Ухвала суду № 95299105, 02.03.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1096/20

Номер провадження 1-кп/530/18/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2021 р. м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Дем`янченка С.М., за участю секретаря - Тараненко Т.І., прокурора – Шарайкіна О.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Школьного В.А. розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків, Полтавської області, обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 530/1096/20 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, який закінчився 17 січня 2021 року.

В судовому засіданні 02.03.2021 року прокурор Шарайкін О.В. заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів закінчився 17 січня 2021 року.

Суд, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Школьного В.А., які заперечували стосовно задоволення клопотання прокурора, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.09.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, який закінчився 22.11.2020 року. Ухвалою суду від 19.11.2020 року ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, який закінчився 17 січня 2021 року.

Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні крадіжок. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.08.2020 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі. Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.01.2021 року засуджений до покарання у виді 2 (двох) місяців арешту. На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень зараховано покарання за попереднім вироком Зіньківського районного суду від 17.08.2020 року, і призначено остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки розуміє суворість покарання яке йому загрожує згідно Кримінального кодексу України. Обвинувачений ніде не працює, заробітку немає, не одружений, на утриманні дітей не має, до затримання проживав у гуртожитку, негативно характеризується по місцю навчання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого який раніше вчиняв злочини, беручи до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що відносяться до категорії нетяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до 5 років, але він уже засуджений до покарання у виді позбавлення волі враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може ухилитись від суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорт) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,179,184,186,187,193, 194,314-316, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, не працюючому, не одруженому, раніше судимому, проживає гуртожиток №2 РЦ ПТО, розташованого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів.

Строк дії запобіжного заходу рахувати з 15 год. 45 хв. 02 березня 2021 року по 15 год. 45 хв. 30 квітня 2021 року.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_1 звільняється з-під варти в розмірі 20 (двадцяти ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП ( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна ус1танова ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти йому, або заставодавцю обов`язки, покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченим адресою.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Шарайкіна О.В.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

В судове засідання на 13 год. 10 хв. 17 березня 2021 року, доставити обвинуваченого ОСОБА_1 , який утримується під вартою в ДУ Полтавська державна установа ВП ( №23) (м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя -