Рішення № 95271951, 18.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 р. Справа№200/8779/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Кабановій О.О.,

за участю

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – Барабан В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 40109058; 87517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 52) про визнання протиправними і скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії, в якому (з урахуванням уточнень) просить:

1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 № 363о/с про його звільнення в запас з посади помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МУ ГУ МВС України в Донецькій області відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 “є” (за порушення дисципліни) з 07.10.2014 на підставі дисциплінарного наказу ГУ МВС в Донецькій області від 12.09.2014 № 1621;

2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 12.09.2014 № 1621 про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС Докучаєвського MB, покарання винних в частині його звільнення з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст. 19 Закону України „Про міліцію”, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, п.п. 2.2, 4.1. (розділ 111) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України № 155-2012р., що виразилося у невиході на службу з 23-25 серпня 2014 року до цього часу;

3. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії видати наказ про його звільнення в запас з посади помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МУ ГУ МВС України в Донецькій області відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 “а” (за віком) з 17.04.2020;

4. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії зарахувати до його вислуги років час вимушеного прогулу в період з 01.09.2014 до 16.04.2020;

5. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

6. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2014 до 16.04.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”;

7. зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 17.04.2020 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 22.08.2002 по 07.10.2014 він перебував на службі в органах внутрішніх справ України в Донецькій області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 1621 від 12 вересня 2014 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №58о/с від 07 жовтня 2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач вважає, що ГУ МВС в Донецькій області порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення на нього, зазначає, що не порушував трудової дисципліни, а діяв відповідно до отриманих наказів керівництва, нормативних вимог до поведінки працівника органів внутрішніх справ, наявних обставин та можливостей. Зазначає, що кожного дня виходив на роботу в Докучаєвський МВ доки 01.09.2014 не потрапив у полон до незаконних озброєних формувань в районі проведення антитерористичної операції.

Наполягає на тому, що не отримував ніяких наказів керівництва ГУ МВС в Донецькій області щодо прибуття до нових місць дислокації для подальшого проходження служби та не мав можливості виїхати з непідконтрольної Україні території.

На думку позивача, зазначені в наказах та службовому розслідуванні висновки про його недисциплінованість та невихід на службу 23-25 серпня 2014 року не відповідають дійсності, у зв`язку з чим вважає спірні накази протиправними.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що прапорщик міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у Докучаєвському МВ ГУ МВС України в Донецькій області на посаді помічника оперуповноваженого сектору карного розшуку.

Зазначає, що підставою звільнення позивача із займаної посади слугувало невиконання ним усного наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області щодо прибуття до місця тимчасової дислокації для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ.

Зауважує, що позивач не здійснював жодних спроб отримати будь-яку інформацію, в тому числі із загальнодоступних джерел, щодо вжитих ГУ МВС у Донецькій області заходів з передислокації особового складу. Крім того, протягом тривалого часу позивач не повідомляв про своє місцезнаходження та не вчиняв спроб отримати вказівки щодо своїх подальших дій. Вказує, що позивача звільнено за невихід на службу з 23-25 серпня 2014 року. Місцезнаходження позивача у зазначений період часу і обставини потрапляння його у полон не відомі.

Водночас, не ознайомлення позивача із фактом проведення стосовно нього службового розслідування та його висновками сталося через незалежні від ГУ МВС обставини і не може бути підставою для неврахування висновків службового розслідування.

Враховуючи, що інформація про нове місцезнаходження ГУ МВС у Донецькій області, а також вказівки для працівників міліції, які залишилися на непідконтрольній території, широко висвітлювалась як у друкованих, так і Інтернет виданнях, в тому числі на офіційному сайті МВС України, відповідач вважає, що з боку позивача мало місце свідоме нехтування своїми обов`язками як міліціонера.

На підставі вказаного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В матеріалах справи наявна відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що підстави звільнення в наказі від 12.09.2014 № 1621 та підстави звільнення, які обґрунтовуються у відзиві відповідача, є різними, а тому відповідач своїм відзивом про підставу звільнення – прибуття до 07.07.2014 до місця тимчасової дислокації сам спростовує незаконність звільнення, зазначеного в наказі – невихід на службу 23-25 серпня 2014 року.

02.12.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов, згідно яких відповідач вважає твердження позивача щодо потрапляння у полон під час вчинення спроби забрати з Докучаєвського МВ свою особову справу необґрунтованою, оскільки видача особових справ працівників міліції працівникам кадрового забезпечення заборонена.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17 листопада 2020 року.

17.11.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 17.12.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 19 січня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2020 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Витребувано у Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях письмову інформацію з кримінального провадження №12014060020003033 від 13.06.2014 щодо участі у ньому ОСОБА_1 в якості помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МВ за період з 28.07.2014 по 01.09.2014, а також інформацію про обставини його потрапляння у полон.

Витребувано у Волноваського РВ НП України у Донецькій області письмову інформацію з кримінального провадження № 12014050630000965 від 31.07.2014 щодо участі у ньому ОСОБА_1 в якості помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МВ за період з 28.07.2014 по 01.09.2014.

28.12.2020 на виконання ухвали суду від 17.12.2020 про витребування доказів Волноваським РВ НП України у Донецькій області надано інформацію про відсутність в провадженні СВ Волноваського ВП ГКУНП в Донецькій області кримінального провадження № 12014050630000965, яке, згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань, не обліковується.

28.01.2021 на виконання ухвали суду від 17.12.2020 про витребування доказів Головним управлінням Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях надана інформація, що КП №12014060020003033 від 13.06.2014 не перебувало в провадженні слідчого підрозділу Головного управління, відомості про обставини потрапляння ОСОБА_1 у полон в Головному управлінні відсутні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021. Задоволено клопотання позивача і представника відповідача про виклик свідків. Викликано у судове засідання 04.02.2021 в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_5 , забезпечення явки яких покладено на сторін по справі.

04.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала пояснення, аналогічні викладеному у відзивах на адміністративний позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявні в матеріалах справи копії ID-картки №004788167 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

З 22.08.2002 по 07.10.2014 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в Донецькій області, згідно довідки Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 20.05.2020 №1936/501/01-2020 на день звільнення працював на посаді помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МУ ГУМВС України в Донецькій області (том 1 а.с. 17).

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 12 вересня 2014 року № 1621 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського, Краматорського МВ, Новоазовського, Тельманівського РВ, підрозділів апарату ГУ МВС України в Донецькій області та покарання винних" наказано звільнити помічника оперуповноваженого карного розшуку Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 із займаної посади за особисту недисциплінованість, порушення вимог статті 10 Закону України "Про міліцію", статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося в невиході на службу з 23-25 серпня 2014 року (том 1 а.с. 28).

На підставі зазначеного наказу ГУ МВС України в Донецькій області 07 жовтня 2014 року прийнято наказ № 363 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас із постановкою на військовий облік з 07 жовтня 2014 року.

Підставою звільнення позивача із займаної посади стала його відмова прибути до міста Маріуполь за наказом керівництва ГУМВС України в Донецькій області і невихід на службу з 23-25 серпня 2014 року по 12.09.2014 для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округу.

Вказані обставини встановлені висновком службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів ГУМВС України в Донецькій області, проведеним на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 11.09.2014 №1619 і затвердженим 12 вересня 2014 року начальником ГУ МВС України в Донецькій області генерал-майором міліції ОСОБА_6 .

Законність призначення і проведення вказаного службового розслідування позивачем не оскаржується.

Як вбачається зі змісту зазначеного висновку, 11.09.2014 від керівництва Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшов список працівників, в тому числі із зазначенням ПІБ помічника оперуповноваженого СКР Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області прапорщика міліції Карася В.В., які не побажали прибути до нових місць дислокації та відсутні без поважних причин.

В ході проведення службового розслідування опитати із зазначених питань, зокрема ОСОБА_1 , не виявилось можливим через їх небажання спілкуватися з представниками ГУМВС України в Донецькій області, фактичним самовільним виходом з-під юрисдикції органів внутрішніх справ України та відсутністю будь-якого зв`язку з ними.

Службовим розслідуванням також встановлено, що порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості вказаних осіб, ігнорування вимог ст. 65 Конституції України, дискредитації ними звання рядового і молодшого начальницького складу ОВС, порушення ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10 Закону України "Про міліцію", статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Отже, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що факт невиходу позивача на службу доведений доказами.

Так, починаючи з 22.08.2002 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та останнім часом обіймав посаду помічника оперуповноваженого сектору карного розшуку Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області, мав спеціальне звання прапорщика міліції.

Після захоплення міста Докучаєвська незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «ДНР» тимчасовим місцем дислокації ГУМВС України у Донецькій області було визначено м. Маріуполь Донецької області.

04.07.2014 за № 13569/Ав до ГУМВС України в Донецькій області надійшла термінова службова телеграма про те, що місцем дислокації ГУМВС України в Донецькій області визначено місто Маріуполь. В той же день на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) було розміщено звернення Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, відповідно до якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Донецькій області були зобов`язані прибути до міста Маріуполь Донецької області. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх обов`язків працівниками міліції, у тому числі і Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області, на тимчасово окупованій території. У зв`язку з актуальністю подій ГУ МВС України в Донецькій області інформувало про необхідність усьому особовому складу прибути для реєстрації до місця дислокації м. Маріуполя до 07 липня 2014 року. У разі неможливості прибуття до визначеного місця дислокації особовому складу необхідно звертатися до найближчих територіальних органів внутрішніх справ прилеглих областей для вирішення питання щодо подальшого проходження служби. Ця інформація була оприлюднена в різних друкованих виданнях та Інтернет ресурсах, зокрема: офіційний сайт МВС України, КорреспонденТ.пеї, Uapress.info, Dialog.ua, iPress.ua, Газета «День», «Зеркало недели», «Комсомольская правда в Украине».

Виконуючи усний наказ керівництва, працівники Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області прибули до м. Маріуполя для подальшого проходження служби. Позивача серед цих осіб не було, у подальшому до виконання службових обов`язків він не приступав, 01 вересня 2014 року при нез`ясованих обставинах потрапив у полон до незаконних озброєних формувань.

Відповідно до листа начальника ВЗГ ГУМВС в Донецькій області Шиман Н.О. 08.07.2014 та 14.07.2014 ГУ МВС на офіційному відомчому сайті оприлюднено повідомлення про зміну місця дислокації апарату ГУМВС, а також нові адреси та телефони міліції.

Слід зазначити, що факт не прибуття ОСОБА_1 до м. Маріуполь для подальшого проходження служби з серпня по вересень 2014 року не є спірним між сторонами.

Це також підтверджується довідкою Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 25.05.2020 № 33/8-К-650/138 щодо підтвердження потрапляння у заручники ОСОБА_1 до незаконних озброєних формувань 01.09.2014 в районі проведення антитерористичної операції, а також особисто позивачем як при зверненні до суду з даною позовною заявою, так і в ході судового розгляду справи.

Крім того, допитаний за клопотанням позивача в якості свідка ОСОБА_4 , який у серпні-вересні 2014 року проходив службу у Докучаєвському МВ ГУМВС України в Донецькій області разом із позивачем, пояснив, що чітко не пам`ятає події, які відбувалися з 23 серпня 2014 року, обставин спілкування з позивачем та взагалі обставин перебування останнього на службі у Докучаєвському МВ ГУМВС України в Донецькій області. Зазначив, що позивач не звертався до нього з питань отримання особової справи ані з 23-25 серпня, ані у вересні 2014 року. Вказав, що працівники, зокрема Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області, були освідомленні про наявність наказу МВС України про зміну дислокації органів внутрішніх справ Донецької області до міста Маріуполь. Зауважив, що відповідно до наявної у нього інформації ОСОБА_1 потрапив у полон не у приміщенні Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а по дорозі до своїх близьких у місті Докучаєвську, детальні обставини цих подій йому не відомі.

Допитана за клопотанням представника відповідача в якості свідка старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_5 , яка проводила зазначене вище службове розслідування, пояснила, що у вересні 2014 року від усіх підрозділів ГУ МВС України в Донецькій області в основному засобами телефонного зв`язку надходила інформація щодо підлеглих працівників, які стали співпрацювати з незаконними озброєними формуваннями, не з`явилися до місця нової дислокації, не вийшли на роботу або з якими відсутній будь-який зв`язок. Така інформація надійшла від начальника відділу кадрового забезпечення Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області і щодо помічника оперуповноваженого СКР Докучаєвського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Карася В.В. Зокрема, в інформації було зазначено про його відсутність на роботі з 23-25 серпня 2014 року і відсутність з ним будь-якого зв`язку. Опитати ОСОБА_1 із зазначених питань, ознайомити його із наказом про призначення службового розслідування і його висновком, а також вручити копію наказу про звільнення не було можливим з причин відсутності інформації щодо його місцезнаходження і будь-якого зв`язку з ним.

Таким чином, оскільки підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ став невихід на службу з 23-25 серпня 2014 року саме до м. Маріуполь, а не до Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області, на момент звільнення з органів внутрішніх справ, тобто 07 жовтня 2014 року, позивач був відсутній за місцем проходження служби без законних підстав, за власним переконанням, що є свідченням порушення ним службової дисципліни.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про відсутність у нього інформації про зміну місця дислокації ОВС Донецької області до міста Маріуполя, оскільки вона спростована матеріалами справи і дослідженими в ході розгляду справи доказами, зокрема, поясненнями свідків.

Також суд не приймає до уваги в якості доказів подані до суду позивачем письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони не були допитані судом в якості свідків у встановленому КАС України порядку, тобто подані до суду з порушенням приписів процесуального законодавства. У судове засідання на виклик суду за клопотанням позивача зазначені особи не з`явились, позивачем їх явка забезпечена не була.

Щодо дисциплінарного наказу ГУМВС України в Донецькій області з огляду на вказаний в ньому період відсутності позивача на службі (починаючи з 23-25 серпня 2014 року) слід зазначити, що на час проведення службового розслідування тривала антитерористична операція, підрозділи органів внутрішніх справ з тимчасово неконтрольованої органами державної влади України території передислоковувалися на підконтрольну територію, мали місце факти порушення Присяги працівниками органів внутрішніх справ, відмови їх від подальшого проходження служби та від виконання наказів керівництва тощо, з деякими співробітниками взагалі не було зв`язку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що, враховуючи кількість підрозділів та співробітників за фактами порушення службової дисципліни якими проводилось службове розслідування, при визначенні дати вчинення дисциплінарного проступку окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області враховувалася інформація, яка надходила з відповідних підлеглих ОВС.

При цьому у разі виявлення помилок відповідні накази ГУМВС України в Донецькій області скасовувалися ним у позасудовому порядку в частині звільнення працівників органів внутрішніх справ, які залишилися вірними Присязі та через об`єктивні обставини не мали можливості своєчасно прибути до місця дислокації підрозділу чи виконувати покладені на них функціональні обов`язки, що підтверджуються витягом з висновку службового розслідування (том 1 а.с. 33-42).

Будь-які об`єктивні причини, які завадили позивачу прибути до м. Маріуполь для продовження служби в органах ГУМВС України в Донецькій області у серпні 2014 року, позивачем не наведено.

На переконання суду, саме порушення позивачем службової дисципліни як працівником органів внутрішніх справи і стало наслідком його потрапляння у полон до незаконних озброєних формувань на тимчасового непідконтрольній території України.

За таких обставин, суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію", в якій визначені основні обов`язки міліції.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Слід також зауважити, що ГУ МВС України в Донецькій області було дещо порушено порядок проведення службового розслідування відносно позивача (пояснень відібрано не було, з наказом про звільнення у встановлений спосіб ознайомлено не було), однак суд дійшов висновку про несумісність вчинення позивачем протиправного діяння з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 13 червня 2018 року в справі № 805/1435/15-а, від 26 вересня 2018 року в справі №805/1209/17-а, від 17 квітня 2019 року.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності можливості у повному обсязі дотримати порядок проведення службового розслідування щодо відібрання пояснень і ознайомлення з прийнятими наказами з причин відсутності інформації про місцезнаходження позивача і відсутності будь-якого зв`язку з ним.

Доказів, які б спростовували зазначене, позивачем до суду не надано.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи рішення судом також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (п. 23) та “Серявін та інші проти України” (п. 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття спірних наказів, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, оскільки інші вимоги є похідними.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 40109058; 87517, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 52) про визнання протиправними і скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 1 березня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко