
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/19300/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2020 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити в повному обсязі разову грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій за 2020 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведеної виплат.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач у 2020 році виплатив разову грошову допомогу до 5 травня не у розмірі, встановленому Законом, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 та на підставі п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у зменшеному розмірі. У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 поновлене право фізичних осіб на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 10.11.2020 суд зупинив провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 та ухвалою від 28.01.2021 після набрання чинності рішенням, провадження у справі поновив.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році здійснена відповідно до вимог чинного законодавства та просив у задоволенні позову відмовити. Крім того вказав, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки головним розпорядником коштів щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня є Міністерство соціальної політики України.
До суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких представник відповідача пояснює, що враховуючи норми права, викладені у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, Центром позивачу проведено розрахунок недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік , при цьому вимога позивача щодо зобов`язання здійснити виплату недоотриманої разової грошової допомоги Центром не може бути виконана, оскільки наразі державним органам, державним установам у кошторисах доходів та видатків асигнування на виконання судових рішень не затверджуються, а витрачання бюджетних коштів не у відповідності із кошторисом та їх цільовим призначення згідно ст.ст. 23, 48, 116, 119 Бюджетного кодексу України є бюджетним правопорушенням, а тому просить прийняти рішення про стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоотриманої позивачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, із врахуванням проведеної виплати.
У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити та доводи викладені у відзиві не брати до уваги.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для ветеранів війни учасників бойових дій, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.
Відповідач здійснив позивачу виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до Постанови КМУ №112 у розмірі 1390 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, передбаченому законом.
Листом від 02.11.2020 відповідач повідомив позивача про те, що разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік позивачу нарахована та виплачена відповідно до чинного законодавства. Головним розпорядником таких коштів є Мінсоцполітики.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 статтю 12 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 Розділу ІІ закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2020 році позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №112), де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1 390 гривень.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засадах пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені при розгляді зразкової справи у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
Так, як вбачаться з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Отже держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону № 1058-ІV.
У вказаному рішенні також зазначено, що відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.
Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, невиплата позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, встановленому Законом, і виплата її відповідно до постанови № 112 у зменшеному розмірі, є неправомірними.
Що стосується доводів відповідача щодо того, що Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів є відповідальним за неповну виплату коштів позивачу та є належним відповідачем у справі, суд зазначає, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій. Враховуючи це, управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату цієї допомоги. Оскільки у 2020 році грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу відповідачем, він є належним відповідачем у справі.
Отже, доводи відповідача з даного приводу безпідставні.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, то суд не вважає їх пропущеними, враховуючи, що строки звернення до адміністративного суду, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18 червня 2020 року, були продовжені з 12.03.2020 по 06.08.2020; про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача від 02.11.2020, а з позовом звернувся 05.11.2020, тобто з дотриманням строку звернення. Інших підстав, які б вказували на те, що вказаний строк пропущено не з поважних причин відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Отже, доводи відповідача з даного приводу безпідставні.
При вирішенні спору суд обирає спосіб захисту, застосований Верховним Судом у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
З огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги позивачу, як учаснику бойових дій, у визначеному законом розмірі та правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком та зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Суд не вбачає підстав для прийняття рішення саме про стягнення з відповідача щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2020 рік, з урахуванням проведеної виплати в сумі 6800 грн., оскільки розпорядження своїми правами щодо предмета спору, в тому числі, відмова від позову, зміна підстав або предмета позову, є диспозитивним правом позивача. В той же час, звертаючись до суду з позовом, з метою реалізації права на судовий захист, позивач обрав саме зобов"язальний характер способу захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає, що відповідно ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 - 4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В контексті наведеного суд зазначає, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Верховний Суд зазначив, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі №1.380.2019.002578, у постанові від 20.01.2021 у справі №120/3929/19-а.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано ордер та копії таких документів: копія договору про надання адвокатом правової допомоги від 26.10.2020, акт прийняття-передачі наданих послуг від 04.11.2020, прибутковий касовий ордер від 04.11.2020 про оплату наданих послуг на суму 3000 грн.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем будь-яких заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не заявлено.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді, є спірмірними та підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005 ЄДРПОУ: 20405992) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
Судове рішення № 95272277, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 02.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/19300/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: