Рішення № 95273202, 03.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/154/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області (далі- позивач, ГУ ДПС у Луганській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, ОСОБА_1 ), в якому позивач просить стягнути кошти з фізичної особи ОСОБА_1 в рахунок погашення податкової заборгованості в загальній сумі - 25 275,03 грн:

- з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі - 17000,00 грн;

- єдиний податок з фізичних осіб у сумі - 8275,03 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що фізична особа ОСОБА_1 була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця Новоайдарської районною державною адміністрацією. З 17.10.2017 взята на податковий облік в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Старобільське управління, Новоайдарська ДПІ. Відповідачкою 14.06.2019 припинено підприємницьку діяльність, проте з податкового обліку не знято.

Відповідач згідно з поданою заявою, знаходилась на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, згідно якої вона була платником єдиного податку II групи на ставці 15%.

ГУ ДПС у Луганській області 29.03.2019 винесено рішення № 14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 . Підставою для анулювання свідоцтва є наявність боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по єдиному податку, абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу, абз. 3 п. 299.10 ст.299 Податкового кодексу України.

Станом на 08.12.2020 ОСОБА_1 має податкову заборгованість в загальній сумі - 25 275,03 грн, яка складається з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі - 17 000,00 грн, з єдиного податку з фізичних осіб у сумі - 8275,03 грн, період виникнення заборгованості з 20.07.2018 по 27.11.2020.

Податкова заборгованість складається з:

- по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в сумі - 17000,00 грн.

На підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення №125 від 22.05.2019, складеного співробітниками управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон проведення АТО Головного управління ДФС у Луганській області встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями) «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Головним управлінням ДПС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0001004001 та застосовано до відповідачки штрафні санкції за вказане порушення на загальну суму - 17 000,00 грн;

- по єдиному податку з фізичних осіб в сумі - 8275,03 грн.

Нараховано у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань згідно поданої відповідачкою заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: у зв`язку з несплатою узгодженого податкового повідомлення-рішення від 05.10.2020 № 0000595506 на суму 3172,78 грн по строку сплати 27.11.2020, винесеного на підставі акта № 456/12-32-55-06/ НОМЕР_1 від 03.08.2020 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати єдиного податку у 2018-2019 роках. Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату авансових внесків з єдиного податку у 2018-2019 роках по строку: 20.05.2018; 20.06.2018; 20.07.2018; 20.08.2018; 20.09.2018; 20.10.2018; 20.11.2018; 20.12.2018; 20.01.2019; 20.02.2019; 20.03.2019; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , чим порушено вимоги п. 295.1 ст. 295 розділу XIV Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 122.1 статті 122 розділу II Податкового кодексу України.

Головним управлінням ДПС у Луганській області було сформовано податкову вимогу від 31.10.2018 № 2195-55, яку надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та 15.11.2018 вручена особисто.

Вжиті заходи до погашення податкового боргу не призвели, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) (арк. спр. 45-46).

Поштове відправлення із ухвалою суду від 26.01.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі, направлене на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , повернуто у зв`язку з неврученням адресату (арк. спр. 55).

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Відповідно до інформаційної довідки про облікові дані платника податків, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 17.10.2017 Новоайдарською районною державною адміністрацією та взято на облік в ГУ ДПС у Луганській області, Старобільське управління, Новоайдарська ДПІ; 14.06.2019 внесено рішення про припинення підприємницької, але не знято з обліку (арк. спр. 36-38).

За заявою про застосування спрощеної системи оподаткування є платником єдиного податку другої групи, обрана ставка єдиного податку - 15% розміру мінімальної заробітної плати (арк. спр. 33-34).

ГУ ДПС у Луганській області 29.03.2019 винесено рішення № 14 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 . Підставою для анулювання свідоцтва є наявність боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по єдиному податку абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу, абз. 3 п. 299.10 ст.299 Податкового кодексу України (арк. спр. 23).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 125 від 22.05.2019, складеного співробітниками управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон проведення АТО Головного управління ДФС у Луганській області встановлено порушення ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями) «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Головним управлінням ДПС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0001004001 та застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції за вказане порушення на загальну суму - 17000,00 грн (арк. спр. 10-13, 14-15).

Вказане податкове-повідомлення рішення направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням та отримано особисто відповідачкою 13.06.2019 (арк. спр. 15).

У зв`язку з несплатою грошових зобов`язань згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування за відповідачем утворилась податкова заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб:

- по строку сплати 20.07.2018 у сумі - 558,45 грн, з урахуванням 30.11.2018 часткового погашення заборгованості в порядку черговості на суму - 149,30 грн, сума до сплати - 409,15 грн;

- по строку сплати 20.08.2018 у сумі - 558,45 грн;

- по строку сплати 20.09.2018 у сумі - 558,45 грн;

- по строку сплати 20.10.2018 у сумі - 558,45 грн;

- по строку сплати 20.11.2018 у сумі - 558,45 грн;

- по строку сплати 20.12.2018 у сумі - 558,45 грн;

- по строку сплати 20.01.2019 у сумі - 625,95 грн;

- по строку сплати 20.02.2019 у сумі - 625,95 грн;

- по строку сплати 20.03.2019 у сумі - 625,95 грн.

30.11.2018 з урахуванням часткової сплати заборгованості минулих років у сумі 700,00 грн нарахована пеня у сумі - 23,00 грн, що підтверджено розрахунком податкового боргу станом (арк. спр. 6) та витягом з інтегрованої картки платника податків за 2018 та 2019 роки (арк. спр. 16-22).

