 3,6 % на місяць. Наданий банком розрахунок має протиріччя щодо дійсної процентної ставки. Жодних підтверджень про збільшення суми боргу по тілу кредитну банком не надано. Даний розрахунок на думку представника відповідача є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків та не може біти підставою для стягнення нарахованої заборгованості з відповідача, оскільки доведення наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, який він не виконав. Крім цього, банк одночасно просить стягнути з відповідача неустойку - пеню та штраф, що суперечить чинному законодавству, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. З розрахунку заборгованості не вбачається, за який період була нарахована пеня за виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, що позбавляє відповідача можливості перевірити нарахування розміру пені у розрізі строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки. З огляду на неведене просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» надала відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 03.06.2014 року. З урахуванням викладеного, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом. Відповідачем було підписано анкету-заяву, згідно якої ОСОБА_1 висловила свою згоду про укладення договору, та свою згоду на те, що умови та правила надання банківських послуг та тарифів становлять договір про надання банківських послуг. До матеріалів справи додано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри тарифів та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима. З даного розрахунку чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Також позивач зазначає, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Щодо посилання відповідача на важкий матеріальний стан, то обставини, на які відповідач посилається, не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів повернення, що підтверджує наміри відповідача про ухилення від виконання зобов`язання. Згідно умов та правил надання банківських послуг та тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам, для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Відповідно до п. 2.1.1.2.3. Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Крім цього, 22.11.2016 року між сторонами було укладено кредитний договір №KUB1479829574690, відповідно до якого позичальник підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, умовами площадки, які були надані йому, та зобов`язався виконувати зобов`язання. Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про його обізнаність щодо умов кредитування. Щодо правомірності стягнення неустойки, а саме окремо штрафу та пені, зазначили, що одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить законодавству України. Пеня і штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. З урахуванням викладеного, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що 03.06.2014 року відповідач ОСОБА_1 в присутності представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надала представнику банку інформацію про себе і підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку. В даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомилась з умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. Відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитку «Універсальна» без зазначення кредитного ліміту по даній платіжній картці. Відповідач погодилася, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява була підписана і представником банку. (а.с.7)

За розрахунком банку станом на 25.12.2017 року виникла заборгованість у розмірі 82146 грн. 48 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 50689 грн. 39 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 22274 грн. 66 коп., нарахована пеня – 4794 грн. 50 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 3887 грн. 93 коп. (а.с. 4-6)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.06.2014 року, процентна ставка не зазначена.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов (а.с.8-23), на які посилається представник позивача, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14 жовтня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача надав суду копію договору №KUB1479829574690 від 22.11.2016 року (а.с.167). Цей договір не підписано відповідачкою, не зазначено і представника позивача, який його підписав. Суд бере до уваги, що цей договір датовано 22.11.2016 року, а анкета – заява була підписана відповідачкою 03.06.2014 року, згідно до розрахунку банку заборгованість за кредитом виникла ще в 2015 році, тобто до дати даного договору. Також суд бере до уваги, що представник позивача не посилається на цей договір в позовній заяві, цей документ не було додано до позову. Крім того, цей договір не містить в собі домовленості сторін про сплату неустойки, а зазначений розмір відсотків – 2.4%, не відповідає розміру більш високих відсотків, за якими відповідачці проводилися нарахування (а.с.4-6). Вказаний договір не є належним, допустимим, достатнім доказом, який би підтверджував факт укладання між сторонами кредитного договору.

Беручи до уваги вищевикладене, висновки суду про те, що позивач не довів факт укладання між сторонами по справі кредитного договору, а отже позивач не довів своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, штрафу, пені, то відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів позивача у цій частині. В зв`язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом з 03.11.2014 року по 25.12.2017 року у розмірі 22274,66 грн., нарахованої пені – 4794 грн. 50 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 3887 грн. 93 коп.

Отримані та використані позичальником кошти, згоду на отримання яких надала відповідач ОСОБА_1 за Анкетою-заявою від 03.06.2014 року, остання в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернула. Згідно до розрахунку заборгованості станом на 25.12.2017 року, відповідач має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50689,39 грн.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Неповернення позичальником отриманих коштів за вимогою Банку свідчить про порушення прав позивача, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача на користь позивача отриманих відповідачкою та використаних нею коштів за Анкетою-заявою від 03.06.2014 року у розмірі 50689 грн.39 коп. При цьому суд не стягує заборгованість за відсотками та неустойку (штраф, пеню), так як відсотки та неустойку відповідач не повинна була сплачувати банку, бо кредитний договір між ними укладений не був.

Посилання відповідачки на відсутність її згоди на встановлення будь-якого кредитного ліміту, що позивачем не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів, не спростовують висновків суду про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд враховує, що відповідач, згідно виписки по рахунку, до певного часу брала у позивача кошти і повертала банку кошти, що свідчить про те, що відповідач кошти від банку отримувала і погоджувалася із встановленим їй лімітом.

Посилання представника позивача на факт укладення кредитного договору спростовуються доводами і аналізом, зазначеними вище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача суд стягує пропорційно до задоволених позовних вимог понесені банком та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору – 1087 грн. 26 коп.

Всього з відповідача на користь позивача суд стягує 51776 грн. 39 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-13,76-83,95,141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.207,526,626,628,633,634,638,1048,1049,1054,1055,1056-1 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) - 51776 грн. 39 коп.

В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

СУДДЯ: