Рішення № 95274395, 25.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року Справа №480/7134/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника позивача - Белінського В.А.,

представника відповідача - Кирилкіної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7134/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, виданої 10.12.2019 управлінням ДМС України в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати управління ДМС України в Сумській області вчинити дії, визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пунктами 41, 42, 45-50, 53 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого 25.04.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 322, з оформлення та видачі ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач у липні 2020 року від відповідача отримано лист, яким її поінформовано про факт визнання виданої 10.12.2019 посвідки на тимчасове проживання недійсною та її знищення.

Позивач вважає таке рішення протиправним й таким, що підлягає скасуванню.

Позивачка зазначає, що є громадянкою Російською Федерації та нею зареєстровано шлюб із громадянином України ОСОБА_2 , в зв`язку з чим їй видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з терміном дії до 17.12.2019. З огляду на закінчення терміну дії посвідки позивачка подала до відповідача визначений перелік документів для обміну на нову посвідку.

Позивач стверджує, що будь-якого повідомлення про оформлення нової посвідки після подання документів не отримувала. У відповідь на звернення, позивач отримала повідомлення, у якому її поінформовано, що із-за неотримання посвідки упродовж 6 місяців її визнано недійсною та знищено.

Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№ 530-ІХ) від 17.03.2020, яким визначено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що на підставі поданої позивачкою заяви - анкети № 112816200 про обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , відповідачем 10.12.2019 оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україну № НОМЕР_2 . Однак позивачка не звернулася до Конотопського МВ для отримання оформленої посвідки (протягом 6 місяців, тобто до 10.06.2020). На підставі чого, відповідно до підпункту 9 пункту 71 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322, 12.06.2020 Єдиною інформаційно-аналітичною системою управління міграційними процесами (ЄІАС УМП), автоматично визнано посвідку на тимчасове проживання в Україну № НОМЕР_2 недійсною.

Також відповідач зазначає, що рішення щодо визнання та/або знищення посвідки на тимчасове проживання в Україну № НОМЕР_2 не приймалося, а лист-відповідь від 30.06.2020 вих. № 5901.5-4218/59.3-20 є відповіддю наданою державним органом, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та не містить в собі ознак а ні нормативного акту, а ні акту індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Відтак відповідач вважає, що предмет спору між зазначеними сторонами відсутній, адже Управлінням ДМС України в Сумській області не приймалося рішення стосовно визнання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 від 10.12.2019 недійсною та такою, що підлягає знищенню.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволення позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, яка 01.12.2019 року уклала шлюб з громадянином України, про що свідчить свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_3 (а.с. 48, 56).

26.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Конотопського МВ УДМС України в Сумській області із заявою-анкетою № НОМЕР_4 про обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , у зв`язку з закінченням строку дії (а.с 46). На підставі поданої заяви і доданих до неї документів, 10.12.2019 позивачці оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 (а.с. 47). В зв`язку з тим, що протягом 6 місяців позивачка особисто не звернулася до відповідача з питання отримання оформленої посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , вказану посвідку відповідачем було визнано недійсною та знищено, про що, на звернення позивачки, було повідомлено листом від 30.06.2020 вих. № 5901.5-4218/59.3-20 (а.с. 62 - 63).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

Норми статті 19 Конституції України визначають, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є територіальним органом центрального органу виконавчої влади і відповідно до пункту 3 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2011 року № 28 (надалі - Положення) реалізує на території адміністративно-територіальної одиниці державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, Управління ДМС України в Сумській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Наказами Міністерства внутрішніх справ та ДМС, а також цим Положенням, іншими актами законодавства.

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Аналогічні норми містить і частини 1 та 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, зокрема, відповідно до ч.14, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до ч.3, 14 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно ч.3 ст.5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Статтею 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки. Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Відповідно до ч.3 ст.5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.

Частиною 21 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 25.04.2018, №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 322, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Підпункт 3 пункту 7 Порядку № 322 встановлює, що обмін посвідки здійснюється у разі: закінчення строку дії посвідки.

Для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи (пункт 39 Порядку № 322):

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Пунктами 53-60 Порядку № 322 встановлено наступне:

Видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну (пункт 53 Порядку № 322).

У разі отримання посвідки законним представником він подає документ, що посвідчує його особу. Для отримання нової посвідки іноземець або особа без громадянства здають посвідку, що подавалася для обміну у випадку, зазначеному в пункті 19 цього Порядку. Під час видачі посвідки проводиться процедура верифікації. Іноземець або особа без громадянства візуально перевіряють персональні дані, внесені до посвідки (Пункти 54-56 Порядку № 322).

