Рішення № 95273515, 02.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 р. справа № 400/3924/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗАМАН", вул. Соборна, 12-Б,Миколаїв,54017 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2020 № 00013475004, від 27.08.2020 № 00040065004,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЗАМАН» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 24.03.2020 р. №00013475004, від 2.08.2020 р. №00040065004.

В обґрунтування позовних вимог8 позивач зазначив, що висновки відповідача щодо ненадання позивачем декларації за листопад 2019 р. є помилковими, а рішення податкового органу від 24.03.2020 р. №00013475004 протиправним, а також позивач в подальшому правомірно формував показники зобов`язань та податкового кредиту від`ємного значення ПДВ у деклараціях за наступні податкові періоди, у тому числі і грудень 2019 р., і травень 2020 р., тому спірне рішення від 27.08.2020 р. №0040065004 є протиправним. Крім того, позивач зазначив, що на час подання декларацій за грудень 2019 р. та травень 2020 р. вважав прийнятою податкову декларацію за листопад 2019 р. Про прийняття контролюючим органом декларації за листопад 2019 р. свідчить квитанція №2, позивач наполягає, що саме електронні квитанції є тим документом, у якому у відповідності до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України податковий орган вказує про прийняття такої податкової звітності чи відмову у прийнятті податкової звітності.

Ухвалою від 18.09.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що висновки про завищення суми від`ємного значення за грудень 2019 р., травень 2020 р. є правомірними, а також зазначив, що до такого завищення призвело не врахування платником податків того факту, що декларація з ПДВ за листопад 2019 р. вважається не поданою. Також, відповідач зазначив, що про відмову в прийняті податкової декларації за листопад 2019 р. було надіслано повідомлення позивачу 21.12.2019 р. Відтак, спірні податкові повідомлення – рішення є правомірними.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що податкова накладна за листопад 2019 р. була прийнята контролюючим органом, про що свідчить квитанція №2, а надсилання в подальшому повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності суперечить чинному законодавству України. Також, позивач зазначив, що всі накладні подані у період з березня 2019 р. по червень 2020 р. містять однакові реквізити, в тому числі і декларація за листопад 2019 р. і всі вони були прийняті податковим органом без зауважень, окрім як зазначає відповідач, декларації за листопад 2019 р.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19.02.2020 р. №1109/14-29-50-04-25/41791977. Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення платником п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Кодексу, а саме встановлено, що позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21 ) за грудень 2019 р. на 141665 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №00013475004 від 24.03.2020 р.

Також, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 20.07.2020 р. №4035/14-29-50-04-25/41791977. Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення платником п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Кодексу, в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2020 на суму 141665 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №00040065004 від 27.08.2020 р.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення – рішення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200і.З статті 200і Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 \3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про завищення суми від`ємного значення за грудень 2019, травень 2020 р. стало те, що податкова декларація за листопад 2019 р. вважається не поданою, у зв`язку із порушенням позивачем п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а позивачем було враховано в податковій звітності за грудень 2019 р. та травень 2020 р.

Так, позивачем було подано в електронному вигляді податкову декларацію за листопад 2019 р., яка була прийнята 16.12.2019 р., про що свідчить квитанція №2.

Листом від 21.12.2019 №1866/10/14-29-50-05-08 повідомило позивача про відмову у прийнятті податкової звітності, а саме декларації №9303392671 від 16.12.2019 р., у зв`язку із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України в частині правильності заповнення обов`язкових реквізитів. Як пояснено відповідачем у відзиві, позивачем не вірно зазначено посадову особу бухгалтера.

Відповідно до п. 49.3 ст. 43 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, встановивши, що податкова декларація заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Порушення таких вимог може полягати як у не заповненні обов`язкових реквізитів податкової декларації, так і в недостовірності зазначених відомостей.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що саме електронна квитанція є документом, що вказує на прийняття чи відмову у прийнятті податкової звітності, а лист про відмову у прийнятті податкової звітності від 21.12.2019 р. не може бути визнаний належним документом про відмову у прийнятті декларації позивача за листопад 2019 р., оскільки Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 (далі-Порядок №557), на який посилається позивач, визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу, а не порядок перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів податкової декларації відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що позивач помилково ототожнює прийняття електронного документа з прийняттям податкової декларації у розумінні ст. 49 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України питання про прийняття або відмову в прийнятті податкової декларації, надісланої засобами електронного зв`язку, контролюючий орган вирішує протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

В той час як рішення про прийняття електронного документа відповідно до п.п. 11, 12 Порядку приймається протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Протягом цього часу здійснюється його автоматизована перевірка. У разі прийняття електронного документа формується перша квитанція. Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.

Відтак, прийняття електронного документа з назвою електронна декларація за завітний період листопад 2019 та прийняття податкової декларації за звітний період 2019 р. є різними діями. Прийняття податковим органом електронного документа не є перешкодою для відмови у прийнятті такого документа як податкової звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу, що ним було завищено суми від`ємного значення за грудень 2019 р. та травень 2019 р. чим порушено п. 200.1 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням того, що податкова декларація за листопад 2019 р. вважається не поданою. Належних доказів зворотного позивачем не надано.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача на те, що всі декларації подані ним в період з березня по жовтень 2019 р. , січня – червень 2020 р. оформленні однаково як і декларація за листопад 2019 р., включаючи реквізити щодо зазначення бухгалтера, оскільки рішення відповідача про відмову у прийнятті податкової звітності від 21.12.2019 р. не є предметом розгляду у даній справі. Доказів оскарження чи скасування зазначеного рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході розгляду справи довів правомірність спірних рішень.

У задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗАМАН" (вул. Соборна, 12-Б,Миколаїв,54017 41791977) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2020 № 00013475004, від 27.08.2020 № 00040065004, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич