Ухвала суду № 95289596, 02.03.2021, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 503/1904/16-ц

Провадження № 2/506/36/21

У Х В А Л А

02.03.2021 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни заяву головуючого про самовідвід по справі за позовом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Балтської міської ради Одеської області, Балтської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права власності на земельні та майнові частки (паї), в тому числі в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Головуючий по даній справі – суддя Чеботаренко О.Л. заявила про самовідвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.

Заява про самовідвід обґрунтована тим, що 24 лютого 2021 року від позивачів до суду надійшли Звернення №2/21 «Уточнені зі збільшенням позовні вимоги» та Заява №4/21 «Про доповнення до позову та уточнених зі збільшенням позовних вимог» та інші звернення-клопотання, а крім того, клопотання–запит №8/21 «О направлении судом истцу заверенные мокрой печатью первичные копии решений окружного суда в количестве запрашиваемых экземпляров», де позивачі просять при винесенні суддею позитивного рішення на користь позивачів направити їм по 2 екземпляри рішення та 2 екземпляри виконавчого листа, а у разі негативного для них судового рішення, то направити їм по чотири екземпляри судового рішення кожному для подальшого звернення до кваліфікаційної комісії, в Конституційний суд, в суд зі скаргою на суддю, який виніс неправосудне рішення, далі цитата: «поскольку у суда имеются все законные основания, определяющие доказательства, фактические обстоятельства, аргументы, доводы, пояснения, ссылки на нормы права, подлежащие применению к руководству, для вынесения положительного решения в нашу, истцов, пользу».

Суддя Чеботаренко О.Л., як головуючий по справі, вважає, що вказане клопотання – запит є втручанням у діяльність судді з метою здійснити тиск на головуючого суддю для вирішення цивільно-правого спору на користь позивачів, а звернення із заявами – фактично попередженням та погрозою судді негативними наслідками у вигляді дисциплінарної або іншої відповідальності у разі прийняття іншого, ніж бажають позивачі, рішення.

Такі дії створюють їй як судді перешкоди у розгляді вказаної справи, чим порушують гарантії незалежності судді й унеможливлюють здійснення правосуддя на засадах законності та верховенства права, що взагалі може ставити під сумнів іншими учасниками судового процесу об`єктивність та неупередженість судді та законність рішень, прийнятих у такий спосіб та стати підставою для скасування рішення чи притягнення її як судді до певного виду відповідальності.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується без повідомлення учасників справи.

У статті 126 Конституції України зазначається, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Згідно ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно із п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Ч.1 ст.39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Крім того, відповідно до п.д) ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Крім того, за принципом, неодноразово викладеним в рішеннях Європейського суду, суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і сторонам у процесі довіру (див. рішення від 01.10.1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15.12.2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії» та інші).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У ст. 15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У зв`язку із наведеним, зважаючи на те, що самовідвід від розгляду справи лише сприятиме уникненню сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді, прийняттю законного та об`єктивного рішення у розумні строки, недопущення порушення прав та законних інтересів учасників цивільного провадження, то він підлягає задоволенню.

Справу ж слід передати на повторний автоматизований розподіл відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву головуючого – судді Чеботаренко О.Л. про самовідвід задовольнити.

Справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Балтської міської ради Одеської області, Балтської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права власності на земельні та майнові частки (паї), в тому числі в порядку спадкування за законом – повернути до канцелярії суду, для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Л. Чеботаренко