Рішення № 95283986, 03.03.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 211/439/20

Провадження № 2/0182/825/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 року позивач звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом.

Ухвалою судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.01.2020 року матеріали даної цивільної справи передано за підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 року апеляційну скаргу представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення; ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.01.2020 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили 19.03.2020 року.

23.04.2020 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали вказаної цивільної справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 року, справу передано в провадження судді Рибакової В.В.

На виконання ухвали суду від 28.04.2020 року позивачем ОСОБА_1 13.05.2020 року подано уточнену позовну заяву (а.с.50-58), якою остаточно просить: скасувати наказ №1148/ТЧ-2 від 24.12.2019 року «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 », стягнути з відповідача Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь середню заробітну плату у сумі 108904,70 грн. за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року, різницю у заробітку у сумі 16989,42 грн. за час вимушеного простою з 23.12.2019 року по 03.03.2020 року, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 38435,58 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на наступні обставини.

Він працював помічником машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». 12.02.2019 року на станції Нікополь за його участі трапилась транспортна подія, він був відсторонений від роботи до закінчення робочої зміни службовою особою, яка здійснювала розпорядчі функції на даній дільниці. Наказом №131/ос від 07.03.2019 року був звільнений з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпП України. Тобто з 12.02.2019 року по 07.03.2019 року він перебував у вимушеному прогулі. 01.07.2019 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу у справі №211/1740/19 було скасовано Наказ №131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору». 23.12.2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01.07.2019 року залишено без змін. Таким чином з 07.03.2019 року по 23.12.2019 року він-позивач перебував у вимушеному прогулі. 23.12.2019 року відповідач поновлює його на роботі, але не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 року по 23.12.2019 року, а також не надав можливості здати відповідні іспити. 24.12.2019 року видано наказ №1148/ТЧ-2 «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 ». Вважає вказаний наказ незаконним, таким, що не ґрунтується на вимогах ст.46 КЗпП України, не містить посилання на норми чинного законодавства, не містить строк відсторонення від роботи.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав п.26 Розділу ІІ Постанови Кабінету міністрів України від 26.01.1993 року №55 «Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» не надав йому можливість скласти відповідні іспити, пов`язані з рухом поїздів, він розірвав трудовий договір з відповідачем відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з 03.03.2020 року. У заяві про звільнення зазначив, що 03.03.2020 року звільняється відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення він не отримав трудової книжки, а також всіх сум, що належать йому від підприємства. З 24.12.2019 року по 03.03.2020 року він перебував в умовах простою з розрахунку годинної тарифної ставки помічника машиніста електровоза 35,78 грн.

Зазначив, що він є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, що графік роботи Криворізького локомотивного депо на лютий, березень місяці 2019 року не був погоджений з профспілковою організацією.

Вказав, що перебував у вимушеному прогулі з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року, за його розрахунком середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 30.11.2019 року склала 87765,02 грн., з розрахунку 12537,86 грн.(середня заробітна плата) х 7 місяців = 87765,02 грн. Враховуючи, що заробітна плата у листопаді 2019 року йому була виплачена у сумі 2701,62 грн., різниця у заробітку становить 9836, 24 грн. Враховуючи, що заробітна плата у грудні 2019 року йому була виплачена у сумі 1234,42 грн., різниця у заробітку становить 11303,44 грн. Всього заробітна плата за час вимушеного прогулу за його розрахунком з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року склала 87765,02 грн.+9836,24 грн.+11303,44грн.=108904,70 грн.

Заробітна плата за час вимушеного простою з 23.12.2019 року по 03.03.2020 року (всього 399 години) за його розрахунком становить 31265,64 грн., з розрахунку оплати 78,36 грн. за годину (399 години х 78,36 грн.). За цей період ним було отримано заробітну плату в сумі 14276,22 грн., з розрахунку оплати 35,78 грн. за годину. Різниця заробітку за час вимушеного простою з 23.12.2019 року по 03.03.2020 року за його розрахунком становить 16989,42 грн. (31265,64 грн. - 14276,22 грн. = 16989,42 грн.), яку і просить стягнути. З його розрахунку, середня заробітна плата перед звільненням склала 12811,86 грн. в місяць. Тому розмір вихідної допомоги за його розрахунком складає 38435,58 грн., з розрахунку 12811,86 грн. х 3 = 38435,58 грн. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року (а.с.86-88) у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року (а.с.89-90) клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; витребувано у Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» належним чином завірені копії наступних документів: витягу п.2.2.16, п.4.1.2, п. 4.1.3 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом відокремленого структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці; трудової книжки із записом про поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника машиніста електровоза за рішенням суду (наказ №833/ОС від 23.12.2019 року); а також довідку про середню заробітну плату, розраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

30.06.2020 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області цивільну справу за вказаним позовом було направлено до апеляційної інстанції для розгляду скарги (а.с.95).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року скасовано в частині відмови у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року та направлено справу для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції (а.с.115-116).

Справу передано судді Рибаковій В.В. 08.12.2020 року.

14.07.2020 року до суду від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву з додатками та відзив на позов (в частині скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні) з додатками (а.с.137-145), згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування наказу №1148/ТЧ-2 від 24.12.2019 року «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровозу ОСОБА_1 », стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 різниці у заробітку за час вимушеного простою з 23.12.2019 року по 03.03.2020 року у сумі 16989,42 грн. та стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі 38435,58 грн. У відзиві відповідач послався на наступні обставини. У відповідності розслідування транспортної події за участі позивача, згідно рішення наради по протоколу 317/ТЧ-2 від 13.02.2019 року було прийнято рішення про відсторонення помічника машиніста локомотива ОСОБА_1 від роботи на займаній посаді та позбавити посвідчення помічника машиніста у відповідності вимог п.13 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою КМУ №55 від 26.01.1993 року. Як наслідок позивач перестав відповідати займаній посаді помічника машиніста електровоза. У відповідності до наказу керівника підприємства №145/ТЧ від 22.02.2019 року позивач був позбавлений посвідчення помічника машиніста електровоза, що за собою тягне позбавлення права керування локомотивом. Відсутність посвідчення також може стати підставою для відсторонення працівника. Час простою за період відсторонення від роботи ОСОБА_1 оплачувався з розрахунку годинної тарифної ставки помічника машиніста електровоза 35,78 грн., відповідно табелю обліку робочого часу з 24.12.2019 року по 03.03.2020 року. Оплата часу простою розраховувалась з норми годин при 5 денному (40 годин) робочому тижні з тривалістю робочого дня 8 годин, відповідно до графіка роботи позивача. Норма тривалості робочого тижня при 5-ти денному робочому тижні встановлена розпорядженням регіональної філії «Придніпровська залізниця». Баланс робочого часу за період з 24.12.2019 року по 03.03.2020 року склав 373 години, з яких 298 години оплаченого простою – 10823,46 грн., 8 годин відрядження – 329,20 грн. та 67 години не оплачений час. Зазначили, що позивачу вказана грошова сума виплачена в повному обсязі. Зазначили, що за три місяці середня заробітна плата для вихідної допомоги складає 17904,30 грн., виходячи з середньої зарплати за годину 35,78 грн., середньої зарплати за місяць 5968,10 грн., 5968,10 грн. х 3 = 17904,30 грн. Вказали, що з 04.03.2020 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховується.

02.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 року, яким внесено зміни зокрема до Цивільного процесуального Кодексу України. Відповідно до Вказаного закону розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального Кодексу України доповнено пунктом 3, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі ст. 185 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Отже з 02.04.2020 року процесуальні строки були продовжені на час дії карантину.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 року набрав чинності 17.07.2020 року. 06.08.2020 року процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року закінчились.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 року (а.с.179-180) ухвалено прийняти в своє провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року та відкрити провадження по справі в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року; справу продовжити розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою встановлено строки надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень щодо вимог в частині яких цією ухвалою відкрито провадження.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 року (а.с.181,182) клопотання та заяву відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву задоволено; поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, визнавши причину його пропуску поважною; відзив Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на позовну заяву ОСОБА_1 щодо вимог про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні і додані до відзиву докази прийнято.

Позивачем відповіді на відзив (в частині скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні) не надано.

Відзиву щодо вимог позову в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з трудових правовідносин.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.71-85), Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця»), Код ЄДРПОУ ВП: 40081237.

Як вбачається з копії трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16) позивач працював у відповідача та був звільнений Наказом №131/ос від 07.03.2019 року внаслідок недостатньої кваліфікації за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2019 року (а.с.61-63) позов ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо про скасування наказу про припинення трудового договору та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково; скасовано наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» щодо ОСОБА_1 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. Вказаним рішенням встановлено наступне. 12.02.2019 року на станції Нікополь, за участю позивача ( ОСОБА_1 ) трапилась транспортна подія, наслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-45 з поїздом № 2337 з наступним розрізом стрілочного переводу № 2 на колії 1А без сходження з рейок рухомого складу. 12.03.2019 року наказом № 139/п «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», випадок транспортної події, який стався 12.02.2019 року на станції Нікополь, згідно з вимогами пункту 18 розділу ІІІ додатку до Положення про кваліфікацію транспортних подій на залізницях України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 03.07.2017 року № 03.07.2017 року № 235, було кваліфіковано - як інцидент. 22.02.2019 року наказом № 145/14 по Регіональній філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурному підрозділу Криворізьке локомотивне депо «Про позбавлення посвідчення помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 » було позбавлено посвідчення помічника машиніста електровоза у відповідності до вимог п. 13 Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55 та пунктом 4.1 Положення про порядок видачі посвідчення на помічника машиніста локомотивом, моторвагонним рухомим складом на мережі залізниць, загального користування України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 08.05.2012 року № 16-Ц. 05.03.2019 року ОСОБА_1 отримав повідомлення за № 299 від в/о начальника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_4 з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій та 05.03.2019 року погодився на вакансію бригадира 5 розряду строком на три місяці у відповідності до Постанови № 55 від 26.01.1993 року Кабінету Міністрів України. Відповідно до позовної заяви не обґрунтовано розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку позивач просить стягнути на його користь (сума, підстави, докази, тощо).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишено без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2019 року залишено без змін (а.с.64-66).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 23.12.2019 року щодо виконання зазначеного вище рішення суду (а.с.12), в якій зазначив наступне. Рішенням суду його поновлено на його посаді, тому пропонує: здійснити відповідний запис у його трудовій книжці про поновлення його на посаді помічника машиніста електровоза, відповідно до п.4.1.2 та п.4.1.3 Колективного договору, ст.57 КЗпП довести до його відома графік роботи (навчання), у зв`язку з незаконним звільненням виплатити йому його середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до розділу 2 п.26 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» надати можливість скласти відповідні іспити.

23.12.2019 року відповідачем винесено наказ №833/ОС «Про поновлення на роботі за рішенням суду» (а.с.67), яким скасовано наказ №131/ОС від 07.03.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічник машиніста електровоза; поновлено ОСОБА_1 на посаді помічник машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 08.03.2019 року; відділу кадрів наказано внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 . З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено. Запис до трудової книжки внесено (а.с.67,129).

