Рішення № 95275192, 25.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/16392/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач ), в якому просить: стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 13 листопада 2019 року по 28 травня 2020 року у розмірі 978027,5 грн; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №2498-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року; зобов`язано Генеральну прокуратуру України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 08 листопада 2019 року у розмірі 1977797,24 грн.; зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади»; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 16954,35 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні, 35 копійок). У зв`язку з викладеним, наказом Офісу Генерального прокурора від 29 травня 2020 року №1394ц наказ від 23 жовтня 2014 року №2498-ц про звільнення ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14 не було виконано відповідачем негайно, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві на позов представник відповідача вказує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14 набуло законної сили 03 лютого 2020 року. 16 січня 2020 року Офісом Генерального прокурора було подано заяву про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14, отже строк виконання такого рішення зупинив перебіг. Крім того представник відповідача наголошував на відсутності підстав для застосування коригуючого коефіцієнту у зв`язку із підвищення заробітної плати.

У відповіді на відзив позивач вказує на безпідставність доводів відповідача у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №2498-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року; зобов`язано Генеральну прокуратуру України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 08 листопада 2019 року у розмірі 1977797,24 грн.; зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади»; в іншій частині позовних вимог відмовлено; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 16954,35грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні, 35 копійок).

Наказом Офісу Генерального прокурора від 29 травня 2020 року №1394ц наказ від 23 жовтня 2014 року №2498-ц про звільнення ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року.

Суд наголошує, що нормами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу, а відтак суд вбачає наявними підстави для застосування норм статті 235 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі.

З системного аналізу викладеного вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва - начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Генеральної прокуратури України підлягає негайному виконанню, тобто 12 листопада 2019 року, проте виконано 29 травня 2020 року.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» 16 січня 2020 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про роз`яснення судового рішення від 12 листопада 2019 року в адміністративній справі №826/17601/14 відмовлено.

Згідно частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Отже, 16-17 січня 2020 року перебіг строку виконання згадуваного судового рішення був зупинений.

З урахуванням наведеного вище, період затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі №826/17601/14 становить 133 робочі дні (з виключенням 16, 17 січня 2020 року).

Відповідно до довідки Генеральної прокуратури України середньоденна заробітна плата позивача становить 807,35 грн.

Отже, позивачу належить до виплати 133х807,35=107 377,55 грн.

Щодо посилання позивача на застосування коригуючого коефіцієнту, у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, суд зазначає, що пункт 10 Порядку №100, яким було визначено застосування коригуючого коефіцієнту втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100», а відтак не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення на його користь заробітку за час затримки виконання судового рішення, в той час, як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) заробіток за час затримки виконання судового рішення в сумі 107 377 (сто сім тисяч триста сімдесят сім) грн 55 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко