Ухвала суду № 95285796, 25.02.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15233/17

Провадження № 8-а/643/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Аніщенко Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

09.07.2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 по справі № 643/15233/17 за виключними обставинами за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить: поновити строк для подання заяви до суду; скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов від 24.11.2017 року задовольнити. В обґрунтуванні заяви заявник посилається на те, що з 20.06.1995 року він працював на різних посадах слідчим в органах прокуратури Харківської області. З 02.09.2014 року йому призначена пенсія за вислугою років довічно на підставі ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру». Після оформлення пенсії, з 23.03.2017 року він звільнився з органів прокуратури України за власним бажанням. З метою своєчасного встановлення та належного оформлення правового статусу особи, яка має право на пільги за категорією «слідчий прокуратури на пенсії» відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 1991 року, він 06.11.2017 року звернувся із відповідною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, на що отримав лист про відмову. З тих підстав, що 15.07.2015 року набув чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, яким надання пільг на житлово-комунальні послуги працівникам прокуратури на пенсії не передбачене. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 року йому було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі. Разом з тим, суд при винесенні рішення не взяв до уваги, що зазначені норми ч.14 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року повністю кореспондують з нормами ч.14 ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, тобто з прийняттям нового ЗУ «Про прокуратуру» соціальні гарантії пенсіонерів з числа слідчих органів прокуратури законодавцем не були скасовані. Вважає таке рішення винесене передчасно, і таке, що порушує його конституційні права.

10.07.2020 року ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Букреєвої І.А. заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

21.07.2020 року заявником ОСОБА_1 усунуті недоліки заяви.

За розпорядженням керівника апарату суду № 01-08/606 від 10.08.2020 року проведено повторний автоматичний розподіл справи, справу передано на розгляд судді Харченко А.М.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 14.08.2020 року справу прийнято до провадження та визначено розгляд проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Неявка особи не перешкоджає розгляду заяви.

02.10.2020 року від начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради Ажель Л.А. до суду надійшов відзив на заяву про перегляд рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року, в якому вона просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з її необґрунтованістю та незаконністю. Зазначила, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду від 22.12.2017 року по справі №643/15233/17 заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане вище рішення суду. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду не була оскаржена та набрала законної сили. Позивач, в своїй заяві посилається на пункт 1 частини 5 статті 361 КАС України, в якій зазначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Так, винесені рішення судів по цій справі не підлягають виконанню, тому що були прийняті на користь відповідача. Крім того, ст.58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. В своїй заяві заявник ОСОБА_1 посилається на статті 49, 50/1, 86 ЗУ «Про прокуратуру», однак, частина 6 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яка передбачала пільги пенсіонерам і членам їхніх сімей, які були передбачені частиною 1 статті 50/1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ із змінами, на даний час втратили чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з 15.07.2015, тому посилання заявника на цю норму не є доречним. Рішенням від 27.02.2020 року № З-р/2020 Конституційний Суд України ухвалив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, до нього не відноситься жодна норма, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка стосується заробітної плати прокурора, а не пенсіонерів органів прокуратури. Посилання ОСОБА_1 на внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» після ухвалення рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яким передбачено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури та визначаються Кабінетом Міністрів України, не відноситься до предмету спору, на яку посилається ОСОБА_1 . Крім того, предметом спору у справі № 643/15233/17 є внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. У свою чергу, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частини 3, 4, 6, 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року. Враховуючи, той факт, що в переліку пільгових категорій, визначених пунктом 4 статті 102 Бюджетного Кодексу України (в редакції від 01.01.2018) відсутня пільгова категорія «слідчий прокуратури на пенсії», а також те, що Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII не передбачає надання пільг особам зі статусом «слідчий прокуратури на пенсії», для внесення інформації про ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, немає законних підстав. Крім того, статтю 102 виключено на підставі Закону № 293-ІХ від 14.11.2019. У задоволенні заяви ОСОБА_1 просила відмовити. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року залишити без змін.

Заявником ОСОБА_1 до суду надано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що всі дії відповідача, на його думку, є протиправними, оскільки вчинені за відсутності законних підстав, що суперечить базовим нормам Основного Закону прямої дії - Конституції України, суперечить принципу верховенства права та правової визначеності, ігнорує гарантії незалежності працівників прокуратури, порушує його конституційні права та законні очікування на гарантований соціальній захист, і є протиправними з наступних підстав. Так, 08.07.2020 року у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами і в своїй позовній заяві він, ОСОБА_1 , пов`язував момент виникнення його права на пільги з частиною 5 статті 49 іншого Закону України «Про прокуратуру» - від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ (частина п`ята статті 49 в редакції Закону України №1166-VII (1166-18) від 27.03.2014 р., який набув чинності з 01.04.2014 р.). Крім того, під час розгляду в апеляційному суді, у порядку п.4) частини 1 статті 317 КАС України, зазначений вище факт неправильного застосування норм матеріального права раніше не досліджено і не дано оцінку. У той же час факт неправильного застосування судом норм матеріального права (різних частин статті 49 Закону № 1789-ХІІ) є безумовною підставою для скасування чи зміни рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року. Також судом не враховувалось питання середньомісячного сукупного доходу сім`ї заявника в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців відповідачем ніяк не досліджувалось при розгляді та прийнятті рішення, суд також цього питання не досліджував при ухваленні рішення від 22.12.2017 року. Вважає набуте ним право не було скасоване незалежно від змін в законодавстві, тривалості періоду часу, який він служив в прокуратурі. Заявник ОСОБА_1 просив рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву від 24.11.2017 року задовольнити в повному обсязі.

Від заявника ОСОБА_1 до суду надані пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було призначено 02.09.2014 року за нормами Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. в редакції коли, ч.5 ст.49 цього Закону передбачала пільги для слідчих прокуратури на пенсії по оплаті житлово-комунальних послуг. Пільги було ним набуто до набрання чинності змін до окремих статей частково чинного на цей час Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (з 15.07.2015 року), та до набрання чинності новим Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 р. (з 15.07.2015 року), і тому це право не може бути скасоване або обмежене змінами в законодавстві. Крім того, на момент виникнення у ОСОБА_1 як у слідчого прокуратури права на призначення пенсії 01.03.2013 року, на момент призначення органом пенсійного фонду пенсії йому як слідчому прокуратури 02.09.2014 року, на момент звільнення зі служби в органах прокуратури 23.03.2017 року, і на момент його звернення до відповідача 06.11.2017 року щодо оформлення статусу особи, яка має право на пільги, діючим законодавством України було передбачено право пенсіонерів з числа слідчих прокуратури на пільги з 50-відсоткової знижки плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном. Порядок фінансування витрат на пільги пенсіонерам з числа слідчих прокуратури та відповідні здійснення субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам змінений лише Законом України від 07 грудня 2017 року № 2233-VIII, який набув чинності лише з 01.01.2018 року (внесені зміни до Бюджетного кодексу України). Зокрема, Законом України від 07 грудня 2017 року № 2233-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» словосполучення «пенсіонерам з числа слідчих прокуратури» було виключено із абзацу 3 підпункту «б» пункту частини 1 статті 89 «Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад» глави 14 «Розмежування видатків між бюджетами», а також одночасно вказане словосполучення виключено із частини 3 статті 102 «Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту» глави 16 «Міжбюджетні трансфери». Тобто Закон України від 07 грудня 2017 року № 2233-VIII набув чинності вже після його звернення 06.11.2017 року до відповідача із заявою про встановлення та належне оформлення правового статусу особи, яка має право на пільги за категорією «слідчий прокуратури на пенсії». На зазначену заяву ОСОБА_1 повідомлено про відмову Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського р-ну Харківської міської ради листом від 14.11.2017 р. №06-10603. Вважає, що зміни до Бюджетного кодексу України, внесені Законом від 07 грудня 2017 року № 2233-VIII, не мають зворотної дії в часі, за колом осіб не розповсюджуються на тих, хто набув правовий статус раніше, не скасовують його право, яке було набуто раніше, і тому не скасовують його правовий статус як пільговика.

Суд, дослідивши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.12.2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду не була оскаржена та набрала законної сили.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № З-р/2020, який ухвалив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, до нього не відноситься жодна норма, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» стосується заробітної плати прокурора, а не пенсіонерів органів прокуратури.

Крім того, посилання заявника на рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яким передбачено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури та визначаються Кабінетом Міністрів України, не відноситься до предмету спору, на який посилається заявник.

Стосовно внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. У свою чергу, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частини 3, 4, 6, 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року.

Так як в переліку пільгових категорій, визначених пункт 4 статті 102 Бюджетного Кодексу України (в редакції від 01.01.2018) відсутня пільгова категорія «слідчий прокуратури на пенсії», а також те, що Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII не передбачає надання пільг особам зі статусом «слідчий прокуратури на пенсії», для внесення інформації про ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відсутні законниі підстави.

Відповідно до ч.1 ст 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення.

Крім того, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Разом з тим, чинною на даний час редакцією Закону України «Про прокуратуру», пільги по сплаті за житлово-комунальні послугу та користування телефоном слідчим прокуратури та пенсіонерам та членам їхніх сімей не передбачені.

Згідно з ч.2 статті 361 Кодексу адмінітративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Частиною пятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Відповідно до вимог статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Виходячи з наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 22 грудня 2017 року за виключними обставинами та у задоволенні заяви суд відмовляє.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити в силі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 248, 295, 361, 368, 369 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року за виключними обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити в силі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Харченко А.М.