24.12.2019 року відповідачем винесено наказ №1148/ТЧ-2 «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 », згідно якого у зв`язку з тим, що згідно п.1 наказу від 22.02.2019 року №145/ТЧ помічник машиніста електровоза ОСОБА_1 позбавлений посвідчення помічника машиніста електровоза у відповідності до вимог п.13 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.01.1993 року №55, та пунктом 4.1 Положення про порядок видачі посвідчення на помічника машиніста локомотивом, моторовагонним рухомим складом на мережі залізниць загального користування України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 08.05.202 №169-Ц, наказано зокрема 1) в.о. заступника начальника депо (з експлуатації) по оборотному локомотивному депо Нікополь ОСОБА_5 відсторонити з 24.12.2019 року від роботи помічника машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь ОСОБА_1 до вирішення питання переведення його на іншу посаду; 2) старшому інспектору з кадрів ОСОБА_6 повідомити ОСОБА_1 про наявні вакансії в депо (додаток 1) станом на 23.12.2019 та наявні вакансії по структурним підрозділам регіональної філії «Придніпровська залізниця» (додаток2) для вирішення питання переведення його на іншу посаду, в разі відмови від переведення на іншу посаду, ознайомити ОСОБА_1 з графіком робочого часу (додаток 3) з явкою в оборотне локомотивне депо Нікополь 3) старшому наряднику локомотивних бригад ОСОБА_7 вести облік робочого часу ОСОБА_1 в табелі обліку робочого часу, при умові його явки в оборотне локомотивне депо Нікополь; 4) бухгалтеру ОСОБА_8 оплачувати робочий час ОСОБА_1 на умовах оплати часу простою з розрахунку годинної тарифної ставки помічника машиніста електровоза 35,78 грн. згідно табеля робочого часу ОСОБА_1 (а.с.11).

03.03.2020 року ОСОБА_1 надав відповідачу заяву про розірвання трудового договору (а.с.68), в якій зазначив наступне. Рішенням суду його поновлено на його посаді, але до теперішнього часу не виконано рішення суду, відповідно до Розділу ІІ п.26 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55 «Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» не надано йому можливість скласти відповідні іспити, пов`язані із рухом поїздів. У зв`язку з тим, що не виконується законодавство про працю, він розриває трудовий договір відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з 03.03.2020 року, пропонує виплатити йому всі суми, що належать йому в день звільнення.

В матеріалах справи наявні документи щодо відсутності ОСОБА_1 на робочу місці у вказані години 12.02.2020 року, 13.02.2020 року, 14.02.2020 року (а.с.150-154).

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 №3 від 09.01.2020 року (а.с.13), загальна сума доходу за період з вересня 2018 року по грудень 2019 року становить 55090,89 грн.

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 №109 від 22.06.2020 року (а.с.128), у січні 2019 року сума заробітної плати склала 10063,13 грн., у лютому 2019 року сума заробітної плати склала 4192,63 грн., всього 14255,76 грн., середня зарплата за годину 64,33 грн.

Згідно листа відповідача № 642 від 30.06.2020 року (а.с.162-164), час простою ОСОБА_1 за період з 24.12.2019 року по 03.03.2020 року оплачувався з розрахунку годинної тарифної ставки 35,78 грн., баланс робочого часу з 24.12.2019 року по 03.03.2020 року склав 373 години, в тому числі 298 години оплаченого простою – сума 10823,46 грн., 8 годин відрядження – сума 329,20 грн., 67 години не оплаченого часу. (Додаток №1 а.с.163). З 04.03.2020 року заробітна плата помічнику машиніста електровоза ОСОБА_1 не нараховується, у зв`язку з тим, що він на робоче місце в оборотному депо Нікополь не з`являвся, про що складені акти. Згідно розрахунку середнього заробітку для виплати вихідної допомоги в разі звільнення по п.3 ст.38 КЗпП України (а.с.164 Додаток №2), за два календарних місяця на дату 03.03.2020 року заробітна плата ОСОБА_1 склала 9165,46 грн., середня зарплата за годину дорівнює 35,78 грн., середня заробітна плата за один місяць складає 5968,10 грн., за три місяці середня заробітна плата для вихідної допомоги складає 17904,30 грн., (5968,10 грн. х 3).

Наявні в матеріалах справи документи (а.с.10,14) суд до уваги не приймає, так як вони не стосуються предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином випадки відсторонення працівника від роботи чітко визначені законодавством.

