Рішення № 95273388, 02.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11595/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду через представника Маламеда Вадима звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якій просить суд визнати рішення дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої пенсії позивача за період з 07.10.2009 по 04.12.2017 протиправними та дискримінаційними та зобов`язати відповідача вчинити пені дії - виплатити недоотриману пенсію позивачем за період з 07.10.2009 по 04.12.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що Восьмим апеляційним адміністративним судом постановою від 21.12.2018 у справі №857/2891/18 залишив без розгляду позовні вимоги позивача про поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 04.12.2017, через пропуск строку звернення до суду з позовом. Вимоги після 04.12.2017 задоволені судом. Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 сформовано правовий висновок про те, що не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами. З огляду на усунення підстав, з яких позовну заяву позивача в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 по 04.12.2017 включно була залишена без розгляду та оскільки у цій частині позовні вимоги вирішені не були, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

08.02.2021 за вх.№8241 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зокрема зазначив, що з 07.10.2009 орган Пенсійного фонду мав би відновити виплату пенсії громадянам України які виїхали на постійне місце проживання за кордон (у зв`язку з набранням чинності рішення Конституційного Суду України №1-рп/2009) у разі їх належного звернення до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою. Однак постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з матеріалами справи до ГУ ПФ України у Львівській області від імені ОСОБА_1 надійшло звернення ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11.05.2017. До звернення додано нотаріально засвідчену копію цієї довіреності. З позиції відповідача, ОСОБА_3 не була законним представником позивача, тобто відсутній факт або особистого звернення заявника, або її законного представника.

У зв`язку з цим заяву розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та рішення щодо поновлення чи відмови у поновленні виплати пенсії відповідачем не приймалося.

Після прийняття постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом від 21.12.2018 у справі №813/2324/18, з метою її виконання відповідач звертався до управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради із запитом про надання архівної пенсійної справи позивача, однак листом від 01.03.2019 повідомлено, що таку знищено у зв`язку з закінченням терміну її зберігання.

Відповідач також неодноразово доводив представнику позивача Маламеду В . Про необхідність подання позивачем особистої заяви про поновлення виплати та документів для розрахунку розміру пенсії. Від Маламеда В . Відповідачу надійшли лише довідки про заробітну плату позивача за перод роботи з 01.01.1989 по 31.12.1996, видані КНП «Дрогобицька районна лікарня», яких недостатньо для поновлення виплати пенсії.

Оскільки позивачем не подано особистої заяви чи через її представника документів, необхідних для призначення пенсії, а поновлення виплати пенсії на підставі документів, що є у пенсійній справі позивача є неможливим, оскільки така знищена, існують поважні причини щодо невиконання судового рішення.

Також відповідач покликався на те, що Маламед В. Не може бути представником позивача, оскільки ордер від 01.07.2020 виданий на підставі договору про надання правової допомоги (довіреності) від 11.05.2017, строк дії якої закінчився 11.05.2020.

Просив у задоволенні позову відмовити.

18.02.2021 за вх. №10901 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказав, що аргументи викладені у відзиві жодним чином не спростовують вимог позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в Дрогобицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримувала пенсію за віком.

27.02.1997 виїхала на постійне місце проживання у державу Ізраїль.

06.09.2017 представник позивача ОСОБА_3 звернулася до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком, яка не виплачувалася з 1997 року.

Дрогобицьке об`єднане управлінням Пенсійного фонду України Львівської області листом від 29.09.2017 №10603/05-22 повідомило, що у зв`язку з тим, що позивач не надала особисто необхідних документів до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, підстав для поновлення виплати пенсії немає.

Позивач з цим погодилася та звернулася до суду за захистом її прав.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018(справа №380/2324/18, апеляційне провадження №857/2891/18) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №813/2324/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 05.12.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів; позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів з 07.10.2009 по 04.12.2017 залишено без розгляду.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 по 04.12.2017 було те, що такі знаходились поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Разом з тим, вважаючи, що підстави за яких вказана вище частина позовних вимог була залишена без розгляду відпали із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Основного Закону України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянкою України і відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від11.12.2003, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком, а обов`язком України є, відповідно, соціальний захист своїх громадян, які перебувають за її межами, у тому числі й на призначення та виплату пенсій.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 (справа №380/2324/20) встановлено, що по досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачці була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон Дрогобицьким управлінням соцзахисту населення м. Львів, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

27.02.1997 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

06.09.2017 представник позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до відповідача особисту заяву позивачки про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.

Копією довіреності, виданої ОСОБА_3 11.05.2017 підтверджено право останньої представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх органах Пенсійного фонду України, в тому числі з питань поновлення пенсії, складати, підписувати та подавати від імені Довірителя необхідні заяви та документи, що стосуються поновлення пенсії.

