
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
03 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2146/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ковальчук В.Д., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення державного, міждержавного та міжнародного розшуку позивача та закриття оперативно-розшукової справи від 04.03.2013 (ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17.09.2012) та зобов`язання відповідача повторно розглянути його скаргу від 31.03.2020 та припинити його державний, міждержавний та міжнародний розшук, вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про його розшук, видалити інформацію про його розшук з усіх розшукових обліків та сайту МВС та вчинити усі інші необхідні дії для виключення його з бази розшуку МВС України, а оперативно-розшукову справі від 04.03.2013 закрити (ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17.09.2012).
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як передбачено пунктами 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 3 частини першої названої статті адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Імперативний припис пункту 2 частини другої статті 19 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як слідує з позовної заяви, підставою звернення ОСОБА_1 до суду стала його незгода з відмовою відповідача припинити державний, міждержавний та міжнародний розшук позивача та закрити оперативно-розшукову справу від 04.03.2013 (ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17.09.2012).
Позивачу вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року у кримінальній справі №0308/1851/2012 призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 лютого 2013 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року стосовно ОСОБА_1 змінено: виключено з обвинувачення кваліфікуючу ознаку – вимагання хабара та засудженому призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
31.03.2020 позивач звернувся зі скаргою до начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області з приводу протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо його розшуку та видалення інформації з розшукових обліків, а саме з сайту МВС України, на яку отримав відповідь листом від 30.04.2020 №В-56/01/14-2020.
Із зазначеного листа відповідача слідує, що на адресу УДСБЕЗ УМВС України у Волинській області надійшли матеріали на оголошення в розшук засудженого ОСОБА_1 , як такого, що ухиляється від виконання вироку суду, міра запобіжного заходу – взяття під варту. Позивача повідомлено про те, що він ухиляється від виконання вироку суду, який набрав законної сили, а тому відповідно до вимог статей 6, 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” була винесена постанова про заведення оперативно-розшукової справи щодо розшуку гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України, з мірою запобіжного заходу затримання та взяття під варту.
Додатково зазначено, що керуючись вимогами статті 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” працівники поліції зобов`язані виконувати рішення суду, а тому не можуть приймати будь-які рішення щодо видалення інформації відносно розшуку, зняття з розшукових обліків ГУ НП України та інших будь-яких дій, що суперечать вимогам чинного законодавства України. У зв`язку з цим рекомендовано ОСОБА_1 особисто прибути на територію України та звернутися до міністерства юстиції України з приводу оскарження вироку суду.
Крім того, Головне управління Національної поліції у Волинській області повторно листом від 18.06.2020 №В-98/01/14-2020 повідомило, що за відсутності його за місцем постійного проживання як такого, що ухиляється від виконання вироку суду, були підстави для винесення відповідно до вимог статті 6, 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” постанови про заведення оперативно-розшукової справи та оголошення його 04.03.2013 в державний розшук, ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17.09.2012).
З вищенаведеного слідує, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 є стороною кримінального провадження у розумінні пункту 19 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а вчинювані стосовно нього дії (заведення оперативно-розшукової справи, оголошення в розшук) пов`язані із кримінальним переслідуванням.
Відповідно до статті 8 Закону України від 18 лютого 1992 року №2135-XII “Про оперативно-розшукову діяльність” (далі – Закон №2135-XII) прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.
Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності визначені статтею 9 вказаного Закону.
У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, органу Служби безпеки України, оперативного підрозділу органу Державного бюро розслідувань, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу органів доходів і зборів, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, підрозділу Національного антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником (частина перша статті 9 Закону №2135-XII).
За приписами статті 14 Закону №2135-XII нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором, його заступниками, керівниками обласних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора прокурорами Офісу Генерального прокурора та уповноваженими наказом керівника обласної прокуратури прокурорами відповідних обласних прокуратур. Керівник місцевої прокуратури, а також уповноважені його наказом прокурори відповідної місцевої прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оперативно-розшукових справах, заведених піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.
Прокурор в межах своєї компетенції перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами; скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону.
Також пунктом 8 частини першої статті 9-2 Закону №2135-XII обумовлено, що підставою для закриття оперативно-розшукової справи є виявлення прокурором незаконно заведеної справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів.
З наведеного слідує, що постанова про заведення оперативно-розшукової справи може бути скасована прокурором в порядку нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, тобто, законом встановлена спеціальна процедура скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи.
Наведене дає підстави для висновку, що проведення оперативно-розшукової діяльності спрямоване на забезпечення завдання кримінального провадження, зміст якого розкриває стаття 3 КПК України.
Так завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, Закон №2135-XII є частиною кримінально-процесуального законодавства.
Цей Закон передбачає можливість скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи прокурором, до повноважень якого і належить перевірка законності заведення оперативно-розшукової справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів. Отже, лише скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи від 04 березня 2013 року та оголошення засудженого в державний розшук, ОРС “Розшук” №28/14/141-19 (кс №0308/18/51 від 17 вересня 2012 року) у порядку, визначеному Законом №2135-XII матиме наслідком припинення дій, пов`язаних із проведенням розшуку ОСОБА_1 .
Таким чином, у правовідносинах, пов`язаних із прийняттям рішення про проведення оперативно-розшукових заходів стосовно засудженого, безпосереднім здійсненням таких заходів підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, останні не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, оскільки не виконують публічно-владні управлінські функції, а тому цей спір не є публічно-правовим спором в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо належності спору до юрисдикції адміністративних судів, яка міститься у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 822/1720/16 суд до уваги не бере, оскільки наведений спір, який розглядався Верховним Судом не є тотожними даному та стосувався оскарження бездіяльності відповідача, яка полягала у неприйнятті постанови, передбаченої частиною 1 статті 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.
Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частинами п`ятою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Д. Ковальчук
Судове рішення № 95271583, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 03.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 140/2146/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: