Рішення № 95298565, 22.02.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2120/20

Номер провадження 2/585/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Євлах О.О., за участі: секретаря судового засідання - Безручко О.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - Менька Д.Д., представників третіх осіб - Роменської районної державної адміністрації - Старун Н.В., виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області - Приходька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до

відповідача: ОСОБА_3 ,

треті особи: Роменська районна державна адміністрація, Виконавчий комітет Плавинищенської сільської ради Роменського району Сумської області, виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області,

вимоги заявника: про визначення місця проживання малолітніх дітей ,-

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

В С Т А Н О В И В :

1. 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд із позовною заявою про визначення місця проживання малолітніх дітей.

2. Позовну заяву обґрунтувала тим, що вона з 10 вересня 2005 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 від шлюбу народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_5 , 2008 р.н. Незважаючи на тривалий час у шлюбі, відносини з чоловіком не склалися. З жовтня 2019 року чоловік почав «пропадати» у вечірній час та з`являвся додому пізно. У той час їй стало відомо, що чоловік зав`язав стосунки з іншою жінкою і поступово переїхав проживати до неї у пригород міста Ромни. Діти та вона залишилися проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Вона мала надію, що чоловік візьметься за розум та повернеться у сім`ю та терпіла його постійну відсутність вдома. У той час у них мали місце конфлікти. Відповідач вів себе агресивно, постійно спілкувався з нею та підвищеному тоні ненормативною мовою, застосував до неї психологічне та фізичне насильство (неодноразово бив по обличчю, по тілу, вибив зуб, витягував з будинку за ноги на подвір`я). З 13 - го квітня 2020 року відповідач вигнав її з дому та заборонив спілкуватися з дітьми на майбутнє. Їх діти були залишені в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , куди відповідач приїздив час - від - часу в періоди з 19 год. до 21 год., замикав дітей у будинку, їхав до своєї «нової дружини» і повертався після 24 год. Сам відповідач категорично заборонив їй залишитися ночувати з дітьми за місцем проживання. Не витримавши такої напруги, вона змушена була тимчасово перейти жити до своїх батьків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає по даний час. До дітей вона приходила в денний час, могла залишитися переночувати лише тоді, коли відповідач залишався у своєї нової дружини. У тих випадках, коли він ввечері повертався, то з криками, злістю та ненавистю виганяв її, і вона змушена була йти ночувати до своїх батьків. Ввечері, з 4 на 5 червня 2020 року, у той момент, коли батько черговий раз залишив дітей самими вдома, вона, близько 21 год. 30 хв., забрала їх до своїх батьків де вона проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Вночі, близько 01 год. 30 хв. чоловік, попередньо зателефонувавши їй та погрожуючи, приїхав за вказаною адресою, проник у будинок зламавши двері, силою забрав сина із собою. Всі ці події зафіксовані нею на мобільний диктофон. За наслідками подій порушено кримінальне провадження. 19 червня 2020 року відповідач шляхом обману затримав і залишив у себе і доньку ОСОБА_4 . Після цього відповідач вимагав зустрітися, телефонував їй, погрожував. Роменською РДА як органом опіки та піклування за її заявою було проведено засідання щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, за результатами засідання Комісії орган опіки та піклування не зміг прийняти рішення щодо визначення місця проживання дітей та рекомендовано звернутися до суду. Лише після звернення до органу опіки та піклування відповідач дозволив їй приходити до себе в будинок та бачити дітей. За весь період, коли існує спір, відповідач заборонив дітям приходити до неї в будинок.. При спілкуванні з дітьми, вона бачить, що діти залякані. Відповідач не дає змоги спілкуватися їй із дітьми наодинці, завжди стоїть поряд, спостерігає та слухає, про що вона з дітьми спілкується. Відповідач виражає ненависть в адресу неї, її батьків та родичів. Вважає, що відповідач у грубій формі, застосовуючи протягом тривалого часу фізичне та психологічне насильство відносно неї, її дітей, узурпував її права як матері та самостійно вирішив, що діти повинні проживати лише з ним та спілкуватися лише з його батьками. Як мати вона не може жити без дітей. За весь час проживання у сім`ї з відповідачем, вихованням, психологічним розвитком дітей займалася вона особисто: брала участь в отриманні освіти доньки ОСОБА_4 , допомагала вчити домашні завдання в школі. Приготування їжі, харчування, прання одежі забезпечувалося нею. Син ОСОБА_5 , до моменту розлучення спав з нею на одному ліжку. Вона не має шкідливих звичок, не вживає алкоголю, не палить. Має постійне місце роботи, отримує стабільну зарплату, має позитивну характеристику за місцем роботи та проживання. Вважає, що вона має право проживати зі своїми дітьми та займатись їх вихованням і це відповідає інтересам дітей, але чоловік заперечує можливість проживання дітей з нею, тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.

3. Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні (а. с. 68-75, т. 1). Свою позицію мотивує тим, що дійсно, у жовтні 2019 року він був змушений тимчасово залишити місце проживання, оскільки позивачка постійно у присутності дітей влаштовувала дома сварки, тому з метою забезпечення спокою дітей та для надання можливості позивачки переоцінити їх відносини був змушений тимчасово перейти на проживання до готелю. Посилання позивачки на те, що вона на той час зав`язав стосунки з іншою жінкою не відповідає дійсності, оскільки жодних стосунків з іншими жінками, крім дружніх, він не мав, а ревнощі, які мались зі сторони позивачки, були безпідставними. Не відповідають дійсності і посилання позивачки на те, що він вів себе агресивно, постійно спілкувався з нею на підвищеному тоні ненормативною мовою, застосовував до неї психологічне та фізичне насильство, неодноразово бив по обличчю, по тілу, вибив зуб, витягував з будинку за ноги на подвір» я. Зазначає, що агресивна поведінка малась саме зі сторони позивачки до нього на ґрунті ревнощів, проте він намагався всілякими засобами примиритись з нею, а після тимчасового залишення будинку, кожного дня приїздив до неї та дітей, привозив продукти харчування, спілкувався з дітьми. Незважаючи на такі його намагання, позивачка не йшла ні на які компроміси, при його приїзді до будинку залишала його та дітей, йшла до своїх батьків, не бажаючи спілкуватися з ним. Не відповідають дійсності і посилання позивачки на те, що 13 квітня 2020 року він вигнав її з дому та заборонив спілкуватися з дітьми на майбутнє. Після призначення справи про розірвання шлюбу позивачка заявила, що залишає його та дітей, йде жити до своїх батьків, тому їм необхідно поділити спільне майно. У відповідь на це він сказав, що вона не може залишити дітей та забирати з будинку майно, яким користуються діти. У відповідь на це позивачка вчинила сварку, під час якої в присутності дітей нецензурно лаяла його, висипала на нього цукор. Дивлячись на таку її неврівноважену поведінку, він хотів сам піти з будинку, проте позивачка пішла в гараж, схопила сокиру, стала говорити, що уб`є його, порубає машину, не зважаючи на те, що все це відбувається у присутності їх дітей. З огляду на таку поведінку позивачки, він залишився з дітьми, а вона зібрала речі, діждалась приїзду її батька, після чого поїхала з ним до будинку своїх батьків. Зазначив, що після 13 квітня 2020 року він постійно перебував з дітьми, належним чином турбувався про них, забезпечував їх утримання, займався їх вихованням. Якщо він і залишав дітей, то лише на короткий час та в силу об`єктивної необхідності. Періодично позивачка відвідувала їх дітей, забирала їх з собою у вечірній час на прогулянки, до своїх батьків. Також вона неодноразово пропонувала дітям залишитись жити у її батьків, проте вони були категорично проти цього. Жодних заборон щодо спілкування позивачки з дітьми він не висловлював, неодноразово пропонував позивачці залишитись з дітьми у будинку, повернутись до будинку на проживання, проте вона такого бажання не виявляла. Зокрема, навіть ІНФОРМАЦІЯ_1 у день народження їх сина, яке вони святкували разом за місцем його проживання, він у черговий раз запропонував позивачці після святкування залишитись разом з дітьми та з ним, проте вона відмовилась, нецензурно виражаючись, в його адресу, залишила будинок. Крім цього, при спілкуванні з дітьми, позивачка постійно налаштовувала їх проти нього, всіляким чином намагалась викликати у дітей негативне відношення до нього, переконувала, що він поганий батько. 04 червня 2020 року близько 23 год. 00 хв. він поїхав у місто за продуктами. У цей час, позивачка, таємно, без його відому, забрала дітей до себе. Він поїхав забрати дітей назад додому. Після нетривалих перемовин з дружиною та її батьками через двері, його пустили в будинок. Дружина та її батько стали перешкоджати йому забирати дітей. Однак, він взяв на руки сина ОСОБА_5 , ОСОБА_4 дружина сказала стояти й нікуди не йти. Вважає, що всі події з 4 на 5 червня 2020 року були навмисно спровоковані дружиною та її батьками, та відносини, які склалися між ними не можуть бути підставою для визначення місця проживання дітей з позивачкою. Позивачка жодних перешкод у спілкуванні з сином не має, може вільно відвідувати його та спілкуватися з ним, проте йти з нею у будинок її батьків він категорично відмовляється. 19 червня 2020 року ОСОБА_4 по телефону сказала, що хоче додому, він повідомив, що ОСОБА_5 у бабусі, і вона може прийти до неї, а він їх потім забере. Із зазначеного часу діти постійно проживають з ним. Вважає, що саме позивачка чинить на дітей психологічний тиск та примус, нехтує їх бажанням, їх інтересами, та їх думкою щодо визначення місця їх проживання. Вважає, що позивачка послідовно переслідує мету очорнити його, бажаючи, щоб діти, всупереч їх волі, проживали з нею. Зазначив, що донька ОСОБА_4 через рік матиме право самостійно визначати місце свого проживання. Вона бажає проживати з ним, не відмовляється від спілкування з матір`ю. Ним створені належні умови для її виховання, тому вважає, що визначення місця проживання ОСОБА_4 з позивачкою є неможливим, оскільки таке визначення місця її проживання буде здійснено всупереч її думці, підстави для неврахування якої відсутні. Вважає, що, виходячи із найвищих інтересів ОСОБА_5 , враховуючи його бажання проживати у звичній для нього обстановці, спільно з ним, старшою сестрою, що є для нього комфортнішим та зручнішим, саме з ним має бути визначене і його місце проживання. Він жодним чином не перешкоджає позивачці спілкуватися з дітьми. Тобто, у разі, якщо діти залищаться проживати з ним, материнські права позивачки не будуть порушені та вона не буде позбавлена можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дітей у повному обсязі.

4. Представник третьої особи - органу опіки та піклування Роменської районної державної адміністрації, надала письмові пояснення щодо позову (а. с. 62-63, т. 1), в яких вказала, що родина ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за час їх спільного проживання в поле зору органу опіки та піклування Роменської районної державної адміністрації та служби у справах дітей Роменської районної державної адміністрації не потрапляла. Скарг щодо неналежного виконання батьківських обов`язків жодним з батьків не надходило, повідомлень щодо насильства в сім`ї також. Службою у справах дітей здійснено відвідування родини ОСОБА_3 та родини ОСОБА_10 , з метою обстеження умов їх проживання та встановлення особистої прихильності дітей до кожного з батьків. У результаті чого, було встановлено, що батьки мають однакові умови проживання, які придатні для проживання дітей. У ході бесіди з дитиною ОСОБА_4 , 2007 року народження, представником служби у справах дітей було встановлено, що вона бажає проживати з батьком. У ході бесіди з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3., було встановлено, що дитина не досягла рівня розвитку достатнього для встановлення причинно - наслідкового зв`язку припинення спільного проживання батьків. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Роменської районної державної адміністрації члени комісії не дійшли спільного висновку щодо визначення місця проживання дітей. Батькам рекомендовано звернутися для розв`язання спору до суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

6. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Надав суду письмово викладений виступ у дебатах, який він проголосив у судовому засіданні. Крім того, просив суд ім`я дитини зазначене у поданих позивачем заявах, як « ОСОБА_5 », вважати правильним « ОСОБА_5 », як згідно свідоцтва про народження, оскільки в заявах ним допущена була помилка.

7. У судовому засіданні відповідач та його представник проти позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позов. Додатково відповідач пояснив, що донька має такий розпорядок дня: о 07.00 - підйом, 07-30 - сніданок; 08.05 - виїзд до школи, 14.00-15.00 - він забирає доньку зі школи. Якщо він не має власних справ, то відвозить доньку додому, якщо є у нього є робота, - відвозить доньку до своєї матері. Потім вечеряють та лягають спати. Син прокидається із ними, потім він завозить сина до батьків. Навчається донька у сьомому класі, вчиться на 10 - 12 балів. Донька цікавиться музикою, любить їсти макарони, рибу, шашлик, солодке. На сніданок він готує дітям те, що вони люблять - омлет. У будні дні донька та син залишаються з його матір`ю - чотири дні із п`яти. Коли вони жили з позивачкою, то два рази на тиждень залишали дітей у його матері. Діти, переважно, ночують вдома. У вихідні дні діти просинаються близько 08.00, снідають, донька робить уроки. У доньки є друзі: ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Вони приходять до неї у гості. Маму на день народження доньки не запрошували. Святкували день народження у кафе.

