Вирок № 95291044, 03.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/16474/20

Провадження №1-кп/523/858/21

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

03.03.2021 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Деркачова О.В., за участю секретаря Клочкової Т.В., прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Онищенка О.Г., представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Верхоли І.О., обвинуваченого та його захисника - адвоката Яковенко Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12018160490003016 від 24 червня 2018 року із звинувачення

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утримує малолітню дитину, дружину, з онкологічною хворобою та мати, з інвалідністю третьої групи, офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 23 години 18 хвилини 23 червня 2018 року ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи права керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , із швидкістю 75-80 км/год по сухому дорожньому покриттю вул. Тепличної з боку вул. Льва Симиренка в напрямку вул. Весняної, в м. Одесі, впорушення пункту 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), не переконався в безпеці, хоча зобов`язаний був це передбачити, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, яка б дозволяла постійно контролювати та безпечно керувати транспортним засобом, а в разі необхідності, зупинити його, внаслідок чого, втратив керування автомобілем, здійснив його виїзд за межі проїзної частини, де відбулось зіткнення транспортного засобу із залізобетонною огорожею.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажиру вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено: визнану в якості тяжкого тілесного ушкодження закриту травму кісток тазу, яка за своїми наслідками у вигляді консолідованих (зрощених) переломів лівої лобкової та лівої клубової кісток, з помірним обмеженням рухів в лівому кульшовому суглобі, викликала втрату репродуктивної здатності; визнані в якості середньої тяжкості тілесних ушкоджень відкритий осколковий перелом обох кісток лівого передпліччя, в верхній третині, рвані та рвано-скальповані рани обох передплічь та кистей; а також визнані в якості легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, закритий перелому кісток носу, різані рани голови та обличчя.

Обвинувачений вину у вчиненому діянні визнав повністю та показав, що знав потерпілу ще із шкільних років, підтримував з нею дружні стосунки. Влітку 2018 року, безпосередньо перед подією, він в компанії з потерпілою та іншими трьома парубками і дівчиною вживали слабоалкогольні напої, після чого всі разом поїхали на неофіційно придбаном ним автомобілі «ВАЗ-2101» по вул. Тепличній в м. Одесі в напрямку с. Усатове. Не маючи права керування транспортними засобами, він перебував за кермом, тобто фактично керував цим автомобілем, а ОСОБА_1 знаходилася праворуч, на передньому пасажирському сидінні. На одному із поворотів, рухаючись з непрацюючим спідометром, із швидкістю 75-80 км/год, він в`їхав в яму, не втримав в руках керма, внаслідок чого автомобіль з`їхав з дороги та зіткнувся із бетонною плитою. На короткий час він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, з`ясував факт отримання травм потерпілою, вийшов із автомобіля, намагався відчинити її дверцята та надати першу допомогу, що вдалося здійснити лише після приїзду швидкої та рятувальників, які розрізали салон транспортного засобу. В цей же день він поїхав до потерпілої в лікарню. Він та його батько бездокументально передали родині потерпілої грошові кошти в загальному розмірі 1450 доларів США в якості допомоги на її лікування. Про вчинену необережність обвинувачений жалкує, щиро кається, просить вибачення в суді перед родиною потерпілої, висловлює наміри подальшого відшкодування спричиненої шкоди.

Отримавши показання обвинуваченого, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з`ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим, представником потерпілої та захисником, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів.

Таким чином суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи права керування транспортними засобами, керуючи близько 23 години 18 хвилини 23 червня 2018 року технічно справними автомобілем «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , із швидкістю 75-80 км/год по сухому дорожньому покриттю вул. Тепличної з боку вул. Льва Симиренка в напрямку вул. Весняної, в м. Одесі, впорушення пункту 12.1. ПДР, не переконався в безпеці, хоча зобов`язаний був це передбачити, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, яка б дозволяла постійно контролювати та безпечно керувати транспортним засобом, а в разі необхідності, зупинити його, внаслідок чого, втратив керування автомобілем, здійснив його виїзд за межі проїзної частини, де відбулось зіткнення транспортного засобу із залізобетонною огорожею.

В результаті ДТП пасажиру вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 спричинено: визнану в якості тяжкого тілесного ушкодження закриту травму кісток тазу, яка за своїми наслідками у вигляді консолідованих (зрощених) переломів лівої лобкової та лівої клубової кісток, з помірним обмеженням рухів в лівому кульшовому суглобі, викликала втрату репродуктивної здатності; визнані в якості середньої тяжкості тілесних ушкоджень відкритий осколковий перелом обох кісток лівого передпліччя, в верхній третині, рвані та рвано-скальповані рани обох передплічь та кистей; а також визнані в якості легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, закритий перелому кісток носу, різані рани голови та обличчя.

Вчинені ОСОБА_2 дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений до обвинуваченого представником потерпілої ОСОБА_1 - адвокатом Верхолою І.О.про стягнення спричиненої потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 100000 грн та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн, який ОСОБА_2 визнав в частині документально доведених матеріальних витрат, а щодо моральної шкоди - в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування заявлених майнових вимог представник потерпілої зазначив про вартість придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні ОСОБА_1 лікування після події, що фактично частково підтверджено в суді витягами із медичних карток, консультативними висновками лікарів, висновком судово-медичної експертизи та відповідним цим документам копіям рецептів, фіскальних чеків, накладних, на загальну суму 20111,91 грн.

Вирішуючи зазначений позов в цій частині суд зазначає, що відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. У відповідності з ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана потерпілому від злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин та завдала цю шкоду.

Оскільки в суді доведена вина ОСОБА_2 в спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень, то документально доведені представником останньої особи вищевикладені витрати на лікування в сумі 20111,91 грн необхідно стягнути з обвинуваченого.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди представник потерпілої в позовній заяві та усно в суді зазначив, що отримання тілесних ушкоджень призвело до фізичної шкоди здоров`ю потерпілої, психологічного стресу, душевного болю, який з часом вона продовжує відчувати, а також до моральних страждань, побоювання за подальший стан здоров`я, чим порушило умови її повсякденного життя. ОСОБА_1 потребувала операційних втручань, тривалого лікування, яке до теперішнього часу не завершено.

Викладені обставини підтверджено висновком судово-медичної експертизи, виписками із медичних карток, консультативними висновками лікарів, квитанціями, чеками, накладними на придбання медичних послуг, препаратів, лікарських засобів при проходженні лікування.

Вирішуючи цю частину позову суд виходить із того, що при встановлених в суді обставинах отримання потерпілою ушкодження здоров`я та наступного погіршення стану здоров`я, з проведеним лікуванням, з вини обвинуваченого, це безумовно, потягло для ОСОБА_1 позбавлення певних елементів благополуччя, а також до психологічних страждань і суттєвих негативних змін в її подальшому житті. Беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої, обставини, при яких була спричинена моральна шкода, ступінь вини обвинуваченого, який показав, що добровільно відшкодовував частину витрат на лікування, а також враховуючи вимоги ст.ст.23,1167,1168 ЦК України, суд вважає справедливим частково задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди в розмірі 150000 грн. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілою моральними стражданнями.

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 1634,40 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає його щире каяття, часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, публічне вибачення в суді перед родиною потерпілої в якості обставин, які пом`якшують покарання, а вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння в якості обставини, яка обтяжує покарання.

Суд також враховує дані про ОСОБА_2 як про особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, неофіційно працює електро-газо-зварювальником, має власну сім`ю, з обов`язком утримання малолітньої дитини, хворої на онкологічну хворобу дружини та матері, яка має інвалідність третьої групи, має джерело матеріального доходу, у звязку із чим, заявляє про наміри якнайшвидшого подальшого відшкодування спричиненої потерпілій шкоди у визначеному судом розмірі, що можливо лише в умовах перебування на свободі, а також на протязі тривалого часу, після скоєння розглядуваного злочину, не вчинила будь-якої іншої протиправної діяльності.

На підставі викладеного, наявності вищезазначених обставин, що як пом`якшують, так і обтяжує покарання, з урахуванням особи винуватого, його ставлення до вчиненого, висновку органу пробації про середні рівні ризиків повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, незважаючи на позиції прокурора та представника потерпілої про призначення реального покарання, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_2 без реального відбуття покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку, у зв`язку із чим, до нього необхідно застосувати положення ст.ст.75 і 76 КК України.

Окрім того, оскільки обвинувачений у встановленому порядку не отримував права керування транспортними засобами, то суд не має можливості позбавити ОСОБА_2 відповідного права в якості додаткового покарання.

Долю долученого до матеріалів кримінального провадження речового доказу необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки і 6 (шість) місяців.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 цього ж кодексу зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Верхоли І.О. до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , спричинену матеріальну шкоду в розмірі 20111,91 (двадцять тисяч сто одинадцять) грн 91 коп., а також спричинену моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави процесуальні витрати на суму 1634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн 40 коп.

Після набрання вироком законної сили визнаний в якості речового доказу автомобіль «ВАЗ-2101», н/з НОМЕР_1 , у зв`язку з його фактичним знищенням - конфіскувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий О.В.Деркачов