Рішення № 95273631, 01.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14879/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.12.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 12.07.2018 року з основним розміром 80%;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.07.2018 року, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити її виплату з урахуванням виплачену сум.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що позивачу з 12.07.2018 року призначено пенсію по інвалідності, однак при даному переведенні відповідачем протиправно зменшено основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 90% до 80%.

Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, вказаною ухвалою судом зобов`язано відповідача надати до суду матеріали пенсійної справи позивача.

25.01.2021 року (вх. №3737/21) від представника відповідача до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію за вислугою років з основним розміром 90% грошового забезпечення.

Після введення в дію постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», ГУ ПФУ в Одеській області було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції на момент здійснення перерахунку.

Згідно протоколу за пенсійною справою 1501021759 від 12.07.2018 року ОСОБА_1 з 12.07.2018 року призначено пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення.

Судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 1540/3982/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року, яке набрало законної сили 23.07.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 із врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з урахуванням вже проведених виплат та відмовлено в іншій частині позовних вимог.

На виконання вказаного рішення суду, 04.08.2020 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року виходячи з 90% грошового забезпечення.

З матеріалів пенсії справи ОСОБА_1 судом встановлено, що виплата пенсії позивачу у вказаному розмірі здійснювалась до 12.07.2018 року, тобто до дати, коди йому призначено пенсію по інвалідності.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 12.07.2018 року з основним розміром 80% протиправними, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що вини між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262).

Відповідно до ст. 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Згідно з п. "а" ст. 21 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на момент переведення позивача на пенсію по інвалідності) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до ст. 7 Закону № 2262-ХІІ Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Статтею 23 Закону №2262-ХІІ передбачає, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).

Як вже встановлено судом ОСОБА_1 з 12.07.2018 року призначено пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення.

З урахуванням вимог пункт статті 23 Закону №2262-ХІІ розмір пенсії позивача по інвалідності міг бути призначеним у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги.

Оскільки призначення позивачу пенсії по інвалідності було здійснено 12.07.2018 року, то, на думку суду, при вирішенні питання щодо визначення розміру пенсії позивача по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги, відповідач повинен керуватися нормами Закону №2262-ХІІ чинними станом на дату такого призначення.

Так, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ до вказаної норми були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. №1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії по інвалідності, максимальний розмір пенсії за вислугу років складав 70% грошового забезпечення.

Тобто, при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідач не міг визначити відсотковий розмір пенсії позивача у розмірі 90% грошового забезпечення та застосовувати норму Закону України №2262-ХІІ в редакції, чинній станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Суд зазначає, що 12.07.2018 року відповідачем не було здійснено перерахунок пенсії позивача, а призначено новий вид пенсії у розмірі відповідно до норм, які чинні станом на дату такого призначення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення відповідач діяв на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Отже, суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 12.07.2018 року з основним розміром 80% та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.07.2018 року, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити її виплату з урахуванням виплачену сум - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.