Водночас ст. 13 Закону України «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: - створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; - розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; - забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; - впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; - забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; - забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; - організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; - розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; - здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; - організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник зобов`язаний: - дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; - знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; - проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно п.12 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, погодженою з Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України 29.07.1992 року, на працівників залізничного транспорту можуть накладатися такі стягнення: а) догана; б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов`язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року; д) звільнення. За кожний дисциплінарний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно п.13 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, погодженою з Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України 29.07.1992 року, позбавлення права керування локомотивом, свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива провадиться у разі встановлення вини працівника у виникненні катастрофи або аварії, за проїзд заборонних сигналів (незалежно від наслідків), а також появу (знаходження) на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, підтвердженому в установленому порядку.

Згідно п.18 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, погодженою з Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України 29.07.1992 року, дисциплінарне стягнення, передбачене підпунктом "б" пункту 12 цього Положення, можуть накладати начальники залізниць, метрополітенів.

Управління Держпраці роз`яснює, що при відстороненні працівника від роботи роботодавець має обґрунтувати та врахувати: правову підставу, наслідки відсторонення для інших осіб, законодавчо встановлені гарантії відстороненого працівника на оплату праці, строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному, щоб усунути причини відсторонення, якщо уповноважений орган не визначив інший строк відсторонення. Роботодавець має видати наказ про відсторонення від роботи. У ньому викладають підстави та строки відсторонення. З наказом працівника ознайомлюють негайно під підпис. Якщо строк відсторонення не визначили в наказі, видається наказ про допуск працівника до роботи, коли усунуть підстави відсторонення.

Як було встановлено Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2019 року, 22.02.2019 року наказом № 145/14 по Регіональній філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурному підрозділу Криворізьке локомотивне депо «Про позбавлення посвідчення помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 » було позбавлено посвідчення помічника машиніста електровоза у відповідності до вимог п. 13 Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55 та пунктом 4.1 Положення про порядок видачі посвідчення на помічника машиніста локомотивом, моторвагонним рухомим складом на мережі залізниць, загального користування України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 08.05.2012 року № 16-Ц.

З системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем було дотримано встановлений законом порядок відсторонення позивача від роботи. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу №1148/ТЧ-2 від 24.12.2019 року «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 ».

Так як у задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу №1148/ТЧ-2 від 24.12.2019 року «Про відсторонення від роботи помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 » позивачу відмовлено, то не підлягають задоволенню і вимоги позову про стягнення різниці у заробітку у сумі 16989,42 грн. за час вимушеного простою з 23.12.2019 року по 03.03.2020 року, які тісно пов`язані з первісною вимогою, в якій позивачу відмовлено.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2019 року відмовлено ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, так як позивачем відповідно до позовної заяви не було обґрунтовано розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку плати позивач просив стягнути на його користь (сума, підстави, докази, тощо). Як зазначалось вище, ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року було відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року скасовано в частині відмови у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року та направлено справу для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 звернувся з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2019 року по 23.12.2019року у сумі 108904,70 грн., тобто предмет та підстави даного позову не є тотожними розглянутому в розумінні ст. 186 ЦПК України (а.с.115-116). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 року (а.с.179-180) ухвалено прийняти в своє провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року; відкрито провадження по справі в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року; ухвалено справу продовжити розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову в цій частині, - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Відповідач відзив в частині вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року не надав, своїх заперечень щодо цього не виклав, належних та допустимих доказів зворотного не представив.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Враховуючи те, що позивач не працював у період з 07.03.2019 року (з дати звільнення позивача на підставі наказу № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» щодо ОСОБА_1 ) до 23.12.2020 року (дати винесення постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2019 року, якою рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2019 року , яким зокрема скасовано наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» щодо ОСОБА_1 , залишено без змін), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року (в межах заявлених вимог), беручи до уваги положення ч.1 ст.13 ЦПК України.

При розрахунку середнього заробітку суд керується статтею 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з Довідки про доходи ОСОБА_1 №109 від 22.06.2020 року (а.с.128), середня зарплата ОСОБА_1 за годину становила 64,33 грн. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 встановлені норми годин при п`ятиденному (40 годин) робочому тижні - тривалість робочого дня 8 годин. За період вимушеного прогулу визначеного позивачем з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року кількість робочих днів позивача становила – 183 днів. Середньоденний заробіток складає 64,33 грн. х 8= 514,64 грн. Середній заробіток позивача за цей період складає 94179,12 грн., виходячи з розрахунку 183 днів х 514,64 грн. = 94179,12 грн.

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 №3 від 09.01.2020 року (а.с.13), позивачу за період 01.04.2019 року по 23.12.2019 року було виплачено у листопаді 2019 року – 2701,62 грн., у грудні 2019 року – 1234,42 грн., а всього 3936,04 грн. Таким чином середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року складає 90243,08 грн., з розрахунку 94179,12 грн. – 3936,04 грн. = 90243,08 грн., яка і підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі 38435,58 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

За змістом ст. 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 31.10.2012 року у справі № 6-120цс12, у разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства, ч.3 ст.38 КЗпП України, не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, оскільки поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника значення не мають.

Вказане свідчить про те, що, отримавши заяву працівника про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, роботодавець або задовольняє її, або відмовляє, що має наслідком вирішенням спору, зокрема, судом.

Згідно п.2.2.16 Колективного договору відокремленого структурного підрозділу Криворізьке локомотивне депо Придніпровської залізниці (а.с.127,130-131), при розірванні трудового договору з ініціативи працівника у випадку невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору роботодавцю виплачувати працівнику вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Як вбачається із матеріалів справи, подаючи заяву про розірвання трудового договору з 03.03.2020 року відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України позивач посилався на те, що не виконується законодавство про працю. Згідно матеріалів справи з 04.03.2020 року позивач на роботу не виходив (а.с.155-161). Доказів щодо відмови у задоволенні заяви позивача про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України суду представлено не було.

Відповідач не оспорює звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України, однак не погоджується з розрахунком позивача щодо суми вихідної допомоги при звільненні за ч.3 ст. 38 КЗпП України та навів свій розрахунок у Додатку №2, що додав до відзиву, та Додатку №2, що додав до листа № 642 від 30.06.2020 року, згідно яких за три місяці середня заробітна плата для вихідної допомоги позивачу складає 17904,30 грн. (а.с.143,164). Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що буде відповідати ч.1 ст.44 КЗпП України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати у разі стягнення тримісячного середнього заробітку врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у тому числі у випадках виплати вихідної допомоги (п.п. «є» п.1 Порядку).

Згідно матеріалів справи час простою за період відсторонення від роботи ОСОБА_1 оплачувався з розрахунку годинної тарифної ставки помічника машиніста електровоза - 35,78 грн., відповідно табелю обліку робочого часу з 24.12.2019 року по 03.03.2020 року. Згідно розрахунку відповідача (а.с.164) середня заробітна плата позивача за один місяць складає - 5968,10 грн. За три місяці середня заробітна плата для вихідної допомоги складає 17904,30 грн., виходячи з розрахунку 5968,10 грн. х 3 = 17904,30 грн., яка і підлягає стягненню.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року у розмірі 90243,08 грн. та вихідну допомогу при звільненні у розмірі 17904,30 грн., в інших вимогах слід відмовити за недоведеністю.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. (а.с.59) за вимогу щодо скасування наказу про відсторонення від роботи. Так як позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу про відсторонення від роботи, то у відповідності до ст.141 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір за цю вимогу.

Враховуючи те, що позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року та вихідної допомоги при звільненні, які задоволені судом, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.3,38,44,46,221,235 КЗпП України, ст.ст.13,14 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження за адресою: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ - 40081237) про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення різниці у заробітку за час вимушеного простою, стягнення вихідної допомоги при звільненні, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року – задовольнити частково.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.04.2019 року по 23.12.2019 року у розмірі 90243,08 грн. (дев`яносто тисяч двісті сорок три грн. 08 коп.).

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 17904,30 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот чотири грн. 30 коп.).

В інших вимогах – відмовити.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова