Рішення № 95294726, 15.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 668/3363/16-ц

н/п 2/766/5543/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про знесення самовільного будівництва,

встановив:

24.02.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно до витягів про право власності на майно житловий будинок АДРЕСА_1 , належав на праві спільної частковій власності ОСОБА_2 в розмірі 42/100 частини, ОСОБА_4 у розмірі 20/100 частин та ОСОБА_5 у розмірі 38/100 частин, після смерті якого позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 стали спадкоємцями його майна кожний на 38/300 частки, однак спадкове майно має прибудови, які є самочинним будівництвом, оскільки збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затверджуваного проекту, а саме: добудова приміщень 1 площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі, приміщень V площею 2,7 кв.м., VІ площею 11.3 кв.м. на другому поверсі, наявність яких позивачу утруднить або зробить неможливим виділ у натурі часток житлового будинку, крім того, позивач не має можливості подати належні документи та отримати у приватну власність земельну ділянку, на якій розташовані незаконні прибудови.

29.02.2016 року ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

16.03.2016 року ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона зупинено провадження по даній справі до розгляду цивільної справи №668/13540/15-ц про припинення права власності, визнання права власності та стягнення компенсації за вартість частки майна.

У зв`язку з ліквідацією Суворовського, Дніпровського, Комсомольського районних судів м.Херсона та утворенням Херсонського міського суду Херсонської області відповідно до Указу Президента України від 19 січня 2016 року № 15/2016 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», зазначена цивільна справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судовоїх справи між суддями від 17.06.2016 року передана до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Спічак О.Б.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2016 року цивільну справу №668/3363/16-ц передано до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.

19.06.2017 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області призначено судову будівельну експертизу, провадження за справою зупинено до отримання висновку експертизи.

08.12.2017 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області відновлено провадження у цивільній справі.

21.12.2018 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

07.03.2019 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області витребувано у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу завірену належним чином копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.06.2019 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області залучено до участі правонаступника третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_3 .

11.11.2019 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав повноваження представнику щодо захисту своїх інтересів.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. В останнє судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав повноваження представнику щодо захисту своїх інтересів.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю. В останнє судове засідання не з`явилась,надала до суду заяву, якою просила завершити судовий розгляд справи за її відсутності, наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Разом з тим, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

У відповідності до договору дарування ВМР 256713 від 17.03.2010 року, який зареєстровано в реєстрі за №264 та посвідчений нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Скульським А.А., ОСОБА_2 отримала 42/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , яка в цілому складається житлового будинку, позначеного літерою «А», стіни бутові, дві літні кухні літери «Б, В», огорожа №1, 3, водопровід №4,, мостіння -1, загальною корисною площею 88,9 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м., земельна ділянка площею 300,0 кв.м., закріплена рішенням міськвиконкому від 28.03.1957р. за №391 кадастровий №6510136900:21:003:0114.

Згідно витягу №25603605 від 17.03.2010 р. за реєстраційним №9931653 з номером запису 7608 в книзі 29 право приватної спільної часткової власності у розмірі 42/100 в АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 .

У відповідності до витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, реєстраційний номер 9931653, за договором дарування ВМО 746680 від 18.01.2010 р., посвідченим приватним нотаріусом Скульським А.А., зареєстровано в реєстрі за №19 з датою прийняття рішення про державну реєстрацію 15.02.2010р. ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної частковій власності 20/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , а за договором дарування ВСО975193 від 07.03.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Скульським А.А., зареєстровано в реєстрі за №560, ОСОБА_5 належить 38/100 частки у даному житловому будинку, що зареєстровано ХДБТІ 15.03.2006 р. за №7608 в книзі 29, реєстраційний номер 9931653.

З актового запису про смерть №402, складеного 26.07.2012р., вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом НАР 720485, виданого 01.10.2015 р. у спадковій справі №15/2012 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., спадкоємцями ОСОБА_5 на спадщину,яка складається з 38/100 частки спірного будинку, є його доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_6 в рівних частках у розмірі 38/300 частки кожному.

З Договору міни від 28.12.2019 р., посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І.Я., зареєстрованого в реєстрі за №720, вбачається, що ОСОБА_3 переходить у право власності 1/6 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 - 38/300 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого після смерті його матері ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Пономарчук І.Я.26.11.2019 року за реєстровим №670.

Згідно витягу з ДРРПП на нерухоме майно про реєстрацію прав власності індексний номер 195404630, право власності ОСОБА_2 на 38/300 частки у спірному будинку зареєстровано 28.12.2019 р., номер запису про право власності 34938054.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 здійснено будівництво приміщень У площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м. на другому поверсі та ОСОБА_5 здійснено будівництво приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.

У відповідності до п.1 висновку № 01/16 від 25 січня 2016 р. судової будівельно-технічної експертизи по справі № 668/13540/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про припинення права власності, визнання права власності та стягнення компенсації за вартість частки майна, виконаної судовим експертом ОСОБА_9 на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 04 січня 2016 р., загальна площа житлового будинку становить 116,3 м2, житлова площа – 76,1 м2. Приміщення І, IV, V, VI є самочинним будівництвом, тому згідно п. 2.3 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна» виділу не підлягають. Для розрахунку експертом врахована загальна площа житлового будинку без урахування самочинного будівництва площею 88,9 м2. На ідеальну частку кожного із співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (по 38/300 часток) необхідно виділити приміщення загальною площею 14,1 м2 кожному (розрахунок: S = 88,9 м2 х 38/300ч. : 80/100 ч. = 14,1 м2).Так як мінімальна площа однокімнатної квартири складає 30,0 кв. м –немає технічної можливості розподілу даного житлового будинку з виділом в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 по 38/300 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 висновку № 01/16 від 25 січня 2016 р. судової будівельно-технічної експертизи по справі № 668/13540/15-ц вартість часток співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_6 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , б.11/2 становить 270 438,00 грн. (двісті сімдесят тисяч чотириста тридцять вісім грн. 00 коп.), у тому числі: ОСОБА_1 – 135 219,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять грн. 00 коп.); ОСОБА_6 – 135 219,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять грн. 00 коп.).

У відповідності до п.1 висновку № 35 від 04 грудня 2017 р. судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 668/3363/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про знесення самовільного будівництва, виконаної судовим експертом Грибковою Н.Г. на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2017 р. будівництво прибудов літ. «а1» та літ. «а2», літ. «а» не здійснено на підставі належних дозволів та належно виконаного та затвердженого робочого проекту. Згідно п.2 будівництво приміщення I площею 3,6 кв.м прибудови літ. «а1», приміщення IV площею 12,7 кв.м, приміщення V площею 2,7 кв.м, приміщення VI площею 11,3 кв.м на першому та другому поверсі квартири АДРЕСА_4 здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил. За результатами технічного огляду встановлена доцільність прибудови кухні і туалету на другому поверсі до самостійної квартири АДРЕСА_4 . Встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації цього об`єкта при підтверджені конструктивної доцільності згідно із виконаними розрахунками підсилення фундаментів прибудови при будівництві другого поверху та конструкції фундаментів під стійки консольної частини другого поверху прибудови літ. «а2»; збільшення товщини зовнішніх стін прибудови шляхом утеплення згідно із теплотехнічним розрахунком. Існує необхідність звернутись в проектну організацію для виконання робочого проекту реконструкції житлового будинку.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 пояснила, що в житловому будинку літ. «А» розташовані дві окремі квартири на першому, де мешкав ОСОБА_5 та другому поверсі, де мешкає ОСОБА_2 , призначені для породинного заселення. Згідно із обстеженням в натурі і вивченням матеріалів інвентаризаційної справи БТІ за № 7525 у склад квартири АДРЕСА_5 на другому поверсі входять:три житлові кімнати, дві ізольовані і одна прохідна. У прохідній кімнаті природне освітлення відсутнє. Житлова площа 38,30м2 , в прибудові другого поверху зроблені приміщення тамбуру, кухні, туалету. Загальна площа квартири другого поверху (разом із приміщеннями другого поверху - прибудовою) складає 54,0м2 ,квартира не відповідала рівню комфорту і складу приміщень згідно з ДБН В.2.2-15:2005.До квартири на другому поверсі зроблена прибудова приміщення загальною площею 14,0м2. Прибудова здійснена в межах земельної ділянки. Кухня і туалет розміщуються на другому поверху прибудови. Виходячи із існуючого планування, іншого приміщення, що придатне для розміщення кухні і туалету без зменшення житлової площі, у квартирі немає. Разом із приміщеннями, що розташовані в прибудові (кухня і туалет) склад приміщень квартири АДРЕСА_5 на другому поверсі житлового будинку відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2005, пункт 2.22. За результатами технічного огляду встановлена доцільність прибудови кухні і туалету на другому поверсі до самостійної квартири АДРЕСА_4 . Встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації цього об`єкта при підтверджені конструктивної доцільності згідно із виконаними розрахунками підсилення фундаментів прибудови при будівництві другого поверху та конструкції фундаментів під стійки консольної частини другого поверху прибудови літ. «а2»; при збільшені товщини зовнішніх стін прибудови шляхом утеплення згідно із теплотехнічним розрахунком. Існує необхідність звернутись в проектну організацію для виконання робочого проекту реконструкції житлового будинку. Також необхідно внести корегування в інвентаризаційну справу БТІ № 7525 по АДРЕСА_1 згідно із фактичними розмірами прибудови літ. «а2», літ. «а1». Але при візуальному огляді конструкцій прибудов літ. «а1», літ. «а2» по АДРЕСА_1 , відповідає наступним нормативно-технічним вимогам: - по наявністі інженерного обладнання – п.п. 5.13, 5.23, 5.37, 5.38, ДБН В.2.2-15-2005;по типу влаштування підлоги – СНіП 2.03.13-88 «Підлоги», прогинів підлоги не виявлено;по конструкції даху та покрівлі – ДБН В.2.6-14-97 «Покриття будинків і споруд»;по лінійним розмірам дверних прорізів – п. 5.27 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;по виконаним опоряджувальним покриттям – п. 3.67, табл. 15 «Настанови щодо проведення робіт з улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд (СНиП 3.04.01-87, МОD) ДСТУ-Н Б А 3.1-23:2013 «Ізоляційні та оздоблювальні покриття». Із зазначеного слідує, що підстави для зносу самочинно влаштованих прибудов відсутні.

З технічного висновку на житловий будинок по АДРЕСА_1 №008/01-2020, який складено «АРМА-ХЕРСОН», Центром супроводу будівництва слідує, що загрози обвалення конструкції на момент обстеження житлового будинку та прибудов до нього не виявлено, житловий будинок знаходиться у задовільному стані, забезпечується нормальна безпечна експлуатація.

У відповідності до п.1 висновку №18/2020 від 09.10.2020 р. судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 668/3363/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про знесення самовільного будівництва, виконаної судовим експертом Малим О.В. на підставі заяви ОСОБА_2 від 24.03.2020р. документів, які свідчили б про отримання належних дозволів та розробки належно затвердженого проекту, відповідно до яких здійснено будівництво приміщень У площею 2,7 кв.м.,ІУ площею 11,3 кв.м. на другому поверсі експерту не надано. За п.2 висновку технічний стан приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі, приміщень У площею 2,7 кв.м., VІ площею 11,3 кв.м. на другому поверсі є задовільним, таким, що забезпечує можливість нормальної експлуатації за призначенням:підсобні приміщення житлового будинку. Потреби у виконанні перебудови вказаних приміщень дослідженням не виявлено. Виявлені порушення стосуються порядку оформлення дозвільної документації будівництва, не впливають на сталість та надійність конструкції та не відносяться до істотних. За п.3 висновку будівництво приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі, приміщень У площею 2,7 кв.м.,VІ площею 11,3 кв.м. на другому поверсі не створює перешкоди у користуванні іншими співвласниками приміщеннями вказаного будинку.

Згідно частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При розгляді справ пов`язаних із самочинним будівництвом слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Зазначене міститься у висновку ВС, викладеному у постанові від 07.02.2018 р., винесеній у справі №127/18746/15-ц

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом врегульовані статтею 16 ЦК України, відповідно до якої особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із наведених приписів закону, враховуючи висновки судових будівельно-технічних експертиз, наведених вище, а також той факт, що ОСОБА_5 здійснено добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі, в межах земельній ділянці площею 300,0 кв.м., закріпленої рішенням міськвиконкому від 28.03.1957 р. за №391 кадастровий № 6510136900:21:003:0114, якими він користувався за життя та які є складовими спадкового майна після його смерті, що встановлено висновком № 35 від 04 грудня 2017 р. судової будівельно-технічної експертизи, отримання позивачем у спадщину, в тому числі, самочинного будівництва, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача ОСОБА_1 у здійсненні самочинного будівництва ОСОБА_2 приміщень У площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м. на другому поверсі та ОСОБА_5 приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі.

Правовідносини з приводу реалізації особою права власності унормовані приписами ст.ст.13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст.316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентуються приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписами Закону України "Про основи містобудування" та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі - Порядок №466).

