Вирок № 95282434, 10.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7524/20

1-кп/755/564/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Корченюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002973 від 02.05.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербівка Монастирського району Тернопільської області, українця, громадянина України, працюючого неофіційно різноробочим на будівництві, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора Доценко Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 30 квітня 2020 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, з ОСОБА_2 перебували біля супермаркету «АТБ», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Шептицького, 24-А. У цей час, ОСОБА_2 зайшла у приміщення магазину, взяла ручний кошик для перенесення продуктів та направилася до торгівельної зали магазину, а ОСОБА_1 , у свою чергу, залишився чекати останню неподалік від входу до магазину. Перебуваючи у торгівельній залі, ОСОБА_2 почала проходити між стелажами та, тримаючи при собі ручний кошик, вартістю 917 грн. 72 коп., що належить ТОВ «АТБ Маркет» та продукти харчування, а саме: бісквітне тістечко «Кіндер Пінгві» у кількості 2 штук, закупівельною вартістю 16 гривень 50 копійок кожна; бісквітне тістечко «Кіндер мілк слайс» у кількості 2 штук, закупівельною вартістю 13 гривень, 30 копійок кожна; гомілки курчат - бройлерів «Баффало», вагою 2, 6 кг., закупівельною вартістю 62 гривні 59 копійок за 1 кг.; банку консервів «Джонн вест з тунця Середземноморський стиль», закупівельною вартістю 53 гривні 80 копійок; корм «Віскас», у кількості 4 пачок, закупівельною вартістю 07 гривень 20 копійок кожна; упаковку крабових паличок «водний Мір», закупівельною вартістю 85 гривень 80 копійок; локшину швидкого приготування «Ролтон» у кількості 5 пачок, закупівельною вартістю 09 гривень 50 копійок кожна; пачку майонезу «Щедро Провансаль», закупівельною вартістю 21 гривня 80 копійок; огірки тепличні, вагою 400 г, закупівельною вартістю 28 гривень, 95 копійок за 1 кг; упаковку пресервів «Своя лінія», закупівельною вартістю 37 гривень, 30 копійок; пачку приправи «Торчин», закупівельною вартістю 27 гривень 90 копійок; сардельки «Своя лінія», вагою 1,575 кг., закупівельною вартістю 157 гривень 45 копійок; сир плавлений «Комо», закупівельною вартістю 23 гривні 50 копійок; сир плавлений «Ферма», закупівельною вартістю 38 гривень 60 копійок; сир плавлений «Комо», закупівельною вартістю 16 гривень 90 копійок; 2 упаковки хліба «Кулінічі Європейський», закупівельною вартістю 16 гривень 90 копійок за 1 упаковку; шоколад «Мілка Баблз», закупівельною вартістю 29 гривень 30 копійок; яблука «Джонаголд», вагою 200 гр., закупівельною вартістю 29 гривень 95 копійок. Склавши продукти до кошику, остання залишила його біля вхідних дверей до магазину, так як не мала грошових коштів, після цього, залишила приміщення магазину та повідомила про це ОСОБА_1 та у цей час, в останнього, який достовірно знав про наявність біля вхідних дверей магазину кошику з продуктами харчування, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 направився до вхідних дверей, що ведуть до торгівельної зали магазину «АТБ», де підняв із підлоги вищевказаний кошик з продуктами харчування та, утримуючи його при собі, вийшов з приміщення магазину «АТБ» та з місця вчинення кримінального проступку зник. У подальшому, ОСОБА_1 викраденим товаром розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «АТБ Маркет» матеріальної шкоди на загальну суму 1876 гривень 53 копійки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 1 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що 30.04.2020 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, вони разом із ОСОБА_2 знаходилися біля магазину «АТБ», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шептицького, 24-А. У цей час, ОСОБА_2 зайшла до приміщення даного магазину, а він, в свою чергу, залишився чекати на вулиці, де взяла кошик для продуктів, продукти та направилася до каси, однак, зрозуміла що у неї немає коштів, щоб розрахуватися за товар, тому залишила його з продуктами біля вхідних дверей і вийшла на вулицю. Вийшовши на вулицю, ОСОБА_2 повідомила йому про відсутність грошей і в цей час, він вирішив зайти до магазину та викрасти вищезазначений кошик із продуктами харчування. Зайшовши до магазину, підняв з підлоги кошик з продуктами, вийшов з ним на вулицю і зник. Зокрема, показав, що ОСОБА_2 нічого не було відомо про його намір викрасти, всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального проступку, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу перегляду цифрового запису від 30.04.2020 року від 06.05.2020 року; протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.05.2020 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 06.05.2020 року; протоколу проведення слідчого експерименту від 18.05.2020 року і матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; раніше не судимий; є учасником бойових дій.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням ставлення обвинуваченого до вчиненого (його щире каяття, вину визнав повністю), наявності пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, зокрема, раніше не судимий, суд вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Зокрема, 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким були внесені зміни до Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо порядку розгляду судами кримінальних проступків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України, часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно зі ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно обвинувального акту кримінальний проступок ОСОБА_1 вчинено 30.04.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи те що, закон про кримінальну відповідальність не має зворотної дії в часі щодо призначення покарання в частині, що погіршує становище особи, відтак обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України закону про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення, зокрема штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речовий доказ у справі, а саме: диск з відеозаписом, виконаний камерами відеоспостереження, що розташовані у приміщенні магазину «АТБ» по вул. Шептицького, 24-А в м. Києві, що долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_1 та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя