Рішення № 95273818, 03.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2310/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про стягнення з боржника основної винагороди винесену в рамках виконавчого провадження №64331043 при примусовому виконанні виконавчого листа виданого Суворовським районним судом м. Одеси № 523/7117/19 від 26.01.2021р. про зобов`язання АТ «Одесагаз» відновити за власний рахунок газопостачання належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , про що скласти акт підключення до системи газопостачання в двох екземплярах.

Ухвалою суду від 22.02.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що станом на сьогоднішній день рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13.10.2020 р. у справі №523/7117/19 АТ «Одесагаз» не отримувало, а отже було позбавлено права виконати рішення суду в добровільному порядку та відповідно посилання відповідача на невиконання позивачем рішення Суворовського районного суду м.Одеси у справі №523/7117/19 у добровільному порядку не відповідає дійсності, а отже не може бути підставою для прийняття вищезазначеної постанови. Поряд з цим, позивач вказав, що всупереч вимогам ст.31 Закону № 14003 -VIII постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 29.01.2021 р. ВП №64331043 взагалі не містить відомості щодо того, чи сума у розмірі 24000,00 є фіксованою або є відсотком від суми та коли дана сума підлягає стягненню та поряд з цим, вона має складати 18 160,00 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 25.02.2021р., вказавши, що позовна заява АТ «Одесагаз» є негрунтованною та задоволенню не підлягає. Так, відповідач вказав, що з 01.01.2021р. мінімальна заробітна плата складає 6000,00 грн., а представник АТ «Одесагаз» був присутній під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення № 523/7117/20 від 13.10.2020р. Поряд з цим, представник відповідача вказав, що визначення розміру винагороди приватного виконавця пов`язано з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом та не залежить від вчинених дій після відкриття виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.01.2021р. приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським Миколою Миколайовичем відкрито виконавче провадження №64331043 з виконання виконавчого листа №523/7117/19, виданого 26.01.2021р. Суворовським районним судом м. Одеси «про зобов`язання Акціонерне товариство «Одесагаз» відновити за власний рахунок газопостачання належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , про що скласти акт підключення до системи газопостачання в двох екземплярах.»(а.с.7-8).

29.01.2021р. приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським Миколою Миколайовичем у виконавчому провадженні №64331043 стягнуто з Акціонерного товариства «Одесагаз» основну винагороду у розмірі 24 000,00грн. (а.с.9-10)

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами 1-3 ст.27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року№ 1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

Таким чином, приватний виконавець зобов`язаний разом із постановою про відкриття виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення винагороди приватного виконавця.

Щодо розміру стягнутої суми виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі вісьмох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» у 2021 році встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270,00 грн.

Таким чином, за примусове виконання рішення немайнового характеру з юридичної особи стягується основна винагорода приватного виконавця у розмірі вісьмох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 18 160,00грн.

Поряд з цим, неознайомлення боржника з повним текстом рішення суду, не звільняє останнього від обов`язку його виконання.

За таких обставин, постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про стягнення з боржника основної винагороди винесену в рамках виконавчого провадження №64331043 при примусовому виконанні виконавчого листа виданого Суворовським районним судом м. Одеси № 523/7117/19 від 26.01.2021р. підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення 5840,00грн., в іншій частині постанова є правомірною.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та те, що суд прийшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 552,37грн.

Також, 01.03.2021р. до суду від представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича надійшла заява щодо компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00грн.

Частиною 1, 2 ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із положеннями ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до положень КАС України суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката, заява представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича від 01.03.2021р. щодо компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариство «ОДЕСАГАЗ» -задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про стягнення з боржника основної винагороди винесену в рамках виконавчого провадження №64331043 при примусовому виконанні виконавчого листа виданого Суворовським районним судом м. Одеси № 523/7117/19 від 26.01.2021р. в частині стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 5840,00грн.(п`ять тисяч вісімсот сорок гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , м.Одеса, вул. Гоголя 19, оф.1) на користь Акціонерного товариство «ОДЕСАГАЗ»(код ЄДРПОУ 03351208, м.Одеса, вул. Одарія,1) судовий збір у розмірі 552,37 грн.(п`ятсот п`ятдесят дві гривні тридцять сім копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 287 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.