Заява ОСОБА_3 була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними документами, що підтверджується штампом УПФУ від 06.09.2017 на супровідному листі, що долучений до матеріалів справи.

У зв`язку з тим, що представниками позивача довгий час не було отримано відповідної відповіді 13.11.2017 повторно сформовано звернення до територіального органу УПФ України з заявою про надання відповіді на звернення позивача.

29.11.2017 отримано відмову відповідача №12849/11-18 від 22.11.2017 та №10603/05-22 від 29.09.2017 року у поновленні пенсії ОСОБА_1 .

Також у вказаній постанові від 21.12.2018 сформовано висновки, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 (справа №1-32/2009) виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання особи за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права ОСОБА_1 на виплату пенсії незалежно від місця її постійного проживання.

Також апеляційний суд вказав, що до суду позивач звернулася 05.06.2018, відтак, період з 07.10.2009 по 04.12.2017 знаходиться поза межами шестимісячного строку звернення до суду, а тому слід залишити без розгляду в цій частині позовні вимоги.

Разом з тим, у даному випадку доцільно зазначити, що у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Також судом зазначено, що такий висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним при розгляді подібних справ і щодо статей 122, та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Відповідно до ст. 245 при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених вище обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, оскільки до спірних правовідносин строки звернення до суду з позовом не застосовуються.

Ба більше, суд звертає увагу відповідачу на те, що у постанові від 21.12.2018 колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду надано оцінку обставинам щодо особистого звернення за поновленням пенсії.

Так, у постанові від 21.12.2018 колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» який затверджений постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером або його законним представником до органу за місіям перебування на обліку як одержувача пенсії. Колегія суддів зазначає, що під «поданням заяви», слід розуміти - особисте підписання пенсіонером заяви про поновлення пенсії, (або коли це не дозволяє зробити стан самого пенсіонера, то замість нього - його законним представником), а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера вже підписаної ним або його законним представником до приймальні відповідача.

Також колегія суддів щодо подання письмових заяв, і їх фізичного переміщення відповідальними особами зазначила, що абзац 6 ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» встановлює наступний порядок «письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства, тобто законодавець прямо передбачив що письмові заяви громадян можуть бути передані до відповідного органу через уповноважену ним особу. Більш того, відповідно до ст. 18 цього ж Закону, прямо передбачено, що «громадянин, який звернувся із заявою, має право користуватися послугами адвоката, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.».

Крім цього, відповідно до ст. 59 Конституції України - «Кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав».

Таким чином колегія суддів вважала, що повноваження представників позивача оформлені відповідно до ст. ст.244, 245 ЦК України, відповідною довіреністю з печаттю та апостилем, відтак ОСОБА_1 подала свою заяву про поновлення виплати пенсії через свого представника відповідно до діючого законодавства.

Щодо покликань відповідача на неможливість виконання судового рішення у справі №380/2324/20, суд оцінює такі критично, оскільки предметом спору є не обставини виконання чи невиконання судового рішення, а питання наявності права та відповідно обов`язку поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за означений часовий період.

Суд зважає на доводи відповідача стосовно видання ордера про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2020, як вказує відповідач на підставі договору (довіреності) від 11.05.2017 та відповідно втрату таким чинності 11.05.2020, однак суд зауважує, що відповідний ордер виписано на підставі договору, а не довіреності. Ба більше вказане питання досліджувалося судом при відкритті провадження у справі та представником позивача надано довіреність від 24.12.2020, яким ОСОБА_1 уповноважила Маламеда В. на представництво її прав та інтересів, а також надання їй правової допомоги вказаним адвокатом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФ України у Львівській області виплатити недоотриману пенсію за період з 07.10.2009 по 04.12.2017 з урахуванням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін встановленого порогу індексації, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. За наведених обставин, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно із п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію позивач набуває саме в момент отримання доходу.

Викладене у сукупності свідчить про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Тобто, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №487/6923/16-а.

Судом встановлено, що позивач в позовній заяві просить нарахувати їй компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Тому, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, то враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі №522/535/17, від 25.10.2018 у справі №420/1410/17.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно інших судових витрат на суму 670 шекелів, що зі слів представника позивача еквівалентно 5700,00 грн. (виготовлення нової довіреності та нотаріальне посвідчення факту, що позивач жива) суд зауважує, оскільки у суду відсутні докази щодо їх заявленої вартості, а також їх понесення позивачем (квитанція, платіжне доручення, тощо), суд не вирішує питання про їх відшкодування.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті раніше призначеної пенсії за період з 07.10.2009 по 04.12.2017.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 07.10.2009 по 04.12.2017.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2021.

Суддя Кравців О.Р.