Рішення № 95272833, 02.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ № 320/5890/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання Національної поліції України (м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) вилучити інформацію та відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з усіх баз даних осіб, які переховуються від органів влади та відповідного веб-ресурсу https://mvs.gov.ua.

Позов мотивовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо невилучення інформації з бази даних розшуку осіб, які переховуються від державних органів та сайту «Єдиний портал органів системи МВС України» щодо позивача в категорії «цивільний відповідач», з огляду на відсутність будь-яких правових та фактичних підстав перебування позивача у таких розшукових базах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що внесення, коригування та видалення відомостей щодо оголошення та припинення розшуку осіб, які переховуються від органів влади до ІП «Розшук» здійснюється Міністерством внутрішніх справ виключно на підставі інформаційно-статистичної картки на розшукуваного, що надається ініціатором розшуку, яким, в даному випадку є Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим. При цьому відповідачем наголошено, що Головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, структурним підрозділом якого був Євпаторійський МВ, не ліквідовано в згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходиться в м. Херсон. Також, відповідачем зазначено про неналежність до повноважень поліції внесення, коригування та видалення інформації, що була створена в процесі діяльності органів внутрішніх справ до 07.11.2015, оскільки така функція залишилась у Міністерства внутрішніх справ України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Згідно відомостей веб-сайту Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , значиться у переліку осіб, які переховуються від органів влади, категорія «цивільний відповідач».

Представник позивача звернувся до Національної поліції України з адвокатським запитом від 04.02.2020 про надання інформації щодо підстав внесення та розміщення відомостей про розшук ОСОБА_1 в розшукових базах Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України за посиланням: https://wanted.mvs.gov.ua.

Листом Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 12.02.2020 №43аз/27/04/3-2020 представнику позивача повідомлено, що внесення відомостей щодо припинення розшуку осіб до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС здійснюється виключно на підставі облікових документів, які надаються підрозділами кримінальної поліції, з одночасним видаленням інформації щодо розшуку особи з розділу «Особи, які переховуються від органів влади» Єдиного порталу органів системи МВС України, з огляду на що надані позивачем матеріали з метою вирішення питання щодо припинення відносно ОСОБА_1 розшукових заходів направлено до Департаменту карного розшуку Національної поліції для вжиття відповідних заходів.

Також, представник позивача звернувся до Національної поліції України із заявою від 24.03.2020, у якій просив повторно розглянути питання законності та обґрунтованості внесення та актуальності наявності відомостей про розшук ОСОБА_1 в розшукових базах МВС (Національної поліції України).

Листом Національної поліції України від 21.04.2020 №Н-123/27/04/3-2020 представнику позивача повідомлено про направлення наданої у запиті від 04.02.2020 інформації до Офісу Генерального прокурора України та Департаменту державної виконавчої служби для прийняття відповідного рішення стосовно позивача. При надходженні до Департаменту відповідних матеріалів щодо припинення розшуку зазначеної особи, інформацію невідкладно буде внесено до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невилученні інформації щодо розшуку позивача з розділу «Особи, які переховуються від органів влади» Єдиного порталу органів системи МВС України, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII).

Статтею 25 Закону №580-VIII визначено, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом (частина перша).

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями (частина друга).

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень (частина третя).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №580-VIII, поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Основні завдання, призначення, суб`єктів та структуру інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її функціонування визначено Положенням про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затверджене Наказом МВС України від 03.08.2017 №676 (далі по тексту - Положення №676).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №676, інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є складовою частиною єдиної інформаційної системи МВС.

Згідно пункту 1 розділу II Положення №676, основними завданнями системи ІПНП є: інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС; забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.

Пунктом 2 розділу II Положення №676 встановлено, що система ІПНП призначена для: формування інформаційних ресурсів ЄІС МВС; обробки інформації, яка утворена в процесі діяльності поліції; надання безпосереднього оперативного доступу до інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи МВС; генерації інтерфейсів та оброблення тимчасових наборів даних для здійснення інформаційної взаємодії органів (підрозділів) поліції з іншими органами державної влади, органами правопорядку іноземних держав, міжнародними організаціями; здійснення пошукових та аналітичних функцій для використання інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) поліції, МВС та інших органів державної влади в межах службової діяльності відповідно до рівня доступу і повноважень за запитом або регламентом; використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об`єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах; забезпечення автоматизації процесів управління силами та засобами поліції; забезпечення електронного документообігу в органах (підрозділах) поліції, обміну електронними документами з МВС; комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних системи ІПНП.

Відповідно до пункту 1 розділу ІII Положення №676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується для формування: тимчасових наборів даних, що створюються в процесі діяльності поліції та використовуються для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до єдиної інформаційної системи МВС та визначені статтею 26 Закону України «Про Національну поліцію»; баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень; баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу.

Згідно пункту 4 розділу ІII Положення №676, порядок формування та використання інформаційних ресурсів системи ІПНП регулюється окремими нормативно-правовими актами із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та інших актів законодавства у сфері захисту персональних даних.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення №676, розпорядником системи ІПНП є Національна поліція України.

Пунктом 3 розділу ІV Положення №676 визначено, що користувачами системи ІПНП є посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано право доступу до інформації в цій системі.

Згідно пункту 2.1 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань №823/188 від 23 серпня 2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2002 року №738/7026 (далі - Інструкція №823/188) об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек і дактилоскопічних картотек, у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України, а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2.2 Інструкції №823/188, в ДІТ при МВС централізованому обліку підлягають особи, оголошені в розшук.

Пунктом 3.1 Інструкції №823/188 встановлено, що підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом: а) постанова про притягнення як обвинувачуваного; б) вирок суду; в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи; ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.

Підпунктом 11.1 Інструкції №823/188 встановлено, що з оперативно-довідкових картотек Департаментом інформатизації при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання (пункт10 Інструкції №823/188).

Згідно підпункту 10.2.4 «ґ» пункту 10.2 Інструкції №823/188, в оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються: на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором.

Також, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідно до вимог Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 05.02.2005 №3дск (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за №132/10412), внесення до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо оголошення/припинення розшуку осіб здійснюється виключно на підставі облікових документів, які надаються органом, що здійснює розшук, до інформаційного підрозділу поліції (міліції) за територіальністю, з одночасним внесенням/видаленням інформації до розділу «Особи, що переховуються від органів влади» Єдиного порталу органів системи МВС України.

З аналізу наведених вище положень законодавства убачається, що саме Національна поліція України здійснює формування бази (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі і здійснює внесення до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС інформації щодо припинення розшуку. При цьому підставою для внесення інформації щодо припинення розшуку є відповідні облікові документи, які надаються ініціатором такого розшуку.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для внесення до автоматизованих обліків Національної поліції України відомостей щодо розшуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слугували відповідні облікові документи, надані Євпаторійським міським відділом ГУ МВС України в АР Крим, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим, що визначена за статусом як тимчасово окупована територія України внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII не передбачено, зокрема, автоматичного вилучення з автоматизованих обліків Національної поліції України відомостей щодо розшуку осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або які виїхали за межі тимчасово окупованих територій.

Відтак, за висновком суду, внесення до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС інформації щодо припинення розшуку певної особи повинно здійснюватись на загальних підставах, встановлених проаналізованим вище законодавством, тобто на підставі облікових документів, які надаються органом, що здійснює розшук.

Зі змісту статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» убачається, що питання подальшого здійснення досудових розслідувань віднесено на вирішення до повноважень Офісу Генерального прокурора.

Згідно листа Департаменту карного розшуку від 28.07.2020 №14/01/14-4818, наданого Правовому департаменту Національної поліції України, за допомогою Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби), Апеляційного суду міста Києва та Автономної Республіки Крим триває перевірка щодо наявних підстав притягнення ОСОБА_1 до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності.

Крім того, згідно листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 30.07.2020 №7687, наданого на запит Правового департаменту Національної поліції України від 22.07.2020, станом на 26.07.20220 за автоматизованими обліками Національної поліції України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у державному розшуку як цивільний відповідач, з 07.11.2015 жодним з органів поліції не вносились зміни до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС України щодо розшуку ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем вживаються заходи щодо з`ясування наявності матеріалів про припинення розшуку ОСОБА_1 , що спростовує твердження позивача про бездіяльність Національної поліції України в питанні вилучення з бази даних розшуку осіб, які переховуються від державних органів, єдиної інформаційної системи МВС України інформації про розшук позивача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти. Якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження з кимось обраного варіанта.

Вибір варіанту передбачає встановлення фактичних обставин справи й надання їм юридичної оцінки; пошук відповідної норми права та перевірку її дії або вирішення питання щодо застосування аналогії (закону); з`ясування змісту норми права (тлумачення правової норми); здійснення вибору оптимального варіанту рішення, вчинення дій, утримання від дій. Таке право органу виконавчої влади (посадової особи) обумовлене певною свободою, тобто, адміністративним розсудом, в оцінюванні, діях або утриманні від дій (бездіяльність), а якщо у діях - то у виборі одного з варіантів рішень (дій) чи правових наслідків. Це вибір лише однієї із законних альтернатив. Вибір може здійснюватися між двома й більше альтернативами. При цьому, вибір може бути обмеженим, коли всі альтернативи, з яких слід вибирати, вичерпно передбачені законом (закритий перелік альтернатив). Крім того, вибір може здійснюватися з невизначеної кількості альтернатив, тобто вибір може бути необмеженим (так званий відкритий перелік альтернатив).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, не ставить своїм завданням підміняти компетентні національні органи.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, частиною першою вказаної норми визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч положенням частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження протиправності внесення відомостей про позивача до розділу «Особи, які переховуються від органів влади» Єдиного порталу органів системи МВС України, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цій розшуковій базі, є недостовірними, суперечливими або такими, що втратили актуальність.

Водночас, вирішення судом питання внесення таких відомостей відносно позивача чи вилучення таких відомостей щодо позивача з єдиної інформаційної системи МВС України буде свідчити про втручання суду у дискрецію Національної поліції України, оскільки саме до дискреційних повноважень зазначеного органу належить питання оголошення в розшук певної особи та припинення розшуку такої особи.

Таким чином, враховуючи проаналізоване судом правове регулювання спірних відносин, встановлені судом фактичні обставини справи, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невилученні інформації та відомостей про ОСОБА_1 з усіх баз даних осіб, які переховуються від органів влади єдиної інформаційної системи МВС України, відповідно, адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Національна поліція України (код ЄДРПОУ 40108578, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 березня 2021 року.