Рішення № 95274677, 02.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/931/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування відмови, рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за № 221250002171 від 20 листопада 2020 року про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 09 листопада 2007 року по 12 листопада 2020 року на посаді зубного техніка у фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог пункту "е" ч. 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 12 січня 2021 року;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908 грн.;

рішення суду в межах суми платежу звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що письмово звернувся до відповідача за призначенням пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за № 221250002171 від 20 листопада 2020 року йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

15 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що строк дії Ліцензії МОЗ України серії АГ № 598658 від 31 травня 2012 року про здійснення Медичної практики фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано з 10 травня 2012 року. При цьому, позивач просить зарахувати до вислуги років період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 09 листопада 2007 року по 11 жовтня 2017 року.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

19 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що на момент звернення за призначенням пенсії його спеціальний стаж становив 29 років 8 місяців 25 днів, тому на переконання позивача відповідно до п "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" він має право на пенсійне забезпечення за вислугою років.

Крім цього, позивач зазначив, що 09 грудня 2003 року, 07 травня 2007 року, 31 травня 2012 року фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 . Міністерством охорони здоров`я України видано ліцензії серії АА №602175, серії АВ №333153, серії АГ №598658 з видом діяльності "Медична практика", "Ортопедична стоматологія".

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 13 листопада 2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20 листопада 2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, про що позивача повідомлено листом № 2200-0304-8/2962 від 16 січня 2021 року.

До спеціального стажу для визначення права на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, згідно записів трудової книжки позивачу зараховано період роботи з 01 серпня 1992 року по 08 листопада 2007 року зубним техніком зубопротезного кабінету Полонської центральної районної лікарні - 15 років 2 місяці 8 днів.

При цьому, до спеціального стажу відповідачем не зараховано періоду роботи зубним техніком з 09 листопада 2007 року по 11 жовтня 2017 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , оскільки Переліком № 909 не передбачено зарахування до вислуги років періоду роботи у фізичної особи-підприємця.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального захисту населення за наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Разом з тим відповідно до примітки 2 до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державна акредитація закладу охорони здоров`я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров`я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров`я.

Таким чином, приватне підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров`я на підставі акредитації.

Як встановлено судом та зазначено вище, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для врахування спірного періоду роботи, оскільки законодавством не передбачено врахування роботу у фізичних осіб-підприємців.

Суд не погоджується з даним висновком виходячи із наступного.

Справа з подібними правовідносинами перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду (справа № 492/446/15-а, постанова від 29 серпня 2018 року). За матеріалами цієї справи, позивачу припинено виплату раніше призначеної пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи (25 років), який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки позивачка у період з 29 грудня 2001 року по 30 грудня 2006 року працювала в аптечному кіоску фізичної особи-підприємця, який не відноситься до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 грудня 2002 року № 385.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. До того ж суди попередніх інстанцій також урахували положення статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, згідно з якими громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Здійснюючи касаційній перегляд у зазначеній справі, Велика Палата Верховного Суду України, погоджуючись із рішеннями суддів попередніх інстанцій, дійшла висновку, що "особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ. На працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров`я, оскільки контроль за додержанням аптечними закладами правил здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі в питаннях проходження акредитації, покладався чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на відповідні повноважні державні контролюючі органи."

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у чинній редакції частини п`ятої статті 16 Закону № 2801-XII (зі змінами, внесеними законами України від 09 квітня 2015 року № 326-VІІІ, від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII) наразі установлено добровільне проходження закладами охорони здоров`я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов`язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміни у законодавстві щодо акредитації аптечних закладів на добровільних засадах призвели до дискримінації тих осіб, які працювали, до вказаних змін, у належному ФОП аптечному кіоску, який державної акредитації не проходив, у порівнянні з тими особами, які працюватимуть у неакредитованих аптечних закладах після змін у законодавстві, і матимуть право на отримання пенсії за вислугою років. Наслідком такого різного поводження є порушення заборони дискримінації у зв`язку з реалізацією права на мирне володіння майном - призначеною пенсією за вислугу років.

Зважаючи на схожі обставини справи із справою, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, та подібність спірних правовідносин у зазначених справах (в частині правових наслідків акредитації для пенсійного забезпечення працівника), суд вважає за необхідне взяти ці правові висновки до уваги та застосувати їх до вирішення справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року по справі №293/87/16-а в якій суд розглядав подібні правовідносини щодо зарахування спірного стажу роботи позивача у фізичної особи-підприємця саме зубним техніком.

При цьому, суд звертає увагу на те, що із трудової книжки вбачається, що спеціальний стаж роботи позивача повністю відповідає вимогам для виходу на пенсію на пільгових умовах, що також об`єктивно підтверджується усіма наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням висновків викладених вище, позивач довів позовні вимоги, а відповідач не обґрунтував правомірність дій щодо відмови у призначенні пенсії позивачу відповідно до вимог пункту "е" ч. 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Стосовно позовної вимоги, про звернення до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання виплати пенсії у межах стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Із зазначеного слідує, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов`язання вчинити дії, в тому числі щодо переведення, перерахунку, призначення та виплати пенсії, є вимогою немайнового характеру та відповідно, не є тотожною за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов`язальний характер, а судом не присуджувалась конкретна сума пенсії, яка підлягає стягненню. Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов`язання виплати пенсію у межах стягнення за один місяць, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за № 221250002171 від 20 листопада 2020 року про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 09 листопада 2007 року по 12 листопада 2020 року на посаді зубного техніка у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до вимог пункту "е" ч. 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 12 січня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк