Ухвала суду № 95293931, 25.02.2021, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа № 607/23301/18

Номер провадження1-в/608/15/2021

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.

прокурора Гринюка О.О.

представника Державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)" Орішко Т.Я.

засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чапаєвої Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. В Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , та клопотання його захисника адвоката Чапаєвої Ганни Миколаївни в порядку ст. 537 ч. 1 п. 11 КПК України, -

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, а його захисник Чапаєва Г. М. - із письмовим клопотанням в порядку п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, в яких вказали, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2018 року (справа №607/4389/16, головуючий суддя Багрій Т.Я.), який набрав законної сили 22 травня 2019 року, ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяць позбавлення волі. Згідно вказаного вироку суду він засуджений за вчинення злочинів, що мали місце в січні 2016 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 03 лютого по 22 серпня 2016 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. Ще до постановлення вироку від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 15 вересня 2018 року вчинив інший злочин.

06 червня 2019 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/23301/18 суддя Гуменний П.П.) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 1 85 КК України та призначено покарання у виді 2 та 5 років позбавлення волі відповідно. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточно відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання слід рахувати з моменту затримання, а саме з 26 грудня 2018 року, а також строк перебування під вартою в період з 15 вересня 2018 року по 15 листопада 2018 року. Даний вирок набрав законної сили 18 листопада 2020 року і звернутий до виконання.

На даний час засуджений ОСОБА_1 утримується в умовах ДУВП СІЗО №26 в місті Чорткові до вирішення Тернопільським міськрайонним судом питання про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі у зв`язку із здійснення судового розгляду кримінальних проваджень. При призначенні покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2019 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2018 року врахований судом не був.

Засуджений ОСОБА_1 та його захсник ОСОБА_2 вважають, що при визначенні остаточного строку покарання за сукупністю злочинів, слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2018 року поглинути покаранням призначеним за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2019 року, і остаточно визначити до відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а тому просять задовольнити подані заяву та клопотання.

Вислухавши думку прокурора, представника ДУ "Чортківська установа виконання покарань (№26)", засудженого, його захисника, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що заява та клопотання підлягають поверненню засудженому та його захиснику з таких мотивів.

Судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2018 року (справа № 607/4389/16, головуючий суддя Багрій Т.Я.), який набрав законної сили 22 травня 2019 року, ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох років 1 місяць позбавлення волі. Згідно вказаного вироку суду, ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочинів, що мали місце в січні 2016 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 03 лютого по 22 серпня 2016 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

До постановлення вказаного вироку ОСОБА_1 15 вересня 2018 року вчинив інший злочин.

06 червня 2019 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/23301/18, суддя Гуменний П. П.) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 та 5 років позбавлення волі відповідно. На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточно відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання слід рахувати з моменту затримання, а саме з 26 грудня 2018 року, а також строк перебування під вартою в період з 15 вересня 2018 року по 15 листопада 2018 року. Даний вирок набрав законної сили 18 листопада 2020 року і звернутий до виконання.

На даний час засуджений ОСОБА_1 тимчасово утримується в умовах ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)». Рішенням Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо визначення засудженим до позбавлення волі установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання ОСОБА_1 визначено для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі та направлено для відбування покарання до державної установи "Личаківська виправна колонія (№30)".

Отже, місцем виконання вироку щодо засудженого ОСОБА_1 є державна установа "Личаківська виправна колонія (№30)".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

В своїй заяві засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на вищезазначену правову норму, просить шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років 1 місяць позбавлення волі, більш суворим за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 1 ст.70, ч. 4 ст.70 КК України у виді 5 років позбавлення волі, і остаточно визначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, але за умови, що ця справа відноситься до юрисдикції цього суду, віднесеної процесуальним законом.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В пунктах 23, 24 та тексті свого рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом»; фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції.

У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція в частині визначення місця розгляду таких клопотань виключно за місцем виконання вироку міститься і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ № 223 20/0/4 16 від 11 січня 2016 року.

В пункті першому Висновків, які викладені в листі від 1 квітня 2017 року "Узагальнення судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків", Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що в випадку недотримання суб`єктом звернення правил територіальної підсудності, визначеної у ст. 539 КПК, суд не здійснює розгляд по суті клопотання; встановивши, що клопотання (подання) є не підсудним, суд з урахуванням положень ст. 539 КПК вправі прийняти рішення про повернення відповідного клопотання, що забезпечить право суб`єкта звернення на доступ до правосуддя до належного суду.

За таких обставин, незважаючи на те, що на час подачі клопотання, засуджений ОСОБА_1 знаходився в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)», проте матеріали клопотання не містять відомостей, що засуджений відбуває покарання саме в цій установі, тобто ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» щодо останнього не є установою відбування покарання згідно зі ст. 11, ч. 3 ст. 18 Кримінально-виконавчого кодексу України, а тому суд вважає за необхідне повернути заяву засудженому ОСОБА_1 , а клопотання його захсинику та одночасно роз`яснює їхнє право звернутись з вказаним клопотанням до належного суду - місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 7, 9, 372, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву засудженого ОСОБА_1 та клопотання його захисника адвоката Чапаєвої Ганни Миколаївни в порядку ст. 537 ч. 1 п. 11 Кримінального процесуального кодексу України повернути особам, які їх подали, роз`яснивши їм право на звернення з такими клопотаннями до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом семи днів з часу її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 2 березня 2021 року о 17-й годині 30 хвилин.

Суддя: В. І. Парфенюк