Актом про результати камеральної перевірки своєчасності сплати єдиного податку від 03.08.2020 № 456/12-32/55/06/ НОМЕР_1 встановлено несвоєчасність сплати авансових внесків з єдиного податку у 2018-2019 роках по строку сплати: 20.05.2018, 20.06.2018, 20.07.2018, 20.08.2018, 20.09.2018, 20.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 20.01.2019, 20.02.2019, 20.03.2019, чим порушено вимоги п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (арк. спр. 32).

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 № 0000595506, яким зобов`язано ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 3 172,78 грн (арк. спр. 29).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачці рекомендованим поштовим відправленням, однак було повернуто на адресу податкового органу (арк. спр. 30-31).

Позивачем виставлено відповідачці податкову вимогу форми «Ф» від 31.10.2018 № 2195-55, якою повідомлено, що станом на 30.10.2018 загальна сума податкового боргу платника податків становить 2 784,50 грн (арк. спр. 35).

Податкову вимогу форми «Ф» від 31.10.2018 № 2195-55 надіслано поштою з повідомленням про вручення та отримано відповідачкою 15.11.2018 (арк. спр. 35).

На час розгляду адміністративної справи відповідачкою податковий борг не погашений, що підтверджено витягом з інтегрованої картки станом на 09.02.2021 (арк. спр. 54).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на другу групу платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (абзац перший пункту 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Рішенням Райгородської сільської ради від 20 грудня 2017 року № 58/3 «Про врегулювання питань справляння податків на території Райгородської сільської ради у 2017 році» затверджено положення про єдиний податок для фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого для платників ІІ групи встановлено фіксовану ставку єдиного податку в межах 20% розміру мінімальної зарплати, за календарний місяць (арк. спр. 24-26).

Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у наступному розмірі: - у місячному - 3723 гривні; - у погодинному - 22,41 гривні.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі 4173 гривень, у погодинному розмірі - 25,13 гривень.

У порушення вищевикладених вимог Податкового кодексу України відповідачкою не сплачувались авансові внески з єдиного податку платника другої групи у 2018-2019 роках у розмірі 558,45 грн на місяць у 2018 році та у розмірі 625,95 грн на місяць у 2019 році.

Отже, у відповідачки виникла заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб станом на 09.02.2021 загальному розмірі 8275,03 грн, яка на час розгляду та вирішення адміністративної справи у добровільному порядку не погашена.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР (далі - Закон № 481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до статті 11 Закону № 481 маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію:

загальна та власна назви виробу;

найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про алкогольний напій, а для імпортованих алкогольних напоїв - найменування та місцезнаходження імпортера (у разі зміни найменування виробника у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство);

знак для товарів і послуг;

географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

вміст спирту (% об.);

місткість посуду;

вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);

позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).

На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та номер ліцензії на виробництво.

Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.

Продукція, призначена для експорту, розливається у тару та маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

За приписами абзацу другого статті 15 Закону № 481 імпорт і оптова торгівля алкогольними напоями здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Експорт алкогольних напоїв здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності на підставі ліцензії на виробництво або ліцензії на оптову торгівлю Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацами п`ятим, тринадцятим, чотирнадцятим частини другої статті 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

У разі невиконання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВП (далі - Закон № 265) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Процедуру оскарження рішень контролюючих органів визначено статтею 56 Податкового кодексу України, так:

- рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1);

- з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18).

Платник податків відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що контролюючим органом в ході проведення перевірки, результати якої оформлено протоколом від 22.05.2019 № 125, встановлено порушення відповідачем вимог податкового законодавства та законодавства в сфері регулювання, виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Керуючись положеннями пункту 54.3.3 статті 54 Податкового кодексу України та вищевказаних статей Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими встановлена відповідальність платника податків за вчинення податкового правопорушення, позивачем винесено податкове повідомлення рішення від 11.06.2019 № 0001004001.

Як вже вищевказано, вказане податкове повідомлення-рішення вручено платнику податків.

Також контролюючим органом в ході проведення перевірки, результати якої оформлено актом від 03.08.2020 № 456/12-32-55-06/ НОМЕР_1 , встановлено порушення відповідачем вимог пункту 295.1 статті 295 розділу ХІV Податкового кодексу України.

На підставі статті 122 Податкового кодексу України за затримку сплати фізичною особою авансових внесків з єдиного податку в сумі 6345,56 грн, ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 3172,78 грн.

Податкове повідомлення - рішення направлено відповідачці рекомендованим поштовим відправленням проте було повернуто на адресу податкового органу.

Оскільки відповідач не скористалась правом оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень у визначеному Податковим кодексом України порядку, вказані податкові повідомлення-рішення стали узгодженими та відповідно до положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у платника податків виник обов`язок погашення грошового зобов`язання, визначеного такими податковими повідомленнями-рішеннями.

За даними витягів з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , відповідачем обов`язок по сплаті грошового зобов`язання за узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями не виконаний.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що податкова вимога форми «Ф» від 31.10.2018 № 2195-55 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 8275,03 грн а також те, що відповідачкою за час розгляду даної адміністративної справи податковий борг за штрафними санкціями за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в розмірі 17000,00 грн не сплачений, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги - такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДПС у Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, вул. Енергетиків, буд. 72, код за ЄДРПОУ 43143746) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути кошти з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкової заборгованості в загальній сумі 25275,03 грн (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять грн 03 коп.) в дохід місцевого бюджету:

- з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок);

- з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 8275,03 грн (вісім тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 03 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова