Рішення № 95287457, 02.03.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2519/20

Справа 226/2519/20

Провадження 2/226/54/2021

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Ковальової І.О.,

учасники цивільного процесу:

позивач представник не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 (не з`явився),

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 29 листопада 2016 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому неодноразово змінювався і максимально становив 13000 гривень. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява 29.11.2016 разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позичальник порушив зобов`язання за кредитним договором і станом на 20 вересня 2020 року має заборгованість 15429,22 грн., яка складається з: 13573,30 грн. – заборгованість за кредитом; 1855,92 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15429,22 гривень за кредитним договором б/н від 29 листопада 2016 року та 2102,00 гривень – судові витрати.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач до судового засідання не з`явився про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав. Згідно з наданим відзивом на позовну заяву відповідач зазначив, що в момент підпису заяви він не ознайомлювався з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», та ні якого договору з банком не укладав. З цих підстав Умови, Правила надання банківських послуг та тарифи Банку, на які посилається позивач не містять його підпису. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме з зазначеними Умовами, Тарифами та Правилами його було ознайомлено, підписуючи анкету заяву, у матеріалах справи не має, не має доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови, Тарифи, Правила, які додані до позовної заяви, він розумів, підписуючи заяву та що саме ці Умови, Тарифи та Правила доведено до його відома та саме ці Умови, Тарифи та Правила діяли на момент підписання заяви. Крім того, при нарахуванні відсотків банком не враховано строк дії кредитної картки, який визначено до липня 2020 року. Нарахування процентів за користування кредитними коштами можливо лише в межах строку кредитування, який співпадає зі строком дії картки, оскільки зі спливом строку кредитування припинилось право позивача нараховувати відсотки на підставі умов договору. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком у позовній заяві зазначено значно більшу суму, ніж він отримав. З розрахунку банку вбачається, що тіло кредиту штучно збільшено за рахунок нарахованих відсотків на заборгованість за кредитом за ставкою 43,20% річних. Тобто, тіло кредиту щомісячно збільшувалось на суму цих відсотків та з цієї збільшеної суми у наступному місяці знову нараховувалися відсотки. В результаті за період з 29.11.2016 року по 30.09.2019 року загальна сума тільки «відсотків погашених за рахунок кредиту» склала 8825,81 грн.

Судом встановлено, що 22.11.2016 року відповідач ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку б/н, в якій зазначено, що ця заява складає між цими сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 12).

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 20.09.2020 року в результаті порушення відповідачем умов договору за ним за період з 29.11.2016 по 20.09.2020 утворилася заборгованість в розмірі 15429,22 грн., у тому числі заборгованість за кредитом – 13573,30 грн., заборгованість за відсотками – 1855,92 грн. (а.с. 6-9).

Позивачем ОСОБА_1 надавалась кредитна картка з терміном дії з 29.11.2016 по липень місяць 2020 року (а.с.10).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з тим, що розміщені на офіційному сайті позивача Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові нормі та правові висновки, позицію відповідача, який спростовує будь-яку домовленість з Банком щодо вищевказаних умов кредитування, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, немає, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд зауважує, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами можливо лише в межах строку кредитування, який відповідає строку дії останньої картки, тобто по липень 2020, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки на підставі умов договору.

До такого висновку суд прийшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 243/9032/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відтак, нарахування за кредитом відсотків поза межами строку дії кредитного договору, а саме: після липня 2020 року (спірні відсотки нараховані за період з 01.08.2020 по 31.08.2020) є також безпідставним.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого.

В укладеному кредитному договорі від 29.11.2016 у вигляді анкети - заяви не визначено розмір отримуваного кредиту. За довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на арк.спр. 11 відповідачу 02.03.2017 встановлений кредитний ліміт у 2000 гривень, який у наступному змінився у бік збільшення до 13000 грн.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.

Між тим, Банк вимагає повернути більшу суму, ніж відповідач позичив, а саме: 13573,30 грн.

З виписки по рахунку (а.с.78-82) вбачається, що тіло кредиту штучно збільшено за рахунок нарахованих відсотків на заборгованість за кредитом. Тобто, тіло кредиту щомісячно збільшувалося на суму цих відсотків та з цієї збільшеної сумі у наступному місяці знову нараховувалися відсотки. В результаті за період з 01.07.2017 по 01.02.2020 загальна сума тільки «Відсотків погашених за рахунок кредиту» (графа 4 розрахунку) склала 10581,37 грн. Отже, фактично у нарахованій заборгованості за тілом кредиту приховані відсотки за користування наданою позикою.

Оскільки судом встановлено, що домовленості між відповідачем та Банком щодо вищевказаних умов кредитування не було, нарахування за такою схемою заборгованості за тілом кредиту в сумі 13573,30 грн є необґрунтованим, неприйнятним та таким, що порушує права відповідача як споживача у кредитних правовідносинах.

Сплачена відповідачем у погашення заборгованості за кредитом сума за період з 23.03.2017 по 05.09.2020 у розмірі 22471,14 грн цілком покриває максимальну суму отриманого ним кредиту у розмірі 13000 грн, що дає суду підстави для висновку про те, що у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 13573,30 грн слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на Банк і не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 274-279, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.О. Коваленко