8. Представник третьої особи - Служби у справах дітей Роменської РДА, в судовому засіданні пояснила, що при засіданні комісії не дійшли згоди, не надали висновку, тому що голоси розділились. Заслуховували думку дітей - донька бажала проживати з батьком, а син - відмовився від пояснень, плакав. Комісія встановила дні побачень дітей з матір`ю - три дні на тиждень з 09.00 до 19.00, рекомендувала такі побачення за місцем проживання дітей. Умови, комфортні для проживання, створені як у батька, так і у матері. Що були перешкоди для спілкування матері з дітьми зі сторони відповідача, доказів не здобуто.

9 . Представник третьої особи - виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, в судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

10. Представник третьої особи - Виконавчого комітету Плавинищенської сільської ради Роменського району Сумської області, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надійшло.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

11. 10 вересня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_16 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 9, т. 1).

12. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 10, т. 1).Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 11, т. 1).

13.Згідно Висновку органу опіки та піклування Роменської РДА від 09.07.2020 р. № 04 вбачається, що за результатами розгляду питання на засідання комісії з питань захисту прав дитини Роменської РДА, орган опіки та піклування Роменської РДА не дійшов висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3.; рекомендовано дане питання вирішити в судовому порядку (а. с. 30-32, т. 1).

14.З акту обстеження умов проживання від 08.07.2020 р. вбачається, що т.в.о. начальника ССД Роменської РДА було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за цією адресою мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ; результати бесіди: умови проживання родини задовільні; проживання дітей в даній родині можливе (а. с. 36, т. 1).

15.З акту обстеження умов проживання від 08.07.2020 р. вбачається, що т.в.о. начальника ССД Роменської РДА було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; висновки: для дітей створені належні умови для всебічного розвитку, навчання та виховання; подальше проживання дітей в сім`ї є можливим (а. с. 37, т. 1).

16.Згідно Витягу з протоколу № 08 комісії з питань захисту прав дитини Роменської РДА від 09.07.2020 р. вбачається, що комісією ухвалено: визначити, що орган опіки та піклування Роменської районної державної адміністрації не дійшов висновку щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3.; рекомендовано вирішення даного питання провести у судовому порядку (а. с. 38 - 41, т. 1).

17. ОСОБА_1 31.07.2020 р. звернулася до Плавинищенської сільської ради Роменського району Сумської області із заявою про вжиття заходів щодо її чоловіка ОСОБА_3 , який безпідставно силою змусив її піти з дому і забрав у неї можливість спілкуватися з дітьми (а. с. 42, т. 1).

18.Згідно висновку за результатами розгляду звернення від 07.08.2020 р. головою Плавинищенської сільської ради Роменського району видане розпорядження про створення тимчасової робочої комісії для вивчення та надання пропозиції щодо відповідного звернення; за висновком комісії проживання дітей в родині ОСОБА_1 можливе (а. с. 43, т. 1).

19.З довідки, виданої КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 06.08.2020 р., вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в КНП СОР «Обласній клінічній спеціалізованій лікарні» на посаді сестри медичної старшої з 04.02.2002 р. (наказ № 14 від 01.02.2002 р.), з 15.06.2020 р. приступила до роботи після відпустки по догляду за дитиною до 6 років (наказ № 101 від 09.06.2020 р.) по теперішній час (а. с. 44, т. 1).

20.Згідно характеристики КНП СОР «ОКСЛ» ОСОБА_1 зарекомендувала себе грамотним, кваліфікованим спеціалістом; дисциплінована, неконфліктна, має почуття відповідальності до дорученої справи, самостійна у прийнятті рішень, принципова до себе та підлеглих (а. с. 45, т. 1).

21.Відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за червень - липень 2020 р. отримала заробітну плату у розмірі 8469, 60 грн. (а. с. 46, т. 1).

22.З довідки - характеристики за місцем проживання ОСОБА_1 працює в Першій обласній спеціалізованій лікарні м. Ромни, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 по сільській раді характеризується позитивно; скарг від жителів села на поведінку ОСОБА_1 в сільську раду не надходило (а. с. 47, т. 1).

23.З обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 12020200100000384 від 05.06.2020 р., який супровідним листом від 20.09.2020 р. спрямований на розгляд Роменського міськрайонного суду Сумської області, вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 162 КК України (а. с. 86-87, 88, 89, т. 1).

24. ОСОБА_3 у грудня 2019 року звертався до Роменського міськрайонного суду Сумської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, та ухвалою суду від 14.04.2020 р. за заявою позивача позовну заяву залишено без розгляду (а. с. 117, 118, т. 1).

25.З Витягу з протоколу № 03 засідання Комісії з питань захисту прав людини від 12.02.2021р. вбачається, що директор ЦСС ОСОБА_17 наголосила на тому, що за інформацією класного керівника в школі мама займала активну позицію, член батьківського комітету, відвідувала постійно батьківські збори, відвідувала різні шкільні заходи. Батько менш активно брав участь шкільних заходах. Зазначила, що доки діти проживали з мамою ОСОБА_5 відвідував садочок, на сьогодні дитина не відвідує ДНЗ, хоча перед шкільного віку і повинен обов`язково відвідувати дошкільний заклад. Зауважила, що не вдалося з`ясувати, хто саме займається вихованням дітей - ОСОБА_3 чи його батьки. Діти упереджено відповідають на будь - які запинання, бо не бажають бути причиною конфлікту. Ухвалили: 1) протягом місяця діти повинні відвідувати психолога один, два рази на тиждень за попередньою домовленістю з психологом ЦСС за погодження графіку прийому; 2) тато забезпечує відвідування дитячого садочка сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) до вирішення питання визначення місця проживання дітей погодити дні та години зустрічей матері з дітьми, три дні на тиждень за місцем проживання мами, з ночівлею, враховуючи графік мами: батько везе ОСОБА_4 до школи, ОСОБА_5 передає мамі на нейтральній території о 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 о 16.00 йде до мами. Діти перебувають у мами до 20.00. У п`ятницю зранку ОСОБА_5 тато передає мамі, ОСОБА_4 приходить о 16.00. Діти ночують у мами і перебувають до 20.00 суботи за її місцем проживання (у неділю, якщо у мами субота робочий); 4) за потреби психолога та в разі порушення рішення комісії протягом місяця комісія збирається додатково (а. с. 26-29, т. 2).

26. Згідно аналітичної довідки за результатами психологічної діагностики від 17.02.2021 р. вбачається, що, аналізуючи відповіді ОСОБА_4 , вдалося встановити шкалу позитивного відношення до себе, свого минулого та майбутнього, а також ставлення до батька. Загальний емоційний стан дівчинки є позитивним, легко йде на контакт. Справляє враження спокійної та врівноваженої дитини. Адекватно оцінює своє минуле та майбутнє. Емоційно близьким на даний момент часу для дівчинки є батько, з яким вона проживає. Деякі із тверджень дитини, пов`язаних з батьком, несуть матеріальний характер і полягають у спроможності його задовольнити матеріальні потреби дівчинки. Яскравим проявом негативних переживань дитини є сімейні сварки та непорозуміння. Прагнення вирішити конфлікти у родини є для дівчинки найбільш значущими. Тривожні переживання викликають твердження, пов`язані з матір`ю. У ОСОБА_4 присутня образа на те, що з її слів, мама є ініціатором судових засідань та комісій, тому неохоче йде з нею на контакт. Неналежного відношення матері до дитини не виявлено. ОСОБА_4 з теплими спогадами згадує їхні відносини, які були раніше, коли сім`я проживала разом та хотіла б це відновити. Зі слів класного керівника поведінка дитини не змінилася та сімейні негаразди не вплинули на успішність в школі. Мама, ОСОБА_1 , завжди брала участь у шкільному житті дитини, регулярно відвідувала збори, цікавилась навчанням. У ході спостереження за поведінкою ОСОБА_5 під час зустрічі, дитина спочатку вела себе розгублено. Під час проведення методики відповідав конкретно на питання, упускаючи деталізацію та емоційний характер. Аналізуючи отримані результати, спостерігається схильність до відстороненої позиції дитини стосовно батьків. Рівень потреби у певних життєвих ситуаціях знаходиться поряд з батьком, нижче середнього. Емоційна залежність до матері не прослідковується, як наслідок того, що мама не проживає з дитино. Хлопчик відчуває себе відчужено від обох батьків, переживає дефіцит спілкування та уваги. Задоволення потреб відбувається на базовому рівні. Це може бути результатом невдоволеного емоційного спілкування на прийняття дитини. Сімейні непорозуміння та несприятливий психологічний клімат в родині впливають на когнітивну сферу. Для повноцінного фізичного та психоемоційного розвитку дітей потрібна участь у вихованні як батька, так і матері. Найкращою підтримкою з боку батьків буде налагодження позитивного альянсу між мамою та батьком у їх спільному виховному процесі (а. с. 31, т. 2).

27. З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради щодо визначення місця проживання малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3., від 19.02.2021 р. вбачається, що, виходячи з інтересів дітей та беручи до уваги протоколу № 03 від 12.02.2021 р. засідання комісії з питань захисту прав дитини, заслухавши думку психолога, яка була залучена до засідання комісії, орган опіки та піклування виконавчого комітету Роменської ради вважає: 1) протягом місяця малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повинні відвідувати психолога один, два рази на тиждень за попередньою домовленістю з психологом ЦСС за погодження графіку прийому; 2) батько, ОСОБА_3 , забезпечує відвідування дитячого садочка сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) до вирішення питання визначення місця проживання дітей погодити дні та години зустрічей матері з дітьми, три дні на тиждень за місцем проживання мами, з ночівлею, враховуючи графік мами: батько везе ОСОБА_4 до школи, ОСОБА_5 передає мамі на нейтральній території о 08.00. ОСОБА_4 о 16.00 йде до мами. Діти перебувають у мами до 20.00. У п`ятницю зранку ОСОБА_5 тато передає мамі, ОСОБА_4 приходить о 16.00. Діти ночують у мами і перебувають до 20.00 суботи за її місцем проживання (у неділю, якщо у мами субота робочий); 4) за потреби психолога та в разі порушення рішення комісії протягом місяця комісія збирається додатково (а. с. 40-41, т. 2).

28. Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що на засіданні комісії 12.02.2021 р. вона була присутня. ОСОБА_3 не виконує рішення комісії виконавчого комітету Роменської міської ради від 12.02.2021 р., до психолога сина не водить, доньку - теж. Це їй відомо від психолога. На передодні судового засідання спілкувалась із ОСОБА_3 , він не бажає виконувати рішення комісії. Вона приходила, щоб побачити дітей, але було зачинено. ОСОБА_3 сказав, що рішення комісії для нього не має значення. Вона просила ОСОБА_3 , щоб він давав дітей. Діти проживають у батьків ОСОБА_3 . Були зустрічі із його батьками стосовно побачення із сином, але ОСОБА_5 їй не дали побачити. Батько ОСОБА_3 був поряд із дітьми і говорив, що дітей вона не отримає. Ситуацію таку вона передбачала, і про це попереджала доньку. ОСОБА_5 просив, щоб вона його забрала. У ОСОБА_5 не з`ясовувала, чому він не хоче йти жити до бабусі. А ОСОБА_4 говорить, що просто не хоче йти жити до бабусі. Батько вихованням дітей не займається, а займаються його батьки та тітка. Сусіди їй сказали, що вони дітей вдома не бачать по 1-ому

АДРЕСА_3 . Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він всіляко намагався влагодити ситуацію, але позивач не йде на контакт. Він запропонував, щоб позивач приходила до дітей і проживала з дітьми та з ним. Він допомагає налагодити контакт з дітьми, але позивач відмовилася, наполягаючи віддати їй дітей. Він написав заяву, що у зв`язку з тим, що діти вже були на прийомі у психолога, то вважає за потрібне відтермінувати відвідування психолога. Те, що син не відвідує садочок, вважає не пов`язаним із конфліктом у сім`ї. Він не завіз сина до позивача, бо дитина не захотіла їхати.

30.Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що вона зі сторонами не вороги, не родичі, вона - колега позивачки, працювали разом до 2016 року. Про обставини проживання позивачки у 2019 - 2020 роках їй нічого не відомо. Коли позивачка проживала з дітьми, то вона бачила, що позивачка турботлива мати. Позивачка вийшла на роботу, коли меншому сину виповнилося три роки, але знову пішла у декрет, бо хлопчик часто хворів, а підтримки у сім`ї не було. Чоловіка позивачки не знає. Характеризує позивачку, як компетентну, добросовісну, м`яку, добру людину. Завжди готова прийти на допомогу. Позивач їй ніколи не говорила, що відповідач їй зраджує. Вона чула від колег, що відповідач зраджує позивачку. Їй відомо, що чоловік не хотів, щоб вона працювала.

31.Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що вона є вчителем ОСОБА_4 , її класний керівник. Вона навчає ОСОБА_4 з п`ятого класу. Позивач - член батьківського комітету, брала активну участь у житті доньки. З вересня 2020 року на батьківські збори і зв`язок із школою приходить батько. До 7 класу батька ОСОБА_4 вона не бачила. До 1 вересня 2020 року підпис у щоденнику ставила мама, тепер - батько. Успішність ОСОБА_4 за останній час не змінилася. ОСОБА_4 прикладає багато зусиль, щоб вчитися. Їй відомо, що мама ОСОБА_4 працює в Першій обласній спеціалізованій лікарні. Ставлення дитини до матері у 5-6 класі були позитивні, тісні. У сьомому класі поведінка ОСОБА_4 змінилася. Емоційний стан з 01 вересня 2020 року змінився: вона схудла, стала замкнутішою. ОСОБА_4 бере участь у заходах школи, гуртки, секції не відвідує, брала участь у святі для хлопчиків. Зі школи ОСОБА_4 забирає тато, або дідусь. Мама цікавилась успішністю доньки. Про проблеми у сім`ї дізналась від мами у кінці шостого класу. Візуально змін у поведінці ОСОБА_4 не має, але вона хвилюється. ОСОБА_4 - лідер. На її думку, ОСОБА_4 оцінює ситуацію, що склалась, під впливом дорослих.

32. Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що вона працює вихователем у дитячому садочку № 2 «Журавка». З травня 2018 року вона є вихователем ОСОБА_5 . У садочок ОСОБА_5 привела мама. Старша дочка сторін з 2011 року теж ходила у їх садочок. ОСОБА_5 щодня у садок приводили і тато, і мама, переважно - мама. Їй відомо, що тата ОСОБА_5 звати ОСОБА_3 . Видно було, що мама дитиною займалася. У садочок приходила весь час мама. ОСОБА_5 у садочок не ходить з березня 2020 року. Зараз садочок працює. Вона запитувала у родичів, чому ОСОБА_5 не ходить у садочок, говорили, що хворіє. На всі ремонтні роботи у садочок ходила мама. ОСОБА_5 дуже сильно прив`язаний до матері, завжди просив подзвонити матері. Вважає, що відвідування садочка дитиною у шість років обов`язкове.

33.Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивачка - її донька, відповідач - зять. Стосунки у доньки із зятем погіршились давно, стосунки не стабільні. Відповідач - не сім`янин, ображав доньку. Стосунки у них із зятем - ніякі. 14 квітня 2020 року відповідач вигнав з дому доньку. 04 червня 2020 року позивачка забрала дітей до себе, а відповідач забрав їх вночі насильно. Позивач хотіла, щоб діти жили з нею. ОСОБА_4 просилася до мами, тому вона вирішила їх забрати. У доньки відносини до матері були добрі. Позивач дітей не бачить, бо відповідач їй перешкоджає з ними бачитися. Думає, що діти залякані, бо ОСОБА_5 говорив, що боїться батька.

34.Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її двоюрідним братом, позивач - однокласниця та колега. Чому склалася така ситуація між позивачем та відповідачем, вона не знає. У них була нормальна сім`я. Сторони ніколи не розповідали їй, що є проблеми. Їй відомо, що діти проживають з батьком. Їй не зрозуміла ситуація, що мама не спілкується з дітьми. ОСОБА_1 часто «зривалася» на ОСОБА_4 , це їй відомо зі слів родичів. Вона не розуміє ОСОБА_1 . Вона не раз просила позивачку примиритися із відповідачем. Зовні змін у сім`ї ОСОБА_16 вона не помітила. На питання позивачки підтвердила, що це вона повідомила позивачці про зраду ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

35.Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її сином, позивач - невісткою. Взаємовідносини між сином та невісткою були благополучні. Вони були всім забезпечені, син їх забезпечував. Зараз стосунки у сина з жінкою склалися неприязні. Це сталося тому, що вони поскандалили. ОСОБА_1 пішла від ОСОБА_3 зі словами, що вона не нянька. Син тепер живе з дітьми. Дітей син привозить тільки тоді, коли їде у відрядження. Син завжди готує дітям. Вважає, що ОСОБА_1 неправильно себе повела по відношенню до дітей.

36.Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її братом, а позивачка - невісткою. Вона знає давно їх відносини. На її думку, діти повинні проживати у своєму будинку з батьком і матір`ю. Перешкод у спілкуванні позивача з дітьми зі сторони відповідача не має. Відповідач - спокійна та врівноважена людина.

37. З отриманих в судовому засіданні пояснень дітей вбачається, що ОСОБА_4 , бажає проживати з батьком, а ОСОБА_5 , бажає жити в будинку де він живе зараз з татом, але щоб і мама жила з ними.

ІV. Норми права.

38. Статтями 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

39. Відповідно до частити третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

40. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 цього Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів (ч. 1). Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2).

41. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2). Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3).

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

42. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANTv. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ч.8, 9 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 СК України, мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

При цьому, відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно до ст.ст. 7, 155 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини

Згідно із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 3 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Згідно зі ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

43. Статтями 76-80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з вимогами частини першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

V. Оцінка суду.

44. Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази.

Встановлено, що від шлюбу позивача та відповідача народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3. З грудня 2008 року вони однією сім`єю проживали за адресою: АДРЕСА_1 . З 13 квітня 2020 року позивач переїхала проживати за адресою проживання її батьків, сторони не можуть дійти згоди стосовно місця проживання дітей. Питання наявності необхідних умов для проживання дітей розглядалися органами опіки та піклування, висновками яких встановлено, що умови проживання в будинках, де проживають як мати, так і батько, належні і забезпечені, для дітей в наявності окремі кімнати. Позивач має постійне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Відповідач повідомив, що здійснює підприємницьку діяльність, однак на підтвердження цього доказів не надав. Сторони створили належні умови проживання для дітей.

Вирішуючи питання визначення місця проживання дітей, суд приймає до уваги встановлені обставини, думку учасників, та думку дітей, висловлені ними в судовому засіданні.

Так, враховуючи вік малолітнього ОСОБА_5 , який на день ухвалення судового рішення не може дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання сина з матір`ю буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку, як психологічному, так і фізичному. Поведінка відповідача під час розгляду справи по відношенню до матері дітей та її батьків, сформувала у суду переконання, що своєю поведінкою відповідач формує у сина негативне враження про матір, як такої, що хоче завдати шкоди відповідачу. Це, в свою чергу, не може не позначитись на сприйнятті сином світу вцілому та на формуванні його особистості. Таку поведінку батька суд не може визнати прийнятною та такою, що покликана захистити інтереси сина. Неявка відповідача в судове засідання у погоджений зі сторонами час, у зв`язку з його виїздом на відпочинок, суд оцінює як нехтування відповідачем процесуальними обов`язками, що є проявом риси характеру, яка матиме вплив на формування поведінки дітей, на їх проживання у суспільстві. На переконання суду, виховання дітей під час проживання їх з матір`ю, буде проходити в дусі поваги до закону та моралі, що відповідатиме інтересам дитини. Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_5 , вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Разом з тим, з огляду на вік ОСОБА_4 , якій виповнилося повних 13 років, і вона чітко висловлює бажання проживати з батьком, то суд вважає, що така думка має бути врахована і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

До такого рішення суд прийшов, виходячи з встановлених фактичних обставин та з того, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження неправомірної поведінки матері, яка б перешкоджала проживанню разом з нею малолітнього сина ОСОБА_5 , чи доказів щодо наявності виняткових обставин, за яких малолітню дитину слід розлучити з матір`ю, не здобуто. Суд при прийнятті рішення також врахував, що малолітня дитина є хлопчиком та його вік складає лише п`ять років, у такому віці, на думку суду, він потребує більшої уваги та спілкування саме з матір`ю.

Щодо відмови в позові в частині визнання місця проживання доньки, - ОСОБА_4 , суд керувався вимогами ст. ст. 160-161 СК України та бажанням дитини.

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_5 з матір`ю, - ОСОБА_1 за місцем її проживання.

45. Надані позивачем докази, а саме: Заява від 05.06.2020 р., з якої вбачається, що ОСОБА_6 05.06.2020 року звернулася до Роменського ВП ГУНП в Сумській області із письмовою заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126-1 КК України(а. с. 12, 15-16, т. 1);заява від 05.06.2020 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 05.06.2020 року звернулася до Роменського ВП ГУНП в Сумській області із письмовою заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126-1 КК України; (а. с. 13, т. 1). Заява від 05.06.2020 р., з якої вбачається, що ОСОБА_7 05.06.2020 року звернувся до Роменського ВП ГУНП в Сумській області із письмовою заявою про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України;(а. с. 14, т. 1) Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020200100000384 від 05.06.2020 р. (а. с. 17, т. 1); Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020201240000042 від 17.06.2020 р. (а. с. 23, т. 1); копії цифрових файлів аудіо записів, які поміщені на оптичний диск (а.с.48) суд визнає недопустимими доказами, оскільки такі є матеріалами кримінального провадження, розгляд якого ще не завершено судом, а тому можуть бути використані, згідно ст.222 КПК України, лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, який суду не наданий.

VІ. Розподіл судових витрат.

46. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанції від 25.08.2020 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840 грн.

Враховуючи, що регулювання сімейних правовідносин здійснюється на принципах взаємоповаги, взаєморозуміння, на думку суду, у виникненні спірних правовідносин винні обоє із сторін, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина сплаченого при зверненні до суду позивачем судового збору в сумі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 141, 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Роменська районна державна адміністрація Сумської області, виконавчого комітету Плавинищенської сільської ради Сумської області, виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей, - задовольнити частково.

2. Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем її проживання.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Роменська районна державна адміністрація, місце знаходження: б-р Свободи, 1, м. Ромни, Сумська область.

Третя особа: Виконавчий комітет Плавинищенської сільської ради Роменського району Сумської області , місце знаходження: площа Українська, буд. 48 А, с. Плавинище, Роменський р-н, Сумська область.

Третя особа: Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, місце знаходження: б-р Шевченка, 2, м. Ромни, Сумська область.

Повний текст рішення складено 02 березня 2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. О. Євлах