Ухвала суду № 95295853, 01.03.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1195/21

Провадження № 2/740/670/21

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

01 березня 2021 року м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до відділу освіти Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

установив:

До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 .

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору, оскільки її вимоги стосуються спору у справах про стягнення заробітної плати.

Однак такі доводи є помилковими та спростовуються наступним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позовна заява ОСОБА_1 містить такі вимоги: стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість із заробітної плати у сумі 6965,95 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 20 263,42 грн, а всього - 27 229,37 грн.

Як убачається з доданої до позовної заяви довідки Ніжинської районної державної адміністрації від 18 січня 2021 року № 01-15/40, заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 становить 6965,95 грн - вихідна допомога.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України вихідна допомога внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) виплачується у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Тому ця виплата не входить до структури заробітної плати, а є відповідальністю роботодавця за допущені ним порушення.

Стосовно заявленої ОСОБА_1 вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 20 263,42 грн слід зазначити таке.

За змістом Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять - основна та додаткова заробітна плата, до фонду якої, зокрема, відноситься сума грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток, що передбачено п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713).

При цьому інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, в якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного Суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже вони підлягають оплаті судовим збором.

Отже, за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачка теж не звільнена від сплати судового збору і ця вимога підлягає оплаті в установленому Законом України "Про судовий збір" розмірі як за майнову вимогу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір за вказані позовні вимоги, які мають майновий характер, становить 908,00 грн, який необхідно сплатити на рахунок для сплати судового збору за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у Черніг.обл/тг м.Ніжин/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37972475; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA718999980313181206000025707; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу -101.

На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно подати відповідні документи, що підтверджують таку сплату.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 177, 185 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху, про що повідомити позивачку і надати їй для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі усунення недоліків у встановлений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Шевченко