Ухвала суду № 95273804, 03.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3165/21

УХВАЛА

03 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 262 КАСУ (у письмовому провадженні) заяву представника позивача ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» за вхід. № 10705/21 від 02.03.2021 р. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2021 року за вхід. № 3086/21 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙР ЕКСПЕРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення № 27377 від 25.02.2021 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙР ЕКСПЕРТ», код ЄДРПОУ 43389721, критеріям ризиковості платника.

Разом із позовом за вхід. № 10705/21 від 02.03.2021 року надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 27377 від 25.02.2021 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 43389721) критеріям ризиковості платника до набрання рішенням суду щодо його оскарження законної сили.

Заява обґрунтовано, наступним:

Щодо очевидних ознак протиправності останнього рішення №27377 від 25.02.2021р..

Рішення №27377 від 25.02.2021р. не містить жодних розумних, обґрунтованих та вмотивованих підстав віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як того вимагає законодавство. А саме, у рішенні не заповнений рядок «Податкова інформація», в якому розшифровується, яка саме податкова інформація була покладена в основу висновку про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Абстрактний запис у графі податкова інформація: «є учасником формування схемного ПДВ» не можна вважати належним зазначенням податкової інформації.

У рішенні № 27377 від 25.02.2021р. ГУ ДПС в Одеській області не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. На необхідність зазначення податкової інформації вказує також ВС у своєму рішенні від 05 січня 2021 року (справа № 640/1 1321/20).

В свою чергу, відсутність у рішенні інформації, що стала підставою для висновку про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості, позбавила ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» можливості дієво скористатися правом, передбаченим п.6 Порядку № 1165, на подання до ДПС інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості.

Оскаржуване рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДПС в Одеській області № 27377 від 25.02.2021 року прийнято відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 1.12.2019№1 165 (далі Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку №1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з п.6 Порядку № 1165, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, нормативно-правовим актом встановлено безумовну зупинку реєстрації всіх податкових накладних платника податків у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, одним з яких є пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, який полягає в тому, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно із пунктом 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової

накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку тягне за собою однозначні правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключення податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих таким платником.

При цьому, такі наслідки створюють негативний характер, як для платника податків (оскільки процес реєстрації кожної податкової накладної ускладнюється необхідністю надання пояснень та документів щодо кожної поданої на реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, а також необхідністю оскарження відмови у їх реєстрації), так і для контрагентів платника податків, які не матимуть можливості формувати податковий кредит за господарськими операціями з цим платником, що негативно відображатиметься на їх фінансовому стані (адже процес формування податкового кредиту невід`ємно пов`язаний із фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН). Також контрагенти самі несуть значні ризики отримати статус ризиковості, оскільки співпрацюють з ризиковим підприємством. Усі наведені обставини логічно і вочевидь відштовхують контрагентів ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» від співпраці.

У зв`язку з тим, що ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» складає в середньому 250 податкових накладних на місяць, що підтверджується наданими до суду реєстрами накладних та необхідністю по кожній накладній надавати до ДПС повідомлення на розблокування із поясненнями та сканувати величезний пакет документів, у підприємства вочевидь виникають значні додаткові витрати робочого часу. Якщо на підготовку до розблокування однієї податкової накладної витрачати у середньому хоча б 60 хвилин, то на розблокування 250 необхідно витратити 250 робочих годин. Тобто позивачу потрібно утримувати чотирьох бухгалтерів замість двох. А оскільки декілька бухгалтерів не можуть одночасно працювати в програмі «Медок», то процес завантаження в програму документів на розблокування необхідно проводити в дві зміни.

Вважаємо рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДПС в Одеській області від 25.02.2021 року № 27377 про включення ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» код ЄДРПОУ 43389721 до переліку ризикових платників вочевидь протиправним, оскільки щодо ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» відсутні будь-які підстави та відомості, які б свідчили про його відповідність критеріям, визначеним у п.1-8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, визначених у Додатку 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165.

ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» зареєстровано платником податку на додану вартість ІНН 433897226575. Основним видом діяльності підприємства є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.32); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90). Згідно штатного розпису на підприємстві працює 15 осіб (директор, заступник директора, головний бухгалтер, бухгалтер, камірник, адміністратор, два менеджери, три монтувальника шин). В процесі здійснення господарської діяльності на підприємстві подається податкова звітність та сплачуються відповідні податки в порядку та строки, передбачені податковим законодавством.

У своїй господарській діяльності ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» використовує орендовані офісні та складські приміщення. Офіс та склад за адресою: Одеська обл., місто Одеса, Київське шосе, будинок 5-А, площею 33,1 кв.м, та 649 кв.м, підприємство використовує на підставі договорів оренди №02/09-2020 від 01.09.2020р. та №01/08-2020 від 31.07.2020р. з TOB «С1Л1КАТ ЛТД» код 05518658. Також, ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» орендує у ТОВ "РЕНТСТРОЙ" (ГІН 42552956) відкриту площадку загальною площею 630,0 кв.м, розташовану також за адресою: Одеська обл., місто Одеса, Київське шосе, будинок 5-А, на підставі дог. №15/05-2020 від 29.05.2019 р.

ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» при здійсненні господарських операцій з контрагентами для перевезення вантажу залучає третіх осіб - перевізників на підставі договору транспортно-експедиційних послуг № Д-Т-00081 116 від 01.01.2020р. з ТОВ «ДЕЛІВЕРІ» (ПН 31738765).

Зокрема, у період IV кварталу 2020 року та січень 2021, на підставі договорів, наше підприємство здійснювало постачання коліс та шин на адресу біля 200 контрагентів-покупців, які наведені у оборотно - сальдова відомості по бух. рахунку 361 та реєстрі накладних, що додаються.

Поставлений вищевказаним контрагентам-покупцям товар ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» придбало у 15 контрагентів постачальників, які наведені у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Звертаємо увагу на те, що на час подання цієї заяви переважна більшість вказаних контрагентів - покупців та частина продавців, через своїх посадових осіб відповідальних за закупівлю, почали повідомляти заявника про припинення з ними господарських відносин у зв`язку із рішенням податкового органу про визнання ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Мотивами відмови є ті обставини, що податкові накладні за операціями з поставки товарів не будуть зареєстровані в ЄРПН, що відповідно позбавить покупців можливості своєчасно сформувати податковий кредит за такими операціями у поточному звітному періоді та на 16,6 відсотків вартості придбаного товару збільшить податкове навантаження з ПДВ. У зв`язку з віднесенням Платника до категорії ризикових, контрагенти - покупці відмовляються замовляти у ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» товар по діючим договорам та укладати нові договори, оскільки вони не зможуть отримати від ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» своєчасно зареєстровані податкові накладні та самі, за логікою дій ДПС, ризикують отримати статус ризиковості, оскільки співпрацюють з ризиковим підприємством.

На нашу думку цілком очевидно, що необгрунтоване віднесення платника до категорії «ризикових» шкодить його ділової репутації, та що в умовах жорсткої конкуренції на ринку покупці віддають перевагу постачальникам, які своєчасно реєструють податкові накладні та не мають статусу «ризиковості».

Так, внаслідок неможливості своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» почало нести матеріальні збитки.

Припинення господарських відносин має своїм наслідком падіння продаж та неотримання ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» очікуваних доходів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. При цьому, відновлення господарських зв`язків надалі може бути ускладнено у зв`язку із тим, що контрагенти ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» можуть змінити постачальника на іншого, який не визнаний податковим органом таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, і має можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. При тривалому блокуванні накладних підприємство опиниться на межі звільнення працівників та банкрутства.

Стверджуємо, що невмотивоване визнання ДПС платника податків ризиковим надає конкурентні переваги його конкурентам, роблячи їх більш зручними для співпраці.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року затверджено Порядок, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1 165).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Так, контролюючим органом ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку відповідно до Порядку, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1165 від 11 грудня 2019 року.

З Додатку 4 до Порядку № 1165, яким затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, вбачається, що у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку необхідним є заповнення також рядку «Податкова інформація», в якому розшифровується, яка саме податкова інформація була покладена в основу висновку про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Необхідність зазначення податкової інформації у рішення про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку є цілком логічною, оскільки для платника стає неможливо скористатись правом на надання до ДПС інформації та копій відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, не маючи уяви про саму інформацію, яка стала підставою для висновку про відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Натомість, як зазначалось вище, в оскаржуваному рішенні № 27377 від 25.02.2021 року Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області в рядку «Податкова інформація» зазначено: «є учасником формування схемного ПДВ».

Нормативний зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, затверджених Додатком 1 до Порядку № 1165, є наступним: "У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування".

Вважаємо, що рядок «Податкова інформація» в оскаржуваному рішенні від 25.02.2021 року № 27377 містить лише абстрактну та малозмістовну загальну фразу, яка не розкриває, які саме обставини та податкова інформація або яка податкова накладна стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають гі.8 Критеріїв ризиковості.

Звертаємо увагу, що позивачем не отримано жодних додатків до оскаржуваного рішення від 25.02.2021 року № 27377 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області із розшифруванням податкової інформації, покладеної в основу цього рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оскаржуване рішення від 25.02.2021 року № 27377 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області не відповідає вимогам обгрунтованості та вмотивованості та винесене із порушенням вимог щодо оформлення такого рішення, визначених Порядком № 1165.

Відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

Оскільки рішення від 25.02.2021 року № 27377 не мало жодного обгрунтування, для ТОВ «ТАИР ЕКСПЕРТ» стало практично неможливо, враховуючи період діяльності, обсяги господарських операцій та кількість контрагентів, яких більше ста п`ятдесяти (картки рахунків 361,63 1), ефективно скористатись своїм правом та надати до ДПС документи, необхідні для розгляду питання виключення платника податку з переліку ризикових платників тому, що загальний обсяг цих документів, враховуючи специфіку оптової та дрібнооптової торгівлі, складає тисячі документів, які в електронній формі засобами електронного зв`язку неможливо надіслати до ДПС.

Між тим ДПС встановлені наступні вимоги до подання платником ПДВ інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку. Така інформація подається до контролюючого органу в електронному вигляді у форматі XML за формою «Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (код форми J(F) 13149)» ( Повідомлення 2). До Повідомлення 2 можна додати необхідну кількість документів довільного формату (код форми J/F1360I), до яких можна завантажити копії документів щодо невідповідності платника ПДВ критеріям ризиковості платника ПДВ у форматі PDF, PNG або JPG. Кількість документів довільного формату, що додаються до Повідомлення 2, не повинна перевищувати 100 шт. Інформація щодо обмеження кількості документів 100 шт. підтверджена на офіційних сайтах: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та на офіційному виданні ДФС України «ВІСНИК. ОФІЦІЙНО ПРО ПОДАТКИ» (http://www.visnuk.com.ua/uk/news/100020154-zupineno-revestratsivu-pn-rk-vakiv-format-dokumentiv-dlva- ro/.blokuvannva).

Так, оскільки позивач мав господарські відносини більше ніж зі ста п`ятдесятьма контрагентами, то вкластись у 100 документів при наданні пояснень для нього є практично не можливим.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

Рекомендація №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнята Комітетом Ради Європи 13.09.1989, встановлює, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначалося вище, у зв`язку з віднесенням Платника до категорії ризикових, контрагенти - покупці відмовляються замовляти у ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» товар та укладати нові договори, оскільки вони не зможуть отримати від нас своєчасно зареєстровані податкові накладні та самі отримають статус «ризиікового» підприємства.

Так, внаслідок неможливості своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних наше підприємство несе значні матеріальні збитки. Припинення господарських відносин має своїм наслідком неотримання ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» очікуваних доходів, що однозначно негативне вплине на його фінансовий стан. При цьому, відновлення господарських зв`язків надалі може бути ускладнено у зв`язку із тим, що контрагенти позивача можуть змінити постачальника на іншого, який не визнаний податковим органом таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, і має можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. При затягненні спору на місяці підприємство опиниться на межі звільнення працівників та банкрутства.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" ("Doran v. Ireland", заява №50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ("Kaic and Others v. Croatia", заява №22014/04, рішення від 17.07.2008, ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Вважаємо, що заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії рішення відповідають предмету майбутнього позову. Водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а буде спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений у заяві спосіб не тягне фактичне вирішення спору по суті, оскільки правомірність або неправомірність вказаного рішення буде судом встановлена за наслідками розгляду адміністративної справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частина 6 ст. 13 цього Закону визначає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Такий же законодавчий припис міститься і у ч. 5 ст. 242 КАС України, а саме, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На виконання вказаних приписів закону, судом при розгляді заяви про забезпечення позову застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року по справі № 640/6840/20.

“Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, ознаки протиправності оспорюваних рішень відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.”.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.

Надаючи оцінку доводам заявника, суд вважає за необхідне застосувати постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року по справі № 280/2284/20.

«…Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності, відтак не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість. Верховний Суд в постанові від 3 березня 2020 року (адміністративна справа №240/3665/19) вказав, що включення платника податків до переліку ризикових платників не породжує для нього правих наслідків (не звужує його права, не покладає на нього обов`язків).

При цьому пункт 5 Порядку №1165, на який послались суди, визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Визнання відповідачем на підставі оцінки податкової поведінки платника податків таким, що відповідає критеріям ризиковості, не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації. Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 160/10287/19).

Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано доведеними доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

При цьому колегія суддів також вважає слушними посилання скаржника про неправильне застосування судами положень частини другої статті 151 КАС України, оскільки зупинення дії рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків до надання оцінки судом його правомірності нівелює значення здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України…».

Крім викладеного, суд також зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Так, позивачем наголошується на тому, що позивач позбавлений можливості отримати прибуток, відсутні кошти на оплату оренди, виплату заробітної плати працівникам, сплати митних, податкових та інших загальнообов`язкових платежів.

При цьому, стверджуючи про такі обставини, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про зміну руху активів до прийняття спірного рішення та після його прийняття, доказів, які б свідчили про орендні зобов`язання позивача, інформації про кількість працівників підприємства.

Відтак, враховуючи відсутність доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача за вхід. № 10705/21 від 02.03.2021 р. про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 295, 297 КАС України.

Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.