Рішення № 95271819, 01.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 р. Справа№200/7159/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т АН О В И Л А:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту позовної заяви, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.04.2020 №2241 щодо перерахунку пенсії за спец. законом про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 по заробітній платі;

зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2020 на підставі довідки прокуратури Донецької області №148-85-450 від 12.03.2020 з розрахунку 80% від середньомісячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру та виплатити різницю за минулий час.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку відповідача, як отримувач пенсії призначеної за вислугу років відповідно до статті до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у розмірі 80% від заробітної плати. 01.04.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням довідки прокуратури Донецької області № 18-85-420 від 12.03.2020. Однак рішенням відповідача від 09.04.2020 №2241 відмовлено у проведенні перерахунку, в обґрунтування такої відмови вказано відсутність інформації про проведення індивідуальних змін, які впливають на заробітну плату.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі у порядку, визначеному ст. ст. 262 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 клопотання відповідача задоволено, провадження у справі №200/7159/20-а зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20.

Ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у справі поновлено.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ. 01.04.2020 ОСОБА_1 , звернувся до управління з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Рішенням від 09.04.2020 №2241 управлінням відмовлено у проведенні перерахунку. В обґрунтування відмови, відповідач зазначив, що ч. 20 ст. 86 Закону України №1697-VII в редакції, що застосовується з 13.12.2019 визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, а саме: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Вказана норма не встановлює механізм проведення такого перерахунку. Згідно наданої позивачем довідки від 12.03.2020 №18-8885-420 та додатку до неї відсутня інформація про проведення індивідуальних змін, які впливають на заробітну плату. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

12.03.2020 за прокуратурою Донецької області ОСОБА_1 видано довідку № 18-85-420 про складові заробітної плати (грошового забезпечення).

01.04.2020 позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, до вказаної заяви додані документи за наступним переліком: копії довідок виданих Прокуратурою Донецької області від 12.03.2020 №18-85-420, копія паспорта.

За результатами розгляду заяви позивача від 01.04.2020 відповідачем прийнято рішення від 09.04.2020, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що:

частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019.

Отже, з 13.12.2019 Закон № 1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06.09.2017, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Суд зауважує, що вказана постанова Уряду хоча й набрала чинності 06.09.2017, однак на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019.

Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій Прокуратури Донецької області від 12.03.2020 за №18-85-420, розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за посадою заступника керівника місцевої прокуратури, з урахуванням усіх складових, становить 10 817,00 грн., заробітна плата, враховуючи всі складові, за період з 01.01.2018 по31.12.2019 складає 1 179 127,70 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р(ІІ)2019 існувало на момент звернення до відповідача право на перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати.

На підставі наведеного та враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті рішення, яке створює відповідні правові наслідки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності до довідки від за від 12.03.2020 №18-85-420 оскільки з 13.12.2019 підстави для відмови в такому перерахунку були відсутні.

Щодо вимоги позивача про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції Законів України № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 року по 31.12.2017 максимального розміру пенсії у розмірі 10 740,00 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, пункт 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

Спір між позивачем та відповідачем виник з підстави відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зазначає, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії або порядку та способу виплати пенсії ОСОБА_1 на час звернення позивача у цій справі відсутній.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 70% суми місячного заробітку потрібно відмовити.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Донецької області від 12.03.2020 за №18-85-420, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді даної справи суд, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні від 14.09.2021, висновки Великої палати Верховного суду викладені у постанові від 20.01.2021 у зразковій справі №560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.04.2020 №2241 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Донецької області від 12.03.2020 за №18-85-420, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85232, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року.

Суддя І.В. Буряк