Постанова № 9530033, 19.04.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2137/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.4

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Дочірнє підприємство “Закарпатський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», представник Радь І.І.;

відповідача: Державна податкова інспекція у Рахівському районі, представник Майор І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про скасування та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 квітня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 23 квітня 2010 року.

Дочірнє підприємство “Закарпатський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Рахівської державної податкової інспекції №226/1751 (469/03444045/5330) від 15.05.2008 р., яким позивачу донараховане податку з доходів фізичних осіб в сумі 87772,83 грн., в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 86647,98 грн. в тому числі 28882,66 грн. основний платіж та 57765,32 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією Рахівському районі Закарпатської області (далі - відповідач) проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Філії «Рахівської дорожньо-експлуатаційної дільниці»Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор»за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., про що складено акт перевірки від 16.05.2008р. за №22/2351/03444045.

За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 226/1751 (469/03444045/5330) від 15.05.08 р., яким позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 87772, 83 грн. з яких 29257, 61 грн. основного платежу та 58515, 22 грн. штрафних санкцій.

Філія виплачувала надбавки за розїзний характер роботи згідно Положення про порядок встановлення і виплат надбавки за розїзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор»затвердженого 24.03.2005р. (додаток № 7 до Колективного договору). Проте, колективним договором ДП «Закарпатський облавтодор»не було визначено службові поїздки працівників філії, робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, як відрядження; розїзний характер роботи, за який філія проводила виплати, не було оформлено як відрядження.

ДПА України листами від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116, від 08.06.2004 р. № 4528/6/3316 розяснила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат понесених у звязку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 5, зареєстрованою Міністерством юстиції України 31.03.98 за № 218/2658, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав встановлених підпунктом 4.3 пункту 4.3 статті 4 Закону.

ДПА України листом від 09.09.2006 року № 10109/6/17-0716, № 16847/7/17-07 розяснила, що лише, за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, відрядженням з відповідним їх оформленням як відряджень виконанням положень п. 9.10 ст. 9 Закону надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективним договором або за відрядженням погодженим із замовником, але не вище граничних норм витрат понесених у звязку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»Інструкцією про службові відрядження у межах України та за кордон»не розглядатимуться як обєктом оподаткування доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4,3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889 ІV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Однак дані податкові розяснення ДПА України від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 від 09.09.2006 р. №10109/6/17-0716, № 16847/7/17-0717 відкликанні листом ДПА України від 01.02.2010 р. № 1886/7/17-0717.

Крім того при оподаткуванні доходів працівникам, які мають роз'їзний (пересувний) характер робіт, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок до тарифних ставок та посадових окладів, тобто службові поїздки таких працівників не є відрядженнями , про що зазначається у колективному договорі зі встановленням переліку відповідних посад та професій, закріплених ділянок для обслуговування, розміру надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення працівника за день, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 (зі змінами та доповненнями) для поїздок в межах України (ч.2 п. 1, Постанови) та за вежами України (п.2 Постанови).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. № 490 підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Розмір надбавок за розїзний характер роботи, що виплачуються працівникам Філії, є визначеним колективним договором між адміністрацією та об'єднаною профспілковою організацією ДП «Закарпатський облавтодор»на 2005-2007 р ( п.22 розділу Ш Договору та Положенням про порядок встановлення і виплат надбавки за розїзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор», затвердженого 24.03.2005 р., яке є додатком до колективного договору та не перевищує граничних добових витрат, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004р. № 5 (пп. 2.2.6) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16 згаданої Інструкції).

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних, ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Відповідно до п.1.1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Закон не містить переліку інших виплат, які входять у склад заробітної плати. Поряд з тим, відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004р. № 5 (пп. 2.2.6) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16 згаданої Інструкції).

Крім того 25.05.2004 р. ДПА України у своєму роз'ясненні № 5131/5/17-3116, наданому на запит Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), встановила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядженні в межах України та за кордон", Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Згідно пп.. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Як вбачається з наведеного вище, позивач в своїх діях дотримувався роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 № 4890/6/17-0716 від 21.05.2007 р. та № 17930/7/17-0717 від 04.09.2008, які не були скасовані чи відкликані.

Таким чином, надбавки, що виплачувались працівникам позивача за роз'їзний характер роботи позивач правомірно не включав до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а тому не зобов'язаний був обкладати їх податком з доходів фізичних осіб.

Згідно із ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним податкового повідомлення - рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства „Закарпатський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України".

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

1. Позов Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про скасування та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення Рахівської державної податкової інспекції №226/1751 (469/03444045/5330) від 15.05.2008 р., яким позивачу донараховане податку з доходів фізичних осіб в сумі 87772,83 грн., в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 86647,98 грн. в тому числі 28882,66 грн. основний платіж та 57765,32 грн. штрафних санкцій задовольнити.

2. Скасувати та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Рахівської державної податкової інспекції №226/1751 (469/03444045/5330) від 15.05.2008 р., яким позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 87772,83 (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві грн. 83 коп.) грн., в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 86647,98 (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок сім грн. 98 коп.) грн. в тому числі 28882,66 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 66 коп.) основний платіж та 57765,32 (пятдесят сім тисяч сімсот шістдесят пять грн. 32 коп.) грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3(три) грн. 40 (сорок) коп..

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.М. Шешеня