Ухвала суду № 95273833, 03.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3156/21

УХВАЛА

03 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Приморського районного суду м. Одеси Косіциної В.В. про визнання протиправними дії щодо зловживання повноваженнями, бездіяльності через невжиття вичерпних заходів щодо встановлення підсудності справ та зобов`язання вчинити заходи на поновлення прав, стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до судді Приморського районного суду м. Одеса Косіциної В.В., в якому просить визнати протиправними дії щодо зловживання повноваженнями, бездіяльність через невжиття вичерпних заходів щодо встановлення підсудності справ, зобов`язати надати лист з вибаченнями, стягнути 2 млн. грн. збитків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за позовом фізичних осіб, якщо право на таке звернення надане йому законом, і предметом такого позову є перевірка законності актів, рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень, які обмежують права та інтереси цієї особи.

Як вбачається із позову, Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначає, що суддя Приморського районного суду м. Одеса ОСОБА_2 неодноразово вчиняла дії, наслідком яких були ухвали, які не підлягають оскарженню, через що позивачка позбавлена права на захист. До таких дій відносяться голослівні твердження про «нерозбірливість», намагання виконувати одночасно функції експерта, ненадання копії посвідчення експерта, дослідження доказів по справі оціночними судженнями, створення текстів ухвал, в яких недотримано логіку, примус до вчинення безпідставних дій щодо подання позову зі вчиненням моральних і репутаційних збитків через зневагу до позивачки через безпідставне приписування «нерозбірливості» , що має на меті не доступ позивачки до суду, вимоги до сплати судового збору з одночасною невизначеністю щодо підсудності справи, вчинення помилки в назві відповідача в описовій та мотивувальній частині в ухвалі від 22.02.2021 №522/2774/21, необґрунтованих тверджень щодо необхідності керуватися завданням цивільного судочинства, умисно принижуючи статус Основного закону, в тому числі ст.129 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, щодо розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії вже зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів (судів) щодо розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.170, ст. 241-243, ст. 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Приморського районного суду м. Одеси Косіциної В.В. про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити заходи на поновлення прав, стягнення збитків.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.