Ухвала суду № 95275237, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 березня 2021 року м. Київ № 640/4909/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-наукове

підприємство «Київпроменерго»

до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство «Київпроменерго» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, в якій просить суд заборонити Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації здійснювати реєстрацію будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_1 .

Підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом стало те, що в порядку виконання судового рішення у справі 910/29496/15 державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 . В порядку підготовки матеріалів для примусової реалізації вказаної квартири державним виконавцем було з`ясовано, що у вказаній квартирі, крім боржника, також зареєстровано неповнолітню особу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що неповнолітньому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповниться 18 років, і боржник може зареєструвати у вказаній квартирі ще якусь неповнолітню особу, позивач звернувся до відповідача із листом в якому просив не здійснювати реєстрацію будь-яких осіб у вказаній квартирі. Проте, листом від 21.01.2021 року відповідач відмовив у вказаному клопотанні, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідно статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про неможливість відкриття провадження у даній справі та розгляду її в порядку адміністративного судочинства, оскільки наявні підстави для відмови у відкритті провадження та розгляду її в порядку іншого судочинства, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Необхідно зауважити, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику - ОСОБА_1 . В своїй позовній заяві позивач оскаржує бездіяльність відповідача в частині відмови у забороні здійснювати реєстрацію будь-яких осіб у вказаній квартирі, оскільки вважає їх неправомірними, у зв`язку з тим, що у випадку такої реєстрації в подальшому буде неможлива реалізація такого майна боржника.

Отже, предметом спірних правовідносин стосуються права користування та розпорядження майном. Таким чином, суд вважає, що спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 19 лютого2020 року (справа № 640/109/19) зазначила, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз`яснює позивачеві, що зазначений спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст. 2, 4, 19, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство «Київпроменерго» у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовні матеріали надіслати особі, яка її подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

Суддя І.П. Васильченко