Рішення № 95292789, 18.02.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

18.02.2021

Справа № 489/289/20

Провадження №2/489/179/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, яким просили: визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 17 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ОСОБА_3 ; скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності № 34692714 від 17 грудня 2019 року, № 31708531 від 22 травня 2019 року, № 31708500 від 22 травня 2019 року. Мотивуючи свої вимоги тим, що 31 липня 2014 року між ПАТ "Кредитобанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 28Ф-2014, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 173000,00 грн. на строк до 30 липня 2024 року. Також 31 липня 2014 року між ПАТ "Кредитобанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 28Ф-2014/S-1, за яким остання зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором. З метою забезпечення належного виконання за кредитним договором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з ПАТ "Кредобанк" іпотечний договір, за яким передали в іпотеку належну їм двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року, з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014 року в сумі 194279,55 грн. Інгульським ВДВС у м. Миколаєві 21 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного рішення суду. Проте, 23 серпня 2017 року вказане виконавче провадження було завершено у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення. 15 листопада 2017 року ПАТ "Кредобанк" повторно пред`явив до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві виконавчий лист про стягнення з них на користь ПАТ "Кредитбанк" заборгованість за вищевказаним кредитним договором. 23 червня 2018 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено договори відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором та договором застави. Ухвалою суду від 21.02.2019 року замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія". 22 травня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, набуло право власності на предмет іпотеки. 17 грудня 2019 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу спірної квартири. Крім того, вони не отримували жодних повідомлень та доказів переходу від ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" прав вимоги за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014 . Тим більш, з 02 травня 2015 року ОСОБА_2 постійно проживає на території Російської Федерації. З вимоги про дострокове погашення заборгованості від 22.08.2018 року, вбачається, що боржникам пропонувалося погасити заборгованість у сумі 343149,92 грн., що майже в два рази перевищує розмір заборгованості за рішенням суду.

Ухвалою суду від 23.01.2020, суддею Кокорєвим В.В. заявлено самовідвід.

Ухвалою суду від 03.02.2020, забезпечено позов шляхом накладення арешту.

Ухвалою суду від 06.02.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.08.2020, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 28.08.2020, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.09.2020, відмовлено в задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи та витребувано докази.

Ухвалою суду від 06.11.2020, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Раніше квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки за кожним на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва від 26.03.2007 року.

31 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 28Ф-2014, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 173000,00 грн. на строк до 30 липня 2024 року на поточні потреби під заставу двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

31 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - кредитор) та ОСОБА_2 (далі боржник) та ОСОБА_1 (далі поручитель) укладено Договір поруки № 28Ф-2014//S-1, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014, укладеним між боржником та кредитором.

31 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець), ОСОБА_2 , укладено Іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстрований в реєстрі за № 1220/35.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31 липня 2014 року в сумі 194279 грн. 55 коп., яка складається з: 172617 грн. 44 коп. заборгованості за кредитом, 18173 грн. 42 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3488 грн. 69 коп. пені. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 2914 грн. 19 коп. судового збору у рівних частках, а саме по 1457 грн. 10 коп. судового збору з кожного з відповідачів.

21 квітня 2016 року Інгульським відділом державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 50873870 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31 липня 2014 року в сумі 194279 грн. 55 коп., та судовий збір у розмірі 2914,19 грн.

ОСОБА_1 звернулася до начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з заявою, відповідно до якої повідомляє про те, що ОСОБА_2 знаходиться за межами України з вересня 2015 року.

На підтвердження зазначеного суду надано копію документу Російської Федерації - вид на проживання іноземного громадянина 82 № 1497611 ОСОБА_2 , виданого 27.11.2018 року, відповідно до якого останній був зареєстрований в АДРЕСА_3 з 18.01.2016 по 13.07.2016 та з 21.12.2018 по 17.12.201921.12.2018 по 17.12.2019.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2016 року обмежено у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього за виконавчим листом № 489/7130/15-ц від 29.02.2016 виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва.

23 серпня 2017 року Інгульським відділом державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області завершено виконавче провадження № 50873870 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31 липня 2014 року в сумі 194279 грн. 55 коп., та судовий збір у розмірі 2914,19 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

15 листопада 2017 року ПАТ "Кредитпромбанк" повторно пред`явив до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вищевказаний виконавчий лист до виконання.

Судом встановлено, що 23 червня 2018 р. між ПАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №23/06-03, відповідно до якого ПАТ «Кредобанк» передало новому кредитору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право грошової вимоги за кредитним договором №28-Ф-2014 від 31.07.2014 р., укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 .

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було долучено витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 23/06-03 із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами між ПАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 23.06.2018 року, згідно якого відчужується право вимоги за кредитним договором №28-Ф-2014укладеним з ОСОБА_2 .

23 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», було укладено Договір відступлення прав заставодержателя ( іпотеко держателя) за Договором застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 377.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було долучено витяг з Додатку № 1 до Договору відступлення прав заставодержателя ( іпотеко держателя) за Договором застави від 23.06.2018 року право грошової вимоги до кредитного договору № 28Ф-2014 від 31.07.2014 року укладеного з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Договором іпотеки № 1219 від 31.07.2014 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року, замінено у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року по справі № 489/7130/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, первісного стягувача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на правонаступника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у зв`язку з переходом права вимоги.

22 серпня 2018 року за вих. № 43551 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) направлено вимогу, відповідно до якої повідомляє про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та просить погасити заборгованість у розмірі 343149 грн. 92 коп. за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014.

22 серпня 2018 року за вих. № 43552 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) направлено вимогу, відповідно до якої повідомляє про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та просить погасити заборгованість у розмірі 343149 грн. 92 коп. за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014.

Вказані вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 12 вересня 2018 року, що підтверджується підписами на зворотних повідомленнях (а.с 22, 24).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2019 року, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на підставі Іпотечного договору від 31.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., Договору відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорами застави від 23.06.2018; Договору факторингу № 23/06-03 від 23.06.2018; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 30.08.2018; вимоги від 22.08.2018.

17 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - продавець) та ОСОБА_3 (далі - покупець) укладено Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 451.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 03.02.2020, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 17.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 451.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені у цій статті, однак, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За положеннями ст. ст. 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як слідує з копії кредитного договору, такий був укладений між ОСОБА_2 як позичальником, та банком як кредитором 31.07.2014 р. і сторони цього договору узгодили між собою його умови. Так, предметом договору є надання позичальнику кредит у розмірі 173000,00 грн. на строк до 30 липня 2024 року на поточні потреби під заставу двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як слідує з копії іпотечного договору, такий було укладено 31.07.2014 р. між банком та ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору та предметом іпотеки є саме та нерухомість, що була обумовлена сторонами у кредитному договорі.

Вказані вище договори не оспорювались та є чинними.

23 червня 2018 р. між ПАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №23/06-03, відповідно до якого ПАТ «Кредобанк» передало новому кредитору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право грошової вимоги за кредитним договором №28-Ф-2014 від 31.07.2014 р., укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2

23 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», було укладено Договір відступлення прав заставодержателя ( іпотеко держателя) за Договором застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 377.

Відповідно до ст. 1 077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Із змісту вказаної вище норм права випливає, що факторинг передбачає заміну кредитора у зобов`язанні, а тому до цих відносин можуть застосовуватися і загальні положення гл. 47 ЦК в частині заміни кредитора у зобов`язанні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року, замінено у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року по справі № 489/7130/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, первісного стягувача Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на правонаступника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у зв`язку з переходом права вимоги.

Таким чином, банк як кредитор до відступлення права вимоги, мав право захистити своє право на умовах, визначених у кредитному договорі, в іпотечному договорі.

Крім того, як слідує із змісту ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Тобто, вказаною вище нормою права визначено, що якщо, за певних обставин, позивач як боржник виконає грошову вимогу факторові, якою в даний час третя особа у справі, то він звільняється від обов`язку перед банком як клієнтом за договором факторингу. А такий обов`язок позивача перед банком визначений як кредит ним договором, так, і, за умов його невиконання, іпотечним договором.

22 серпня 2018 року за вих. № 43551 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) направлено вимогу, відповідно до якої повідомляє про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та просить погасити заборгованість у розмірі 343149 грн. 92 коп. за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014.

22 серпня 2018 року за вих. № 43552 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) направлено вимогу, відповідно до якої повідомляє про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та просить погасити заборгованість у розмірі 343149 грн. 92 коп. за кредитним договором № 28Ф-2014 від 31.07.2014.

Вказані вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 12 вересня 2018 року, що підтверджується підписами на зворотних повідомленнях (а.с 22, 24).

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що він не проживав на території України з вересня 2015 року не підтверджується належними доказами.

Крім того, з копії документу Російської Федерації - вид на проживання іноземного громадянина 82 № 1497611 ОСОБА_2 , виданого 27.11.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_3 з 18.01.2016 по 13.07.2016 та з 21.12.2018 по 17.12.2019, тобто після отримання вимоги від ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до змісту ст. ст. 3, 4 Закону України «Про іпотеку» у її редакції, чинній на дату укладання іпотечного договору, іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, в якому зазначається відповідна інформація, у т. ч. - про дату припинення основного зобов`язання.

Судом установлено, що ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" дотрималося вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення. Наданими та дослідженими судом доказами встановлено, що така письмова вимога 22.08.2018 року була направлена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . Факт реєстрації позивача ОСОБА_1 за цією адресою станом на час надіслання письмової вимоги ним не заперечується.

Щодо факту проживання ОСОБА_2 за адресою, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення щодо вимоги ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" про повернення суми боргу.

Закон пов`язує виконання іпотекодержателем свого обов`язку з повідомлення боржника про порушення зобов`язання з фактом надіслання письмової вимоги, яка за змістом і формою має відповідати ст.35 Закону України «Про іпотеку». До того ж позивачі надали суду листи ТОВ «ФК "Довіра та гарантія» від 22.08.2018 року, які були направлені на ту ж саму адресу та отримано позивачами, що свідчить про можливість отримання останнім кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання.

Посилання позивачів на порушення ч.1 ст.203 ЦК України є також недоцільним, оскільки укладання договорів відступлення права вимоги безпосередньо спрямовано на настання правових наслідків - тобто набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків у розумінні ч.1 ст.202 ЦК України - а саме набуття новим кредитором права вимоги до позивача за кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до п. 3.1.4 Іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцями зобов`язань за цим та/або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитки, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно п. 5.4.2 Іпотечного договору, у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу з дотриманням умов, визначених Законом України "Про іпотеку".

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи позивачів щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири від 17.12.2019 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Інші аргументи сторін та досліджені судом докази на висновки суду не впливають. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири від 17.12.2019 року слід відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності № 34692714 від 17 грудня 2019 року, № 31708531 від 22 травня 2019 року, № 31708500 від 22 травня 2019 року, суд приходить до наступного.

Згідно п. 5.4.2 Іпотечного договору, у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу з дотриманням умов, визначених Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Згідно п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі Порядок), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до п. 7 Порядку, для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно п.п. 1,2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно п. 20 вищевказаного Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Згідно абз. 4 п. 54 Порядку, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Відповідно до п. 56 Порядку, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

Згідно з п.5 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з умов для проведення Державної реєстрації прав є прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Тобто, державний реєстратор зобов`язаний перевірити відповідність Закону документів, що подаються для державної реєстрації прав та прийняти рішення про проведення державної реєстрації, зупинення державної реєстрації чи про відмову у проведенні державній реєстрації прав, та, відповідно до ст.26 Закону, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав - внести записи до Державного реєстру прав.

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Судом, на підставі досліджених доказів, не встановлено відсутність підстав для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Судові витрати пов`язані з розглядом цивільної справи покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «03» березня 2021 року.