Рішення № 95288529, 25.02.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1371/20 Провадження № 2/304/109/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1371/20 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, про вселення,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому, після усунення недоліків позовної заяви, просить зобов`язати відповідача скласти акт передачі йому квартири АДРЕСА_1 , віддати ключі від вхідних дверей квартири та вселити його у таку. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Перечинського міськвиконкому № 25 від 08 червня 2012 року йому, його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , було передано у приватну спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 . Його дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 вересня 2020 року вони із сином отримали у спадщину за нею по 1/6 частину цієї квартири. Раніше цю квартиру відчужувала райдержадміністрація громадянам, які постраждали від повені, на що він у той час погоджувався та здав у відповідну комісію документи і ключі від квартири, бо будував власне житло, де зараз проживає. За квартиру райдержадміністрація, при укладенні договору з покупцем, мала сплатити їм 18 000 грн, однак так покупця і не знайшла, квартира продана не була і договір укладено також не було. Він тривалий час не міг знайти документи приватизації, які здавав у адміністрацію та ключі від квартири, щоб могти нею користуватися та після смерті дружини оформити спадщину на її частку. Як з`ясувалося тепер, райдержадміністрація передала документи та ключі від квартири міському голові, який, скориставшись тим, що у нього на руках не було документів та ключів від квартири, незаконно вселив у таку громадянку ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після цього за вказівкою міського голови КП «Комунальник» опечатало вказану квартиру, який утримує в себе ключі від неї, тобто перешкоджають їм із сином користуватися такою. 05 жовтня 2020 року він був на прийомі у міського голови ОСОБА_5 з проханням віддати ключі від власної квартири, щоб він міг нею користуватися, на що йому було відмовлено. Також він з адвокатом Деяком В.Ю. надсилали міському голові та КП «Комунальник» запит, щоб вони зняли пломби з вхідних дверей квартир та віддали ключі, однак у відповідь отримали повідомлення, що за розпорядженням міського голови № 151/02-04 від 26 вересня 2019 року квартиру опечатано. Вважаючи, що міський голова позбавив його права користуватися власною квартирою, просить позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явилася, попередньо подавала суду відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає через їх необґрунтованість, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до Перечинської міської ради, зокрема 14 вересня 2020 року із письмовим зверненням щодо негайного зняття опломбування квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Так при розгляді такої заяви міською радою встановлено, що відповідно до розпорядження голови Перечинської РДА від 30 травня 2001 року № 145 «Про придбання житла» виділено 18 000 грн для придбання житла - квартири в АДРЕСА_1 , сім`ї ОСОБА_6 , яка проживає у аварійному будинку в АДРЕСА_4 , до складу сім`ї якої також входить ОСОБА_4 , за рахунок одержаної з обласного бюджету субвенції, від продавця ОСОБА_1 . Також відповідач вказує на те, що 01 червня 2001 року між ОСОБА_1 та Перечинською РДА укладено договір купівлі-продажу, за реєстровим номером 600, за яким позивач продав спірну квартиру Перечинській РДА для передачі її ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , після чого, а саме 09 грудня 2002 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі. Крім цього посилається на те, що ухвалою Перечинського районного суду від 06 квітня 2009 року встановлено правомірність набуття права власності сім`єю ОСОБА_6 , однак остання не здійснила її приватизацію. У 2017 році розпорядженням Перечинського міського голови № 08/02-04 від 30 січня 2017 року, виданого на підставі зави ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 хворіє та знаходиться на лікуванні в інтернаті для хворих, створено комісію з обстеження її квартири, під час чого складено акт, а квартиру опечатано. Згодом, на підставі розпорядження Перечинського міського голови № 15/02-01 від 26 вересня 2019 року через перебування ОСОБА_4 на лікуванні у Обласній психіатричній лікарні села Вільшани Хустського району Закарпатської області, знову було створено комісію з обстеження квартири ОСОБА_4 та вилучено документи, які знаходилися там, приміщення опечатано, а документи з ключами від квартири залишено на зберіганні у сейфі міської ради. Також відповідач вказує на те, що 08 червня 2012 року виконавчим комітетом міської ради позивачу було надано дозвіл на видачу дубліката свідоцтва про право власності на спірну квартиру, яка у 2001 році була ним продана Перечинській РДА, однак заява, яка б мала передувати видачі такого рішення у матеріалах виконкому відсутня. Маючи такий дозвіл, 21 грудня 2012 року позивач провів реєстрацію спірної квартири на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а дізнавшись про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, робить все, щоб шахрайським шляхом заволодіти раніше проданою ним квартирою. В той же час 18 вересня 2020 року міською радою подано до Перечинського ВП заяву про вчинення злочину щодо незаконної видачі позивачу ОСОБА_1 дублікату свідоцтва на квартиру, а також направлено до Перечинської державної нотаріальної контори листа щодо надання копії договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між Перечинською РДА та ОСОБА_1 01 червня 2001 року за реєстровим номером 600.