Так, згідно з ст.14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.1 ст.35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків "СС1" набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб`єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно 1) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) наслідками, 2) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками, 3) об`єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", 4) підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

За правилами ч.5 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч.6 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Суд зауважує, що обставина належності самочинного будівництва, здійсненного ОСОБА_2 , а саме: приміщень У площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м.на другому поверсі та ОСОБА_5 приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі до об`єкту класу наслідків "СС1" сторонами не заперечується.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд враховує наведене у п. 2 Порядку №466 визначення будівельних робіт як: 1) робіт з нового будівництва, 2) реконструкції, 3) реставрації, 4) капітального ремонту.

Відповідно до п. 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п. 15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об`єкту класу наслідків "СС1" спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб`єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, стверджуючи про неодержання відповідачем, як власником земельної ділянки, документа про право на початок будівництва, позивач – ОСОБА_1 , поміж тим, не з`ясувала достеменно дати початку спорудження самочинного будівництва. У той же час, застосування до спірних правовідносин положень Порядку №466 та юридичних наслідків неодержання особою дозволу на початок будівництва можливо лише у тому випадку, коли будівництво було розпочато після дати набрання чинності згаданою Постановою Уряду України.

Таким чином, за критерієм наявності у особи дозволу на початок будівництва, заявлена ОСОБА_1 вимога задоволенню не підлягає.

Правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

В свою чергу, суд зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об`єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об`єкта.

За приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Окрім того, за приписами ч. 7 ст. 376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд встановив, що самочинне будівництво,здійснене ОСОБА_2 , а саме: приміщень V площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м. на другому поверсі та ОСОБА_5 приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі на праві власності земельній ділянці, спорудження будинку узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки.

Таким чином, за критерієм наявності у особи речового права на земельну ділянку заявлена позивачем вимога також задоволенню не підлягає.

Також, суд зауважує, що відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено випадки, у яких сторона має право на звернення до суду з певними позовними вимогами (позовом): 1) про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі наявності фактів: а) відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил); 2) про знесення за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво позивач у разі наявності факту: а) якщо проведення такої перебудови є неможливим; б) особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Отож, приведений перелік позовних вимог, з якими позивач вправі звертатись до суду, застосовується за наявності чітко визначених випадків та є взаємовиключними.

Як вбачається з позову, вимогою у даній справі є зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, однак, відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України для задоволення позову про зобов`язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як:- неможливість перебудови об`єкту;- або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 березня 2019 року по справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18), по справі №810/5680/15 (провадження №К/9901/14299/18).

Отже, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до пункту 23 Постанови № 6 цього Пленуму при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт істотного порушення будівельних норм, яка впливає на міцність і безпечність будівлі має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Пунктом 24 вказаної Постанови № 6 визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

За наведених обстави суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва або доказів неможливості реконструювати його відповідним чином, тому вимоги про знесення є передчасними.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів спорудження самочинного будівництва, здійснених ОСОБА_2 , а саме: приміщень У площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м. на другому поверсі та ОСОБА_5 приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі з істотним недотриманням будівельних норм та порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб.

Крім того, з`ясовуючи необхідність у знесенні самочинного будівництва та наявність підстав для застосування такої крайньої міри, суд не знайшов причин для знесення самочинно збудованого об`єкта, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідач намагається вирішити питання щодо дозвільної документації.

Також, необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах інтерес фізичної особи - громадянина на використання належної на праві приватної власності земельної ділянки та розміщеної на ній житлової будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції.

Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Заявлена ОСОБА_1 вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - будинку, тобто на знищення частини будинку як такого.

За умови недоведеності позивачем виникнення реальної загрози від об`єкту будівництва правам та інтересам інших осіб, Державі або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Доказів порушення здійсненням самочинного будівництва суспільних інтересів або прав інших осіб, Державі або суспільству матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про правомірність вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва здійсненого ОСОБА_2 , а саме: приміщень V площею 2,7 кв.м., ІV площею 11,3 кв.м. на другому поверсі та ОСОБА_5 приміщень добудови І площею 3,6 кв.м., ІV площею 12,7 кв.м. на першому поверсі є помилковими.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 21, 76-83, 89, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 357, 376, 316-394 Цивільного кодексу України, Законом України «Про містобудування», Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про основи містобудування", Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про знесення самовільного будівництва відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І.Майдан