Рішення № 95273143, 03.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/689/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості з пенсійних виплат, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивача) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі також - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати Позивачу ОСОБА_1 суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 у розмірі 111046,68 грн;

- стягнути з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 111046,68 грн.

Просить також звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості з пенсії у межах суми стягнення за один місяць, зобов`язати Рубіжанське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 360/1833/20 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10 квітня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як учаснику бойових дій на заяву від 02.04.2020. Зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій від 02.04.2020, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 08.10.2020 № 160 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до рішення суду.

На початку грудня 2020 року позивач звернувся на Урядову «гарячу» лінію (вх. номер ЗА-11643105) зареєстроване за № 3173/3-1200-20 з питанням виплати пенсії.

Листом від 18.12.2020 № 2787-3173/3-01/8-1200/20 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду відповідачем розпорядженням від 15.10.2020 призначено позивачу дострокову пенсію за віком згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До того ж одночасно повідомлено що первинну виплату пенсії проведено позивачу на основну відомість листопада 2020 року, дата виплати 25 число. Виплата заборгованості з 05.04.2020 по 31.10.2020 буде провадитися після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

15.01.2021 позивачем було надіслано до Відповідача звернення з проханням надання довідки (інформації) про розмір невиплаченої мені органом ПФУ пенсії за віком за період починаючи з 05.04.2020 по 31.10.2020 (розрахунок помісячно) та вжиття заходів для здійснення виплати та перерахування на мою користь недоотриману суму пенсії, починаючи з 05.04.2020 по 31.10.2020.

У листі від 01.02.2021 № 11-7/3-22/8-1241/21 зазначено, що звернення позивача від 15.01.2021 розглянуто, Рубіжанським ОУПФУ повідомлено, що 08.10.2020 відповідачем на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі № 360/1833/20 та з урахуванням її висновків прийнято рішення про призначення пенсії починаючи з наступного місяця - з листопада 2020 року в розмірі 16179,57 грн. Сума недоотриманої пенсії за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 склала 111046,68 грн. з додаванням розрахунку. До того ж одночасно Відповідачем повідомлено, що Постановою правління пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» встановлено, що з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями пенсійного фонду України в областях. Відповідач звернув увагу Позивача на відсутність «окремого порядку» визначеного КМУ на виконанням Постанови КМУ № 637. До того ж визначив, що пунктом 6 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Правління пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 сума заборгованості 10.07.2020 включена до реєстру рішень № С1407896, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Таким чином, як зазначено в останньому листі, відповідач висловив свою думку про те, шо ним вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі №360/1833/20, яке набрало законної сили.

З посиланням на норму частини другої статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, позивача вважає, що невиплата пенсії позивачу за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 є протиправною, а тому звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) (арк. спр. 21-22).

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 27-30), в якому зазначив таке.

З 05.04.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За даними довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, відповідно до якої фактично з 19.06.2015 позивач проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за паспортом громадянина України за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №360/1833/20 (далі - Постанова від 29.09.2020), позов адвоката ОСОБА_1 до управління про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 360/1833/20 - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.04.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком як учаснику бойових дій на заяву від 02.04.2020. Зобов`язано управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій від 02.04.2020, з урахуванням висновків суду, посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським райвійськкоматом м. Луганська від 08.05.1996 та довідки про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій № 7, виданої Рубіжансько-Кремінським об`єднаним міським військовим комісаріатом від 02.04.2020.

З огляду те, що Постанова від 29.09.2020 набрало законної сили 29.09.2020, відповідач 08.10.2020 прийняв рішення № 160 «Про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відповідно до рішення суду.

Рішення відповідача від 08.10.2020 № 160 направлено позивачу за місцем його фактичного проживання/перебування (за довідкою внутрішньо переміщеної особи) листом від 16.10.2020.

На виконання Постанова від 29.09.2020 відповідачем призначено позивачу пенсію за віком як учаснику бойових дій, з урахуванням висновків суду, посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським райвійськкоматом м. Луганська від 08.05.1996 та довідку пр. проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій № 7, виданої Рубіжансько- Кремінським об`єднаним міським військовим комісаріатом від 02.04.2020 відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до абз. 1 статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що відповідач здійснює нарахування у поточному місяці на майбутній у жовтні 2020 року на відомість листопада 2020 року позивачу нараховано та виплачено пенсію за листопад 2020 року у місячному розмірі 16179,57 грн. Пенсію за минулий період з 05.04.2020 по 31.10.2020 у розмірі 111046,68 грн. обліковано та нараховано на окрему відомість. Нарахування та виплата пенсії позивачу продовжується щомісяця.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.

Для здійснення з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат головними управліннями Пенсійного фонду України у областях начальники відповідних головних управлінь зобов`язані у порядку, встановленому законом, укласти договори з публічним акціонерним товариством «Укрпошта» та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів.

Починаючи з 01.01.2019 управління немає діючих договорів з ПАТ «Укрпошта» та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів.

Абзацом 20 пункту 1 Постанови № 637 (в редакції від 30.08.2019, що діє на час звернення позивача до суду) визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

До теперішнього часу окремий порядок виплат суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641 (далі - Порядок № 20-1), визначено процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

За приписами пункту 5 Порядку № 20-1 реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою. Ведення реєстру здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів.

Реєстраційний номер рішення суду є його ідентифікатором у реєстрі. Отже реєстраційний номер постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №360/1833/20 у реєстрі - С1407896.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 20-1 внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника.

Перелік інформації, яку відповідальна особа вносить до реєстру, визначений пунктом 8 Порядку № 20-1.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 20-1 відомості з реєстру можуть надаватися стягувану щодо нього у вигляді витягу чи представнику стягувана на підставі документа, що підтверджує його повноваження.

Пунктом 13 Порядку № 20-1 визначено, що до виконання у повному обсязі рішення суду оновлення (зміна) внесених до реєстру відомостей проводиться відповідальною особою у разі виявлення помилок або неповних даних у реєстрі на підставі письмового дозволу (погодження) керівника боржника шляхом внесення нових даних до реєстру.

Заборгованість перед позивачем з пенсії за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 у розмірі 111046,68 грн. 10.07.2020 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. Реєстраційний номер С1407896.

Управлінням для призначення, виплати та перерахунку пенсій використовується програмне забезпечення ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії (далі - ППВП).

Зазначена програма дозволяє формувати електронні пенсійні справи громадянина, які зберігаються на загальному сервері Пенсійного фонду України.

На виконання заходів щодо реалізації органами Пенсійного фонду України в Луганській області Стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №672-р, та на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.09.2018 № 2301/05-03 з 10.09.2018 забезпечено виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі «Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС.

На підставі чого відомості нарахування по виплаті пенсій та допомоги формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

На підтвердження внесення судового рішення по справі № 360/1833/20 до реєстру судових рішень надаємо Скріншот з ІКІС ПФУ: Підсистема Реєстр судових рішень.

Враховуючи абзац 20 пункту 1 Постанови № 637 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, а саме за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 у розмірі 111046,68 грн. обліковуються у відповідача та будуть виплачені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Щодо звернення позивача з позовною заявою зобов`язати відповідача виконувати судове рішення шляхом ухвалення нового рішення є необгрунтованим з наведених далі підстав.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 257 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 372 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вище зазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 383 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є сааме невиконання судового рішення, ухваленого на' користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Щодо позовних вимог майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії з 05.04.2020 по 31.10.2020 слід зазначити таке.

З огляду на положення статей 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі рішення, дії або бездіяльність протиправними і зобов`язати відповідача провести нарахування та/або виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин вважаємо, що не має правових підстав для судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Щодо стягнення з відповідача судових виїдати за рахунок бюджетних асигнувань

Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1058-ІV, кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних виплат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно з частиною другою статті 73 Закону № 1058- ІV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2021 рік наразі не затверджено.

Відповідач не має можливості сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 08.05.1996 серія НОМЕР_1 (арк. спр. 11-14).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 19.06.2015 № 9155010273 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився за адресою: АДРЕСА_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (арк. спр. 10).

02.04.2020 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою від 02.04.2020, зареєстрованою за № 1042, про призначення пенсії за віком (арк. спр. 32-33).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 по справі № 360/1833/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю (акр. спр. 42-45).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 360/1833/20 задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 360/1833/20 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.04.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як учаснику бойових дій на заяву від 02.04.2020. Зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій від 02.04.2020, з урахуванням висновків суду, посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським райвійськкоматом м. Луганська від 08.05.1996 та довідки про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій № 7, виданої Рубіжансько-Кремінським об`єднаним міським військовим комісаріатом від 02.04.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 46-49).

З 05.04.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 31, 34).

15.01.2021 позивач звернувся із заявою до Рубіжанського ОУПФУ щодо виплати пенсії за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 (арк. спр. 15, 35).

