Рішення № 95271614, 03.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17657/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2020 №0088033-5133-0313 на суму 28180,27 грн. та №0088032-5133-0313 на суму 34934,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 31.08.2020 №0088033-5133-0313 та №0088032-5133-0313 позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2019 рік на загальну суму 63114,54 грн. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, просить їх скасувати, оскільки вважає, що вона, як фізична особа-підприємець, має усі ознаки сільськогосподарського товаровиробника, відтак відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України сільськогосподарські споруди, які є у її власності, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: «є» будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; «ж» будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказує, що застосування пункту «є» вказаної вище статті можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак один з об`єктів нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію вказаної норми, оскільки перебуває у власності фізичної особи, а не промислового підприємства. Також для застосування пункту «ж» цієї ж статті необхідна наявність двох умов: власник об`єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником та використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів фактичного здійснення нею сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій об`єкта нерухомості. Вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із аргументами представника відповідача з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, просить залишити без розгляду відзив ГУ ДПС у Волинській області у зв`язку з пропуском строку для його подання. З даного приводу суд зазначає, що положеннями КАС України не передбачено порядку залишення без розгляду та повернення відзиву на адміністративний позов у зв`язку з пропуском строку для його подання. У той же час, згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вирішує дану справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП, видами економічної діяльності є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами санітарно-технічним обладнанням (основний), збирання дикорослих недеревних продуктів, надання послуг перукарнями та салонами краси; інші будівельно-монтажні роботи; вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур, насіння олійних культур); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.11.2020.

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: споруди хлібзаводу/Літера «А-2», загальною площею 1674,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також картоплесховища/А-1/, загальною площею 1350,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обставини підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31.08.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення №0088033-5133-0313 та №0088032-5133-0313, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», за податковий період - 2019 рік у розмірі 34934,27 грн. та 28180,27 грн відповідно.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності 01.01.2015) внесено зміни до статті 265 ПК України та введено податок на майно, який складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкт оподаткування, базу оподаткування, пільги із сплати податку, ставки податку визначає стаття 266 ПК України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За правилами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону, зокрема, підпункт «ж» - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас «будівлі промисловості» (код 1251) включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням; цей клас не включає будівлі сільськогосподарського призначення (1271). До будівель промисловості належать, зокрема, будівлі підприємств харчової промисловості (код 1251.5). Клас «будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Отже, об`єкт нерухомості - картоплесховище/А-1/, загальною площею 1350,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Рожищенський район, село Мирославка, вулиця Зелена, будинок 47, який належить позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, належить до будівель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, належний позивачу об`єкт нерухомості - споруда хлібзаводу/Літера «А-2», загальною площею 1674,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, місто Горохів, вулиця Франка Івана, будинок 12, належить до будівель харчової промисловості, що спростовує твердження позивача про належність цього об`єкта нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України).

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, у даному випадку основним є питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 N 2238-ІІІ, відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто займаються відповідною сільськогосподарською діяльністю.

Як зазначалось вище, належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомості - картоплесховище/А-1/, загальною площею 1350,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Рожищенський район, село Мирославка, вулиця Зелена, будинок 47, належить до будівель сільськогосподарського призначення.

У позовній заяві позивач стверджує, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, що підтверджується наявністю земельної ділянки сільськогосподарського призначення, будівель, які можуть використовуватись виключно в сільськогосподарському виробництві за основними видами її підприємницької діяльності.

Разом з тим, що сама по собі наявність у фізичної особи у власності відповідних земель (у даному випадку позивачем не надано суду доказів того, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та відповідних об`єктів нерухомості не є достатньою умовою для набуття цією особою статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Твердження позивача про те, що її діяльність підпадає під законодавче визначення сільськогосподарського товаровиробника, ґрунтується виключно на власних поясненнях, які не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не подано жодних доказів і матеріалами справи не підтверджено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення її від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, безпідставними є посилання позивача на те, що вона є фізичною особою-підприємцем, її види діяльності відповідають сільськогосподарському виробництві, а отже має усі ознаки сільськогосподарського товаровиробника, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.11.2020, долученого позивачем до позовної заяви, остання зареєстрована як ФОП лише 01.04.2020, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені за податковий період - 2019 рік.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, за відсутності доказів того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, суд приходить до висновку, що об`єкт нерухомого майна - картоплесховище/А-1/, загальною площею 1350,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Рожищенський район, село Мирославка, вулиця Зелена, будинок 47, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та підстави для застосування передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податкової пільги щодо цього об`єкта відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 500/2407/18.

Щодо застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, якою встановлено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, суд враховує наступне.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - спеціальний статус будівлі як будівлі промисловості - не є достатньою підставою для застосування податкової пільги.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за її цільовим призначенням - для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України застосовується, якщо власниками будівель промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання цих будівель за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таке правозастосування узгоджується і з чинною з 23.05.2020 редакцією підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»), згідно з якою з переліку об`єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 17.07.2020 у справі №440/937/19.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 зазначено, що судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувала новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як було встановлено судом вище, об`єкт нерухомості - споруда хлібзаводу/Літера «А-2», загальною площею 1674,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, місто Горохів, вулиця Франка Івана, будинок 12, який належить позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом нараховані податкове зобов`язання, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належить до будівель харчової промисловості.

Разом з тим, позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів використання нею вказаного вище об`єкта нерухомості (хлібзаводу) за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

З урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 17.07.2020 у справі №440/937/19, та враховуючи те, що позивачем не підтверджено факт використання нею у 2019 році вказаного вище об`єкта нерухомості за функціональним призначенням, тому у позивача відсутня пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.08.2020 №0088033-5133-0313 та №0088032-5133-0313, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко