Рішення № 95271318, 24.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2021 р. Справа № 120/58/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

представника позивача: Мартинюка Я.С.,

представника відповідача: Обревко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ВН 13398/1572/ПД/АВ-ФС від 24 листопада 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акта інспекційного відвідування від 12 жовтня 2020 року № ВН 13398/1572/ПД/АВ відповідачем прийнято постанову № ВН 13398/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу за порушення ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначає, що лише висновки заходів контролю, проведених з дотриманням процедури та порядку їх проведення, можуть породити правові наслідки у вигляді притягнення до відповідальності або складення певного розпорядчого документу. На переконання позивача, оскільки акт інспекційного відвідування складений на підставі положень Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною, то такий акт є незаконним повністю з часу його складення, а викладені в ньому положення не могли бути використані під час прийняття рішення по накладення штрафу.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10 лютого 2021 року. Крім того, встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи - відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Разом із позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 11 січня 2021 року відмовлено.

20 січня 2021 від представника позивача знову надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 22 січня 2021 року відмовлено.

01 лютого 2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовна заява не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому порядку з урахуванням особливостей визначених законами у відповідній сфері. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначив, що на підставі акту інспекційного відвідування № ВН 13398/1572/ПД/АВ від 12 жовтня 2020 року заступником начальника управління Держпраці у Вінницькій області Гаєвим С.О. 24 листопада 2020 року було винесено постанову № ВН 13398/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби України, що порушенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 253 КЗпП України. Підставою для прийняття такого рішення слугували висновки акта інспекційного відвідування про те, що ФОП ОСОБА_1 з травня 2020 року використовував найману працю 2 працівників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, а з вересня 2020 року ОСОБА_4 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Відтак, у зв`язку з тим, що позивачем порушено норми законодавства України, просив суд відмовити у задоволенні позову.

08 лютого 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник ФОП ОСОБА_1 зауважив, що відповідачем жодним чином не заперечувалось щодо незаконності використання нечинних нормативно-правових актів, а саме Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, під час якого складався припис та виносилася оскаржувана постанова. Вказав, що відповідачем лише описано обставини інспекційного відвідування інспекторами Держпраці у Вінницькій області.

Представник позивача зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність фермерське господарство "Літагор" (далі - ФГ "Фогель"), головою якого являється ОСОБА_5 , який в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, вказав, що "Членами майбутнього фермерського господарства, крім ОСОБА_5 , буде його дружина - ОСОБА_6 та тесть ОСОБА_1 ". Вказав, що зважаючи на наявність родинних стосунків, позивач надав ФГ "Літагор" свою земельну ділянку для зайняття скотарством. Також представник позивача зазначив, що ним як адвокатом з метою спростування наведених у відзиві фактів було опитано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Вказані пояснення додано до відповіді на відзив.

На переконання сторони позивача, у справі має місце спотворення фактів інспекторами Держпраці, які з огляду на відмову вищезазначених осіб надавати письмові пояснення, дещо адаптували під власні інтереси усні пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

10 лютого 2021 року адміністративна справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 24 лютого 2021 року.

У судовому засіданні 24 лютого 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечувала, просила у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити, посилаючись на мотиви, наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності суд встановив таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 лютого 2001 року. Адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 01.46 Розведення свиней.

У період з 05 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року інспектор праці управління Держпраці у Вінницькій області ОСОБА_7 у присутності головних державних інспекторів управління Держпраці у Вінницькій області ОСОБА_8 та Лямця Вадима Олександровича провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , фактичне здійснення діяльності: 22162, Вінницька область, Козятинський район, с. Михайлин (ферма з розведення свиней). За результатами інспекційного відвідування складений акт інспекційного відвідування від 12 жовтня 2020 року № ВН 13398/1572/ПД/АВ. Відповідно до детального опису виявлених порушень під час інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 1, 3 статті 24 та статті 253 КЗпП України; постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року. Вказані порушення виразилися у тому, що ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю, на фермі з розведення свиней працюють 3 працівники в якості різноробочих: з травня 2020 року громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з вересня 2005 року громадянин ОСОБА_4 . Між ФОП ОСОБА_1 та вказаними працівниками, як зазначено в акті інспекційного відвідування, трудові договори не укладені в письмовій формі, за якими працівники зобов`язуються виконувати роботу, визначену цими угодами, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю. Також вказано, що громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом ФОП, та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, працівники не підлягають загальнообов`язковому державному страхуванню.

На підставі акта інспекційного відвідування від 12 жовтня 2020 року № ВН 13398/1572/ПД/АВ заступником начальника управління Держпраці у Вінницькій області Гаєвим С.О. 24 листопада 2020 року складено постанову № ВН 13398/1572/ПД/АВ-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 100000 грн. Окрім того, 12 жовтня 2020 року інспектором праці Мандрюком І.В. також складено припис про усунення виявлених порушень за № ВН 13398/1572/ПД/АВ.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96, Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами.

Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення № 340), передбачено, що ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Вінницькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 п. 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно із п.п 5 п. 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

За приписами статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Закон № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Диспозицією частини четвертої статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Проте відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4 1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

08 вересня 2004 року Законом України №1985-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі Конвенція №81) та Законом України №1986-IVбула ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві (далі Конвенція №129).

За приписами статті 12 Конвенції №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ї) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Аналогічні норми містить і ст.16 Конвенції №129.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21 серпня 2019 року, № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктами 6, 8 Порядку №823 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

За приписами пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п.11).

Пунктом 13 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою (п.14 Порядку №823).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений "Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 3, п. 4 Порядку №823 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка.

Порушення відповідачем вказаних норм під час проведення інспекційного відвідування та винесення оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Щодо доводів позивача в обґрунтування плову про те, що акт інспекційного відвідування складений на підставі Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 29, який визнано нечинним рішенням суду від 14 травня 2019 року, то суд зазначає таке.

На момент існування спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338, яким була затверджена та оприлюднена на сайті Держпраці форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форма акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, який прийнято на підставі Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295.

Суд зазначає, що визнання Постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 нечинною не тягне за собою автоматичної втрати чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Посилання позивача на те, що форма бланка, на якій було складено акт інспекційного відвідування, яка містить посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено Постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295, не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо складання відповідного акту та скасування прийнятої за його результатами постанови.

Надаючи оцінку суті виявлених відповідачем порушень, суд виходив із такого.

Оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення позивачем трудових відносин з особами, які, на думку відповідача, перебувають з ним у трудових відносинах.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

При цьому забороняється допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. Тобто відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин. Особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, підприємства.

Як видно із акта інспекційного відвідування, на думку відповідача, позивачем допущено до роботи на фермі з розведення свиней 3 осіб, без укладення трудових договорів, оформлених відповідними наказами про прийняття таких осіб на роботу, та не подано повідомлення до ДФС при прийняття працівників на роботу.

При цьому висновок про допуск позивачем таких осіб до ферми з розведення свиней без укладення трудових договорів відповідачем зроблено на підставі виявлення таких осіб на фермі, які ідентифікували себе як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Однак суд враховує, що пояснень щодо перебування вказаних осіб у трудових правовідносинах з позивачем, виконання робіт з відома, за дорученням та в його інтересах, отримання заробітної плати від позивача, інспекторами від вказаних осіб відібрано не було та до акту інспекційного відвідування не долучено.

Водночас стороною позивача адвокатом ОСОБА_9 з метою спростування наведених відповідачем фактів було опитано громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_2 пояснив, що знає ОСОБА_1 та перебуває з ним у дружніх відносинах. Має у володінні трактор МТЗ, яким обробляє земельні ділянки на території с.Михайлин. Свій трактор зберігає у ОСОБА_1 на території ФГ, оскільки будівлею такої площі не володіє, тому і залишає т/з у нього в ангарі. ОСОБА_2 також вказав, що 05.10.2020 міняв колесо свого трактора, до нього підійшло троє чоловіків, запитавши, що він тут робить, що останній і відповів, що ремонтує свій трактор. Про те, що дані чоловіки були інспекторами Держпраці вони не сказали, і не представились. ОСОБА_2 також повідомив, що не перебуває у трудових відносинах із ОСОБА_1 та ніякої роботи на фермі не виконує.

ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначив, що перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_5 , який являється зятем ОСОБА_1 ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_5 є засновником ФГ "Літагор", яке займається розведенням свиней. Повідомив, що 04.10.2020 ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3 допомогти його працівнику ОСОБА_4 з підсобними завданнями, а тому 05.10.2020 ОСОБА_3 прийшов до ферми та зайшов до кімнати відпочинку, слідом за ним зайшло троє чоловіків, що представилися інспекторами Держпраці, і запитали, що він тут робить, ОСОБА_3 пояснив, що прийшов допомогти своєму родичу ОСОБА_5 за його проханням, повідомляє, що прийшов допомогти як родич родичу, ніяких грошей за це не просив.

ОСОБА_4 повідомив, що знає ОСОБА_1 , проте перебуває у трудових відносинах не з ним, а з ФГ "Літагор", де керівником є зять ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , а ФГ "Літагор" здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , там знаходиться свиноферма. Працівникам Держпраці, ОСОБА_4 пояснював, що працює на свинофермі, маючи на увазі ФГ "Літагор", зазначив, що надав свою трудову книжку зятеві ОСОБА_1 , а отже оформлений працівником. ОСОБА_4 надано документи, що підтверджують його працевлаштування.

Також стороною позивача надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ФГ "Літагор", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_5 , рішення засновника ФГ "Літагор", наказ ФГ "Літагор" № 2 від 12 квітня 2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_10 з 12 квітня 2016 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Відтак, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, а саме наявність неоформлених трудових відносин з трьома працівниками, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.265 КзПП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Під час судового розгляду справи аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження, тому у діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, за порушення якої останній може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі "Бочаров проти України", пункті 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України" та пункті 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2102 грн. підлягає стягненню на користь позивача з управління Держпраці у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ВН 13398/1572/ПД/АВ-ФС від 24 листопада 2020 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 37, код ЄДРПОУ 39845483)

Рішення у повному обсязі виготовлено 01.03.21

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович