Рішення № 95273392, 23.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року справа №380/8641/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Олійник Є.П.

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Приватного підприємства "КЕТ КАФЕ" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "КЕТ КАФЕ" (79013, вул. С.Бандери, м. Львів) звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, пл.Міцкевича,8, м. Львів) про скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ11062/2006/АВ/ФС від 22.04.2020 року про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ11-062/2006/АВ від 18.02.2020 року. На підставі вказаного Акту, відповідачем 22.04.2020 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11062/2006/АВ/ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 188 920 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною з огляду на наступне. Вказані у ній неоформлені працівники, насправді є оформленими працівниками іншого суб`єкта господарювання, що офіційно здійснює діяльність за цією ж адресою - ФОП ОСОБА_1 . Вказаний факт підтверджено письмовими поясненнями, заявами працівників та матеріалами відео фіксації усних пояснень працівників наданих під час інспекційного відвідування. При проведенні інспекційного відвідування допущено порушення Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823 та Уніфікованої форми Акту інспекційного відвідування, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338, так як в Акті не вказано всіх осіб, які здійснювали інспекційне відвідування. Вказаний факт підтверджується доданими до Акту відеоматеріалами та відсутністю відповідних записів у Акті. Постанова винесена з порушенням пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, так як копія постанови не була надана у встановлений строк Позивачу і не була направлена поштовими засобами. Наведене підтверджується відсутністю записів про її надання чи направлення у примірнику постанови, отриманому на запит Позивача 30.07.2020 року. Просив позов задоволити.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 08 грудня 2020 року продовжено термін підготовчого засідання на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 17 грудня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. За результатами проведеної представниками Головного управління Держпраці у Львівській області перевірки встановлено, що у Позивача має місце порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо твердження Позивача про працевлаштування вище вказаних осіб у ФОП ОСОБА_1 , то таке є помилковим, оскільки вказані особи вказували, що працюють в ОСОБА_1 , а не ФОП ОСОБА_1 . Крім того, підтвердження факту виконання трудових функцій саме у ПП «Кет Кафе» є фіксація на місці здійснення господарської діяльності офіціанта ОСОБА_2 у формі із логотипом ПП «Кет Кафе». Враховуючи вище наведене Відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а відтак оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.

Представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. У відзиві на позовну заяву відсутні будь - які докази того, що працівники мають трудові відносини саме з ПП «Кет Кафе», а не з ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем проігноровано цілий ряд доказів того, що вказані працівники є найманими працівниками саме у ФОП ОСОБА_1 (твердження працівників на відео, письмові заяви, приєднані письмові докази). Жодних спростувань цих доказів не наведено, наявні лише заперечення без жодної аргументації.

Представник відповідача на поштову адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив наступне. Щодо твердження Позивача про працевлаштування вище вказаних осіб у ФОП ОСОБА_1 , то таке є помилковим, оскільки виявлені неоформлені працівники повідомили, що вони працюють саме у ПП «Кет Кафе», зокрема: ОСОБА_4 в усних поясненнях повідомила, що працює в ПП «Кет Кафе» на посаді кухаря приблизно 2-3 місяці; ОСОБА_3 повідомила, що працює у ПП «Кет Кафе» посудомийкою на випробувальному терміні по графіку змінності три дні через чотири та повідомила, що при прийнятті на роботу не підписувала жодних договорів; ОСОБА_5 в письмових поясненнях повідомив, що з 09.02.2020 проходить стажування у ПП «Кет Кафе»; ОСОБА_2 , яка перебувала у форменому одязі ПП «Кет Кафе» та в письмових поясненнях повідомила, що проходить стажування на посаді офіціанта з 10.02.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав клопотання про відкладення судового засідання, у задоволенні якого відмовлено, У судових засідання представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Приватне підприємство "КЕТ КАФЕ" зареєстроване як юридична особа 27.04.2015 року. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює господарську діяльність, основний вид діяльності згідно КВЕД - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

10 лютого 2020 року начальник Головного управління Держпраці у Львівській області винесла наказ № 0345-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ПП «Кет Кафе», згідно якого направлено інспектора праці - головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові Волошин Раїсу Валентинівну та Гординську Наталію Богданівну, інспектора праці - головного державного інспектора відділу нагляду за додержанням законодавства про працю Ракубовчук Світлану Богданівну за участю інспектора провідного спеціаліста сектору моніторингу відділу аналізу та планування управління економіки департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Чуханя В.Б. та головних спеціалістів відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного управління Головного управління ПФУ у Львівській області Лев І.Л., Пупи О.В., Рудик Д.Л., Ратушної Г.Я., Рудніцької І.Г. , провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ПП «Кет Кафе» в період з 10 лютого по 21 лютого 2020 року.

Посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області відповідно до направлення № 0345 від 10.02.2020 року в період з 10 лютого по 18 лютого 2020 року, проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ПП «Кет Кафе»

За результатами перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ11062/2006/АВ від 18.02.2020 року, яким встановлено порушення частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413, а саме: кухар ОСОБА_4 , посудомийка ОСОБА_3 , бармен ОСОБА_5 , офіціант ОСОБА_2 працювали без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На вказаний Акт Позивачем до Головного управління Держпраці у Львівській області подано зауваження до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ11062/2006/АВ від 18.02.2020 року, які розглянуто та надано Позивачу відповідь від 24.02.2020 № 2337/4/04.3-09.

В подальшому інспектором праці у зв`язку з наявністю порушень вимог законодавства про працю, зафіксованим актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього, проведено аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого винесено Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ11062/2006/АВ/П від 25.02.2020 року.

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акта інспекційного відвідування № ЛВ11062/2006/АВ від 18.02.2020 року щодо порушень у Приватному підприємстві «Кет Кафе» за порушення вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413, начальником Головного управління Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу на Позивача у розмірі 188 920 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Таке визначення наведене у статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), який встановлює правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як визначено частиною третьою статті 6 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 7 Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (частини перша-четверта згаданої статті).

Як визначено частиною першою статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2019 № 100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення №84), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення № 84).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 (далі - Порядок № 823).

Так відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пунктами 5 Порядку № 823 підставами інспекційного відвідування є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначено у статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями частин 1-3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Також заробітною платою відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З боку роботодавця трудовий договір з працівником укладає власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа підприємець.

У свою чергу, про фактичний допуск працівника до роботи на підприємстві може свідчити виконання працівником за наказом власника або уповноваженого ним органу певної роботи на цьому підприємстві; дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства; наявність у працівника робочого місця на цьому підприємстві; отримання працівником від власника або уповноваженого ним органу заробітної плати в обумовленому між ними розмірі.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», містять імперативні вимоги щодо повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком «до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором», застосовуються до трудових правовідносин.

Суд наголошує, що вказані правові норми виражають, прямо наказують правила поведінки в категоричних розпорядженнях держави, чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єкта, в даному випадку роботодавця - ПП «Кет Кафе».

З наданих відповідачем відібраних пояснень вбачається наступне:

ОСОБА_4 працює на посаді кухаря ПП «Кет Кафе» 2-3 місяці;

ОСОБА_3 працює на посаді посудомийки на випробувальному терміні по графіку змінності три дні через чотири;

ОСОБА_5 стажується на посаду бармена ПП «Кет Кафе» з 09.02.2020 року;

ОСОБА_2 стажується на посаду офіціанта ПП «Кет Кафе» з 10.02.2020 року.

Перевіркою встановлено, що робота вищевказаних осіб здійснюється у межах господарської діяльності ПП «Кет Кафе» в робочий час, згідно режиму, встановленого позивачем, що підтверджено відеозаписом, дослідженим у судовому засіданні.

Разом із тим, позивачем до матеріалів справи не надано жодних документів, які б підтверджували оформлення трудових відносин між ПП «Кет Кафе» та вказаними працівниками.

Щодо твердження позивача, що вказані працівники на момент перевірки не були працівниками ПП «Кет Кафе», а були працівниками ФОП ОСОБА_1 , то таке не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки повідомлення ДФС про прийняття вказаних вище осіб на роботу отримано 10.02.2020 о 20 год. 17 хв. (а.с. 86-87), із зазначенням дата початку роботи - 11.02.2020 р., тобто після того як відповідачем встановлено порушення законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки передбачений абзацом 1 частини другої статті 265 КЗпП штраф у розмірі 188 920,00 грн. за допуск позивачем фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору застосований Головним управлінням Держпраці у Львівській області правомірно, постанова про накладення штрафу є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, відповідач довів законність винесення спірної постанови про накладення на позивача штрафу.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Приватного підприємства "КЕТ КАФЕ" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.03.2021 року.

Суддя Кухар Н.А.