Рішення № 95290156, 25.11.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.11.2020

Справа № 334/4047/20

Провадження № 2/334/2990/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Джелановій А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, в обґрунтування якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2011 року у розмірі 17197,68 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 по справі № 334/143/15-а зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 по справі № 334/143/15-а Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 залишено без змін.

Постанова суду набрала законної сили 27.03.2015.

Судове рішення по справі № 334/143/15-а було передано на виконання до відділу примусового рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідачем було лише здійснено перерахунок одноразової компенсації Позивачу у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 18175,20 грн., що підтверджується листом відповідача від 06.03.2019 № 01-35/1525.

У зв`язку зі смертю чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення спадщини вона звернулась до Другої запорізької державної нотаріальної контори, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2018 зареєстровано за № 1- 336, та на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом вона є спадкоємцем майна, що належало чоловікові.

На теперішній час сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням, так і не була фактично виплачена.

Оскільки відповідач своєчасно не виплатив вказану суму, позивач, посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, та надавши відповідні розрахунки, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних за період з 27.03.2011 року по 3.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року у справі № 334/143/15-а у загальній сумі 16813,36 грн.

Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надало відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що у даній справі строк позовної давності підліковується від дати постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме, з 02.09.2016. Оскільки з позовом ОСОБА_1 звернулась 21.07.2020, вона пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив застосувати позовну давність та відмовити у позові у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 по справі № 334/143/15-а зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району здійснити нарахування та виплату різниці у одноразових компенсаціях у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 у розмірі 15-ти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 по справі № 334/143/15-а Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 залишено без змін.

Виконавчий лист по справі № 334/143/15-а був переданий на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідачем було здійснено перерахунок одноразової компенсації у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 18175,20 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 02.09.2016 на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_1 23.01.2017 звернулась для оформлення спадщини до Другої запорізької державної нотаріальної контори, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2018, зареєстровано за № 1- 336.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, що належало чоловікові ОСОБА_2 .

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району з приводу виплати належної померлому чоловікові одноразової компенсації у сумі 18175,20 грн.

Листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 06.03.2019 № 01-35/1525 ОСОБА_1 повідомили, що відповідачем на виконання рішення суду було здійснено лише перерахунок одноразової компенсації та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 18175,20 грн., однак виконати постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 управління не має можливості.

Таким чином, на теперішній час сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням, фактично не виплачена.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів, нарахованих на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 по справі № 334/143/15-а.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання2 книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат у сумі 13987,36 грн. та трьох процентів річних у сумі 2826,00 грн. за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015.

Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд враховує, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Індекси споживчих цін (індекси інфляції) за квітень 2015 - травень 2020 роки взяті за офіційними даними Держаної служби статистики України за відповідні періоди, і становлять: квітень 2015 - 114.0, травень 2015 - 102.2, червень 2015 - 100.4, липень 2015 - 99.0, серпень 2015 - 99.2, вересень 2015 - 102.3, жовтень 2015 - 98.7, листопад 2015 - 102.0, грудень 2015 - 100.7, січень 2016 - 100.9, лютий 2016 - 99.6, березень 2016 - 101.0, квітень 2016 - 103.5, травень 2016 - 100.1, червень 2016 - 99.8, липень 2016 - 99.9, серпень 2016 - 99.7, вересень 2016 - 101.8, жовтень 2016 - 102.8, листопад 2016 - 101.8, грудень 2016 - 100.9, січень 2017 - 101.1, лютий 2017 - 101.0, березень 2017 - 101.8. квітень 2017 - 100.9, травень 2017 - 101.3, червень 2017 - 101.6, липень 2017- 100.2, серпень 2017 - 99.9, вересень 2017 - 102.0, жовтень 2017 - 101.2, листопад 2017 - 100.9, грудень 2017 - 101.0, січень 2018 - 101.5, лютий 2018 - 100.9, березень 2018 - 101.1. квітень 2018 - 100.8. травень 2018 - 100.0, червень 2018 - 100.0, липень 2018 - 99.3, серпень 2018 - 100.0, вересень 2018 - 101.9, жовтень 2018 - 101.7, листопад 2018 - 101.4, грудень 2018 - 100.8, січень 2019 - 101.0, лютий 2019 - 100.5, березень 2019 - 100.9, квітень 2019 - 101.0, травень 2019 - 100.7, червень 2019 - 99.5, липень 2019 - 99.4. серпень 2019 - 99.7, вересень 2019 - 100.7, жовтень 2019 - 100.7, листопад 2019 - 100.1, грудень 2019 - 99.8, січень 2020 - 100.2, лютий 2020 - 99.7, березень 2020 - 100.8, квітень 2020 - 100.8, травень 2020 - 100.3.

Згідно наданого позивачем розрахунку, з врахуванням індексів інфляції загальна сума боргу з інфляційними втратами становить 32162,56 грн.

Таким чином інфляційні втрати за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 становлять 13987,36 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 36 коп.).

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% х сума боргу х кількість прострочених днів /365 (кількість днів у році). Згідно з наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних складає 2826,00 грн. (18175,20 грн. х 3% х 1892 днів прострочення /365 днів/ 100% = 2826,00 грн.).

Згідно з ч. 1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Відповідачем у справі розрахунки позивача не спростовані, власні розрахунки не надані, а тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат 13987,36 грн. та три відсотки річних у сумі 2826,00 грн. за період з 27.03.2015 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних – задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, ЄДРПОУ 37573796 (місто Запоріжжя, бульвар Вінтера, 14) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) інфляційні втрати та три відсотки річних на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2015 року у справі №334/143/15-а у загальній сумі 16813,36 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 36 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Складення повного тексту рішення 30.11.2020 року.

Суддя: Турбіна Т. Ф.