До заяви-анкети вносяться (пункт 57 Порядку 322):

1) відомості про те, що іноземець або особа без громадянства здала посвідку, із зазначенням реквізитів посвідки (крім випадку, зазначеного в пункті 6 цього Порядку);

2) підпис іноземця або особи без громадянства із зазначенням дати отримання посвідки. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не може підтвердити власним підписом факт отримання посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про її отримання, зазначає дату видачі посвідки та засвідчує факт видачі власним підписом;

3) прізвище та ініціали, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, на якого згідно з його службовими обов`язками покладено функції з видачі посвідки.

У разі неотримання іноземцем або особою без громадянства посвідки протягом одного місяця з дня її надходження до уповноваженого суб`єкта посвідка разом із заявою-анкетою та доданими до неї документами повертаються на підставі акта приймання-передачі відповідному територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС для зберігання.

Якщо іноземець або особа без громадянства не отримали посвідку протягом шести місяців з дня її оформлення, вона знищується відповідно до пункту 74 цього Порядку (пункт 59 Порядку № 322).

Відповідно до підпункту 9 пункту 71 Порядку № 322, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі: неотримання її іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців.

Пунктами 74-75 Порядку №322 встановлено, що посвідки знищуються територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який їх видав. Посвідки, визнані недійсними відповідно до наказу ДМС, знищуються територіальним органом, визначеним у наказі. Знищення недійсних посвідок здійснюється не рідше одного разу на місяць комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу/територіального підрозділу ДМС. Комісія складає акт про знищення недійсних посвідок у трьох примірниках.

З матеріалів справи суд вбачає, що за заявою позивачки №112816200 від 26.11.2019, в зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_5 , відповідачем 10.12.2019 ОСОБА_1 було оформлено нову посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 . В подальшому, в наслідок неотримання позивачкою протягом 6 місяців посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , її було визнано недійсною та знищено, що відображено в Акті від 25.11.2020 (а.с. 108 - 109).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь - яких належних та достовірних доказів того, що позивачка протягом 6 місяців з дня оформлення посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 вживала дії щодо її отримання.

Разом з тим, суд враховує, що 17.03.2020 було прийнято Закон України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ даного Закону визначено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адміністративні послуги»: адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Частиною 5 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про адміністративні послуги», надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб`єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні.

З Єдиного державного вебпорталу адміністративних послуг судом встановлено надання органами Державної міграційної служби України адміністативної послуги: «Оформлення та видача посвідки на тимчасове проживання з безконтактним електронним носієм (іноземцям або особам без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уклали шлюб з громадянами України)» (https://my.gov.ua/info/service/byservicescope-105/3224/details).

Також Кабінет Міністрів України постановою від 2 листопада 2016 р. № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції» затвердив Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартість. До зазначеного Переліку адміністративних послуг у сфері міграції включено, зокрема, адміністративну послугу - оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої) та обмін посвідки на тимчасове проживання.

Отже виходячи із переліченого вище, обмін посвідки на тимчасове проживання, в зв`язку із закінчення терміну її дії, є адміністративною послугою, яка надається за заявою суб`єкта звернення органами Державної міграційної служби. При цьому, відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» зазначена адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення. Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" з дня оголошення карантину зупинено перебіг строків надання адміністративних послуг, визначених законом.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19», якою з 12 березня до 22 травня 2020 р. на усій території України установлено карантин, дію якого в подальшому було неодноразово було продовжено. Зокрема, Постановою КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 дію карантину продовжено з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р.

Отже закінчення 6 місячного строку отримання посвідки на тимчасове проживання на території України, оформленої відповідачем ОСОБА_1 , припадає на період дії карантину на території України. Відтак, враховуючи приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд вважає безпідставними дії відповідача щодо визнання недійсною та знищення вказаної посвідки, та такими, що вчинені передчасно.

Суд вирішуючи даний спір виходить з критеріїв правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене також виходить із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

З огляду на викладене, дії та рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для вчинення дій чи прийняття рішення. У разі ж відхилення певних обставин дії та рішення повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що спірні дії відповідача є таким, що не відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та таким, що вчинені необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), отже підлягають визнанню протиправними.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Виходячи з викладеного, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що будь - якого окремого рішення щодо визнання спірної посвідки недійсною та її знищення, відповідачем не приймалося, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання оформленої ОСОБА_1 10.12.2019, тоді як позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, виданої 10.12.2019 управлінням ДМС України в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

При цьому враховуючи, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, виданої 10.12.2019 управлінням ДМС України в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання управління ДМС України в Сумській області вчинити дії з оформлення та видачі ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області суму судового збору у розмірі 840,80 грн. грн., сплаченого відповідно до квитанції від 15.10.2020 року № 42 (а.с. 10).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, виданої 10.12.2019 управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 37846270) вчинити дії з оформлення та видачі ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) посвідки на тимчасове проживання, на підставі поданої заяви-анкети від 26.11.2019 № 112816200.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 37846270) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.03.2021 року.

Суддя В.О. Павлічек