Ухвала суду № 95291963, 03.03.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2265/19 Провадження № 2/450/318/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши заяву представника позивача-адвоката Мармуляк С.В. про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ :

05.07.2019 року позивач звернулася до Пустомитівського районного суду з позовом до відповідачів та просить визнати недійсними проведені 09.02.2017 року електронні торги з реалізації земельної ділянки кадастровий номер 4623686600:02:001:0059 площею 0,2089 га, яка знаходиться в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області; скасувати акт про реалізацію земельної ділянки та реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право приватної власності на вказану земельну ділянку.

13.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, проведено та закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду по суті.

02.03.2021 року представник позивача ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову у виді накладення арешту на належні відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,07 га кадастровий номер 4623686600:02:001:1393 та площею 0,139 га кадастровий номер 4623686600:02:001:1394, шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаних земельних ділянок.

В обґрунтування заяви покликається на те, що на момент звернення з заявою про забезпечення позову, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які дані щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 4623686600:02:001:0059 за відповідачем ОСОБА_2 . Проте, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру, за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано дві земельні ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:1393, і площею 0,139 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:1394. Зазначає, що згідно даних Публічної кадастрової карти, площі вказаних земельних ділянок 0,07 га та 0,139 га, в сукупності становлять 0,209 га (площа спірної земельної ділянки), і такі розташовані в тому ж самому районі та зоні, а земельна ділянка з кадастровим номером 4623686600:02:001:1394, прилягає до земельної ділянки кадастровий номер 4623686600:02:001:0058, яка належить позивачу ОСОБА_1 . Окрім цього зазначає, що невідомі особи приїжджають на огляд вказаних земельних ділянок, що свідчить про намір відповідача їх відчужити.

Вважає, що ОСОБА_2 розділив спірну земельну ділянку на дві окремі та вчиняє дії, спрямовані на їх відчуження на користь третіх осіб, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову та поновлення прав позивача. Тому накладення арешту на вказані земельні ділянки забезпечить недопущення даного ризику.

Розглянувши подану заяву та вивчивши матеріали справи суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Однак заявником не надано достатніх доказів на підтвердження зазначених в заяві обставин, зокрема, що земельні ділянки, на які він просить накласти арешт, утворилися внаслідок поділу відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 4623686600:02:001:0059 площею 0,2089 га, яка є предметом спору у даній справі. Посилання заявника на те, що сукупна площа земельних ділянок, на які він просить накласти арешт, складає 0,2089 га та є аналогічною площі спірної земельної ділянки, є припущенням заявника про те, що це одна і таж сама земельна ділянка. Таке припущення не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні докази існування взаємозв`язку між даним заходом забезпечення позову та предметом позову, а безпідставне застосування таких заходів забезпечення позову може порушити права інших осіб.

Окрім того, заявником не підтверджено існування реальної загроза можливого ускладнення чи невиконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів. Саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову

Суд в даному випадку керується приписами ч.6 ст.81 ЦПК України про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи дане рішення, суд також керується Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р.«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у пункті 16 якої роз`яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам.

Суд звертає увагу заявника, що з аналогічною за змістом та по суті заявою про забезпечення позову, позивач зверталася до суду також 15.09.2020р., в задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 16.09.2020р. з тих же підстав. При тому, будь-яких нових (додаткових) доказів на підтвердження можливого існування зазначених заявником обставин, суду не подано.

Керуючись ст.ст. 81, 149, 151, 153, 259-261,353-354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 від 02.03.2021 року про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМ. О. Кіпчарський