Рішення № 95284103, 02.02.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1450/20

№ 2/183/614/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

11 березня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 06 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNN0GL00000093, відповідно до якого Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 36487,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,92%на місяць (тобто 11,04 % річних), з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2037 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та на в порядку, встановленому Договором.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, надав ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 05 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 255 968,15 доларів США, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 859,75 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 58 547,01 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 461,60 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 174 099,79 доларів США.

Позивач посилається на те, що Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, оскільки законодавством не передбачено вимагати повернення лише повної суми заборгованості, а тому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в розмірі 5 765,73 доларів США, що за курсом 23,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2019 року еквівалентно складає 137 973,92 грн., яка складається з: заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 21.08.2018 року 05.12.2019 року в розмірі 5 765,73 доларів США.

Зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 2 102,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язання є договір.

У визначені ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNN0GL00000093.

У відповідності до п. 7.1 кредитного договору, Банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2037 року у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 36487,00 доларів США на наступні цілі: 31500,00 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 4987,00 доларів СІІІА на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць (тобто 11,04% річних) на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 договору.

Періодом сплати вважається період з «21» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 317,19 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Разом з цим, зазначений Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором (п.5.1 договору).

Згідно з п. 7.3 Кредитного договору, забезпеченням виконання Позичальника зобов`язань за цим договором виступає іпотека будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4 кв.м.

Своїм підписом у кредитному договорі відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з правами та обов`язками сторін, порядком розрахунків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно довідки-розрахунку Банку, станом на 05 грудня 2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 255 968,15 доларів США, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 859,75 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 58 547,01 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 461,60 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 174 099,79 доларів США.

В той же час, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в розмірі 5 765,73 доларів США, що за курсом 23,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2019 року еквівалентно складає 137 973,92 грн., яка складається з: заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 21.08.2018 року 05.12.2019 року в розмірі 5 765,73 доларів США.

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року, у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року, укладеного між сторонами, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, загальною площею 67,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., шляхом продажу квартири позивачем. Рішення набрало законної сили 04 березня 2013 року.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 183/6076/15, яким скасоване рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року, позовні вимоги банку задоволені частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNN0GL00000093 від 06 вересня 2007 року, яка станом на 10 липня 2015 року складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 31526, 68 доларів США, що станом на 10 липня 2015 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 688542, 69 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 36245, 65 доларів США, що еквівалентно 791605 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 793, 80 доларів США, що еквівалентно 17336, 59 грн., пеню у розмірі 315000 грн. Загальна сума стягнення складає 1812484, 28 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено, рішення суду набрало законної сили 24 жовтня 2017 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись с даним позовом, банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за користування кредитом у період з 21.08.2018 року 05.12.2019 року в розмірі 5 765,73 доларів США, що за курсом 23,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 грудня 2019 року еквівалентно складає137 973,92 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено вище, сторони кредитного договору № DNN0GL00000093 від 06 вересня 2007 року узгодили умови повернення Позичальником суми кредиту, відсотків та винагороди не пізніше 05 вересня 2037 року (п. 3.11 та п. 6.2 Договору).

Разом з цим, зазначений Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором (п.5.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») Глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили нарахування відсотків у розмірі 0,92% на місяць (що становить 11,04% річних).

Відтак, у межах строку кредитування Позичальник мав, зокрема повертати позивачу кредит і сплачувати проценти.

В той же час, враховуючи норми ст.1048 ЦК України, суд приходить до висновку, що право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В зазначених правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Враховуючи те, що зазначеним вище рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 183/6076/15 з відповідача стягнуто заборгованість за спірним кредитним договором, банк звертаючись до суду з відповідним позовом фактично змінив строк виконання зобов`язання, а тому саме з цього часу у відповідача ОСОБА_1 настав строк його виконання в повному обсязі, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що нараховані банком відсотки у розмірі визначеному кредитним договором після настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі стягненню не підлягають, оскільки ці нарахування можливо здійснювати лише у межах строку кредитування.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1д;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 02 лютого 2021 року.

Суддя Д. І. Городецький