В інформації Рубіжанського ОУПФУ від 19.02.2021 № 1241-32-8/2900 зазначено, що відповідно до рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі №360/1833/20 управлінням призначено ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику бойових дій, з урахуванням висновків суду, посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським райвійськкоматом м. Луганська від 08.05.1996 та довідки про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій № 7, виданої Рубіжанське-Кремінським об`єднаним міським військовим комісаріатом від 02.04.2020 відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 08.10.2020 управлінням прийнято рішення №160 «Про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відповідно до рішення суду. Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 управлінням провадиться з 01.11.2020 по теперішній час. Відповідно до пункту 15 Порядку №1 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З урахуванням пункту 15, який діяв станом на дату прийняття рішення, пенсія за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 у сумі 111046,68 грн. облікована в управлінні. Управлінням ця сума щомісячно включається до потреби у фінансуванні, яка надається до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Дата виплати 25 число. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 №27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» встановлено, що з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та до пункту 6 Порядку ведення обліку реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 сума заборгованості 22.10.2020 включена до реєстру судових рішень № СІ407896, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (арк. спр. 39).

Відповідно до довідки Рубіжанського ОУПФУ без дати та без № ОСОБА_1 пенсія за період з 05.04.2020 по 31.10.2020 в сумі 111046,68 грн нарахована, але не виплачена, виплачена пенсія за період з 01.11.2020 по 28.02.2021 (арк. спр. 37).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за періоди з 05.04.2020 по 31.10.2020.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії за минулі періоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22.11.2014.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок бойових дій на території Луганської області, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що позивач має право на виплату пенсії, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено у пункті 333 цього рішення: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії з 05.04.2020 по 31.10.2020.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 05.04.2020 по 31.10.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, при цьому керується підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що відповідач порушив строки виплати пенсії в повному обсязі позивачу з власної вини, оскільки застосував положення Порядку № 637 без належного врахування та застосування положень частини другої статті 46 Закону № 1058, які мають вищу юридичну силу та підлягали аналізу та застосуванню в першу чергу.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за періоди з 05.04.2020 по 31.10.2020, таким чином вказана заборгованість пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 05.04.2020 по 31.10.2020;

зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період з 05.04.2020 по 31.10.2020.

Посилання відповідача на постанову Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 (далі - постанова № 27-1), в якій зазначено, що з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється головним управлінням Пенсійного фонду України в областях, як неможливість самостійно укладати договори з відділеннями Укрпошти, є незмістовним з таких підстав.

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступних підстав.

Постанова № 27-1 не пройшла державної реєстрації, передбаченої для всіх нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів відповідно до статті 117 Конституції України, Указу Президента України від 03.10.1992 №493/98 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 й Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5.

Відповідно до пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (надалі - Положення №731), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Пунктом 15 Положення №731 встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Постанова № 27-1 була прийнята Правлінням Пенсійного фонду України з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України.

Таким чином, відповідно до норм Положення №731 Постанова № 27-1 має міжвідомчий характер, у зв`язку з чим повинна була пройти обов`язкову державну реєстрацію та офіційне опублікування. Оскільки такої процедури виконано не було, посилання позивача на вказану Постанову № 27-1 є незмістовне та нормативно не обґрунтовано.

Крім того, відповідно до змісту Постанови № 27-1 вона регулює питання фінансування та виплати пенсій виключно головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, в тому числі і в Луганській. Вказана постанова ніяким чином не регулює та не встановлює або виключає повноваження інших пенсійних органів, в тому числі управлінь Пенсійного фонду України в містах.

Таким чином, посилання відповідача на Постанову № 27-1 як на документ, який встановлює фінансування для Рубіжанського ОУПФУ виключно головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не відповідає тексту самої Постанови № 27-1 та розцінюється судом як намагання ввести суд в оману.

Як наслідок, саме Рубіжанське ОУПФУ відповідно до норм законодавства та відомчих актів є належним органом, на якого законом покладений обов`язок щодо своєчасного нарахування та виплати призначеної пенсії конкретній особі.

Позиція відповідача стосовно стягнення за рахунок асигнувань Рубіжанського ОУПФУ судового збору та відсутність, на його думку, правових підстав для такого стягнення з урахуванням положень частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є хибною з огляду на таке.

Судовий збір є видом судових витрат, питання розподілу якого врегульовано главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про судовий збір». Питання стягнення судового збору не є позовними вимогами, а в обов`язковому порядку вирішується судом при вирішенні справи по суті.

Як наслідок, посилання відповідача на положення статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про розподіл судового збору є безпідставним.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно норм КАС України по даній справі підлягали оплаті судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру у сумі 908,00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, а згідно з частиною першою статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 8, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості з пенсійних виплат задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 05.04.2020 по 31.10.2020.

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період з 05.04.2020 по 31.10.2020.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця