Рішення № 95291423, 02.03.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/103/21

Номер провадження 2/438/187/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 березня 2021 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Хемич О.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14 вересня 2009 року у розмірі 21489,56 грн та судові витрати в розмірі 2270 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 14.09.2009, згідно з якою відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ними договір про надання банківських послуг (далі – Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що він був повністю поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. 14.09.2010 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій відповідач своїм підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за виростання кредитних коштів ознайомлений. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.3.2, 3.3 Договору, де зазначено, що відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов?язався здійснювати погашення кредиту внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального платежу. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». Відповідач станом на 27.12.2020 має заборгованість 21489,56 грн, яка складається з: 17183,80 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту (у т.ч. 0,00 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту); 4305,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625. На підставі наведеного позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 15.02.2021 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 березня 2021.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просить розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує, про що просить у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав заяву від 02.03.2021 про розгляд справи у його відсутності; позовні вимоги визнає частково щодо стягнення заборгованості за тілом кредита, в решті позовних вимог просить відмовити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, відповідно до якої: в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд встановив, що 14 вересня 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно з умовами договору відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку (а.с.16).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14.09.2009 станом на 27.12.2020 становить 21489,56 грн, яка складається з: 17183,80 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту (у т.ч. 0,00 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту); 4305,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у вищевказаному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) зробила правовий висновок, згідно з яким, Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаної відповідачем анкети-заяви від 14.09.2009 року (а.с.16) не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких долучено до позовної заяви не містять підпису позичальника (а.с.18-23).

На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі розміру і порядку нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 17.09.2010, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанку», якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.09.2009 шляхом підписання анкети-заяви.

До анкети-заяви позивач долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» від 14.09.2009 року (а.с.17), яка підписана позичальником відповідачем ОСОБА_1 в якій вказано про деякі умови кредитування відносно даного позичальника. Зокрема, у цій довідці зазначено про базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (2,5 %), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн., до 25 числа місяця наступного за звітним), розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін.

Враховуючи довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», суд зазначає, що позов в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягає задоволення, оскільки правильним слід було б вважати нарахування за час дії договору відсотків у розмірі 25% річних (про що вказано у довідці) та стягнення виключно правильно нарахованої суми відсотків за користування отриманими коштами.

Беручи до уваги розрахунок заборгованості, поданий до позовної заяви (а.с. 5-13), а саме нарахування процентів за користування кредитними коштами та заборгованості по цій складовій кредиту, вбачається, що при нарахуванні процентів позивачем самостійно здійснювалося нарахування відсотків від 30% до 86,40% річних, при цьому відповідач ОСОБА_1 , умов та правил, якими б таке збільшення відсоткової ставки було передбачено, не підписував. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувався на сплату таких відсотків матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість за простроченими відсотками станом на 27.12.2020 року становила 4305,76 грн., заборгованість по пені відсутня, але, враховуючи те, що заборгованість по процентам нарахована відповідачу неправомірно, тому заборгованість за простроченими відсотками є недоведеною та необґрунтованою. Відтак, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками до задоволення не підлягають.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають; позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги у цій частині та не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних позовних вимог.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 17183,80 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1815,17 грн, що були сплачені позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду, тобто пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,–

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14 вересня 2009 року в розмірі 17183 гривні 80 копійок, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 4305 гривень 76 копійок заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1815 грн 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570);

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 03 березня 2021 року.

Суддя О.Б. Хемич