У свою чергу позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що вимога міської ради про відмову у позові неправомірна з огляду на таке. Згідно розпорядження Фонду комунального майна Перечинського району від 24 березня 1994 року №7, його сім`єю у складі трьох чоловік було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 . У 1998 році була повінь та деякі квартири були підтоплені, вони ж будували будинок в АДРЕСА_5 , а його дружина хворіла, саме тому їм потрібні були кошти і вони дали згоду райдержадміністрації на продажу їх квартири для виділення такої особам, яких підтопило. Однак як він виявив зараз у 2001 році райдержадміністрацією було прийнято розпорядження про виділення 18 000 грн для викупу від них як співвласників вказаної квартири, але договорів з адміністрацією вони так і не підписували, грошей не отримували. Крім цього позивач зазначає, що рішенням Перечинського міськвиконкому № 25 від 08 червня 2012 року за ним, його дружиною ОСОБА_2 , та сином ОСОБА_3 було повторно узаконено квартиру АДРЕСА_1 . Через те, що вони квартиру не відчужували, грошей не отримували, він декілька разів звертався до голови міської ради з проханням зняти з вказаної квартири пломби та віддати йому ключі, чого зроблено не було. Також позивач вказує на те, що вони зверталися до міської ради та райдержадміністрації щодо наявності договору про продаж ними квартири вказаним державним органам, однак з`ясували, що такого договору немає.

Під час розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- ухвалою судді від 10 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Перечинської міської ради про вселення у власну квартиру залишено без руху (а. с. 17-18);

- ухвалою судді від 25 листопада 2020 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Перечинської міської ради про вселення та призначено справу до підготовчого судового засідання (а. с. 24-25);

- ухвалою від 18 грудня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, а також витребувано з Перечинської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між Перечинською районною державною адміністрацією Закарпатської області та ОСОБА_1 01 червня 2001 року за номером 600, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинську РДА (а. с. 70-71).

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, останній подав заяву, в якій через карантинні обмеження просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги про вселення позивача та зобов`язання міської ради скласти акт про передачу майна квартири та документів, підтримав у повному обсязі

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання також не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до такого висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 13 цього Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується дублікатом Свідоцтва на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Перечинської міської ради від 08 червня 2012 року (а. с. 3, 4, 42, 48).

Вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 231428382 від 06 листопада 2020 року (а. с. 11-12).

Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , через що позивачу та його сину ОСОБА_3 як спадкоємцям за законом державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори 03 вересня 2020 року видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Перечинською міською радою 11 грудня 2012 року (а. с. 5, 6).

В той же час як вбачається з повідомлення начальника КП «Комунальник» № 350 від 19 серпня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 опечатана згідно розпорядження Перечинського міського голови № 151/02-04 від 26 вересня 2019 року (а. с. 9).

Так, доданими відповідачем до відзиву на позов матеріалами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 (продавець - ОСОБА_1 ) стала об`єктом Розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 30 травня 2001 року № 145 «Про придбання житла», та мала бути передана для сім`ї ОСОБА_6 (донька - ОСОБА_4 ), яка проживає у аварійному будинку в АДРЕСА_4 , за рахунок одержаної з обласного бюджету субвенції у розмірі 18 000 грн на підставі договору купівлі-продажу (а. с. 51-52, 53).

Також як вбачаться з таких матеріалів у 2017 році до міського голови звернулася ОСОБА_7 із заявою про обстеження спірної квартири, через те, що ОСОБА_4 хворіє та знаходиться на лікуванні в інтернаті для хворих, у зв`язку з чим на підставі розпорядження Перечинського міського голови № 15/02-01 від 26 вересня 2019 року було створено комісію з обстеження квартири ОСОБА_4 та вилучено виявлені комісією документи, приміщення квартири опечатано, а документи з ключами від такої залишено на зберіганні у сейфі міського голови (а. с. 37, 38-39).

На даний час ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеним між ним та Перечинською РДА, а також коштів за продаж такої, просить повернути йому ключі та вселити його у квартиру.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідач не надав доказів та не навів прямої норми матеріального права, яка надавала б йому право перешкоджати позивачу у проживанні та користуванні спірним житлом. Саме по собі зазначення представником відповідача у відзиві про наявність договору купівлі-продажу від 01 червня 2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та Перечинською РДА, за реєстровим номером 600, за яким позивач продав спірну квартиру Перечинській РДА для передачі її ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , після чого 09 грудня 2002 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі, не може бути легітимною підставою позбавлення позивача права користування такою квартирою.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див, серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, а також те, що договору купівлі-продажу від 01 червня 2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та Перечинською РДА, за реєстровим номером 600, відповідачем суду не надано, згідно повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів зазначено, що документи за 2001 рік Перечинської державної нотаріальної контори, в тому числі договір купівлі-продажу від 01 червня 2001 року, передані на зберігання до Закарпастького обласного державного нотаріального архіву (а. с. 77), а будь яких подальший дій щодо збирання доказів відповідачем не вчинено, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову, позов задоволено у повному обсязі, тому судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. 319, 383 ЦК України, ст. 6-13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, про вселення - задовольнити повністю.

Зобов`язати Перечинську міську раду Закарпатської області скласти акт передачі ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , віддати ключі від вхідних дверей квартири та вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Перечинської міської ради Закарпатської області на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_7 .

Представник позивача: адвокат Деяк Василь Юрійович; місцезнаходження: 88017 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Черешнева, 9.

Відповідач: Перечинська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Перечинський район м. Перечин, пл. Народна, 16.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Перечинський район м. Перечин, пл. Народна, 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.