Рішення № 95270831, 26.02.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

26 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/736/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув клопотання Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група” б/н від 12.02.2021 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група”, вул. Кіквідзе, буд. 13, Печерський район, м. Київ, 01103

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Шатекс”, вул. Поліська, 18, м. Тернопіль, 46400

про стягнення 46 887 грн 59 коп. заборгованості за договором оренди

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа №921/736/20 за позовом Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група”, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Шатекс”, про стягнення 46 887 грн 59 коп. заборгованості за договором оренди, з яких: 45 500 - основна сума заборгованості, 1 387, 59 - неустойка у вигляді пені. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2021, ухваленим за участі повноважного представника позивача (повний текст складено 15.02.2021), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шатекс”, вул. Поліська, 18, м. Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код 40298910, на користь Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група”, вул. Кіквідзе, буд. 13, Печерський район, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 31306909, 45 500 грн 00 коп. – основного боргу, 1 069 грн 75 коп. – пені та 2 087 грн 75 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

16.02.2021 на електронну адресу, 15.02.2021 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) на поштову адресу суду від ПАТ "Українська Енергетична Група" надійшло клопотання б/н від 12.02.2021 про стягнення з відповідача понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи №921/736/20 витрат на правову допомогу в сумі 11 300 грн, з яких: 6 300 грн – вартість наданих позивачу Адвокатським бюро юридичних послуг та 5 000 грн – кошти, які позивач сплачує Адвокатському бюро за позитивний результат, відповідно до п. 4.4 Договору №2020/07/14-1 про надання правової допомоги від 14.07.2020. В обґрунтування зазначеного клопотання позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: Договору №2020/07/14-1 про надання правової допомоги від 14.07.2020, рахунку на оплату №3 від 05.01.2021, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 05.01.2021 на суму 6 300 грн, звіту про обсяги наданих послуг від 12.02.2021 за Договором про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020, дублікату квитанції №0.0.2016107695.1 від 15.02.2021 на суму 6 300 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ№001721 на ім`я Тронки Н.В. та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.02.2021, виписаного адвокатом Тронка Н.В. ПрАТ «Українська енергетична група» на підставі Договору про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020.

.

Ч. 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 224 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ст. 244 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2021 було ухвалене в присутності представника позивача.

З матеріалів справи вбачається та наведено у повному тексті рішення, що у позовній заяві ПАТ "Українська енергетична група" повідомляло, що попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікується понести у зв`язку із розглядом справи становить 6 468 грн 00 коп, з яких: 2 102 грн - судовий збір, 166 грн – формування витягів з ЄДР, 1 800 грн – аналіз переданої клієнтом документації, що лягла в основу обґрунтування позовних вимог у справі та підготовка та направлення претензії до відповідача з метою досудового врегулювання спору, 1 600 грн – підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області та 800 грн – підготовка до судового засідання і представництво інтересів клієнта у судовому засіданні. Поряд із цим, позивач повідомляв, що наведений у позові розрахунок є орієнтовним і остаточний розмір судових витрат, окрім судового збору, буде уточнено з урахуванням витрат на професійну правову допомогу, надану позивачу в ході судового провадження. До позову долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.11.2020, виписаного адвокатом Сороковим П.М. ПрАТ «Українська енергетична група» на підставі Договору про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Сороковий П.М. серії ЛВ №000548 від 23.02.2017.

Присутній в судовому засіданні 10.02.2021 в режимі відеоконференції повноважний представник позивача просив суд стягнути з відповідача понесені Товариством витрати по сплаті судового збору та зазначав, що докази на підтвердження витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом даної справи будуть надані у встановлені процесуальним законодавством строки.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ПрАТ “Українська Енергетична Група” при поданні позовної заяви, на виконання приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України, повідомлено про понесення витрат на правову допомогу, їх орієнтований розмір, у зв`язку із відсутністю можливості визначити такий остаточно.

Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачем направлено на адресу суду 15.02.2021, тобто в межах встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку (у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду).

Таким чином, зважаючи на те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, що судове рішення у справі №921/736/20 постановлено судом 10.02.2021 за участі представника позивача, що у позовній заяві позивач повідомляв про понесення витрат на правову допомогу, долучав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, а заяву про розподіл судових витрат подав в межах встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку (у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду), суд прийшов до висновку про дотримання ПрАТ "Українська Енергетична Група” порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2021, враховуючи те, що провадження у справі №921/736/20 здійснювалось судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, зазначене вище клопотання ПрАТ "Українська Енергетична Група” було прийнято до розгляду, призначено судове засідання по його розгляду на 14:00 год. 26.02.2021, встановлено відповідачу строк до 25.02.2021 для надання письмового заперечення (за наявності).

В судове засідання 26.02.2021 позивач не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 26.02.2021 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча судом було вжито всіх можливих передбачених законом заходів з метою повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду заяви.

З матеріалів справи також вбачається, що 15.02.2021 примірник клопотання б/н від 12.02.2021 та долучені до нього документи ПрАТ "Українська Енергетична Група” направлено ТзОВ "Шатекс", про що свідчать опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна АТ "Укрпошта".

Окрім того, як вже зазначалось вище, відомості про орієнтований розмір очікуваних витрат, які позивач може понести у зв`язку із розглядом даної справи було наведено останнім у позовній заяві, примірник якої, згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 ГПК України, позивачем направлявся на адресу відповідача.

Беручи до уваги наведене вище, зважаючи на стислість передбачених чинним процесуальним законодавством строків для ухвалення додаткового судового рішення, вжиття судом всіх можливих передбачених законом заходів з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви, господарський суд вважає за можливе розглянути клопотання ПрАТ "Українська Енергетична Група” б/н від 12.02.2021 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в даному судовому засіданні, без участі представників сторін.

Розглянувши клопотання позивача б/н від 12.02.2021 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 11 300 грн позивачем надано:

- договір №2020/07/14-1 про надання правової допомоги від 14.07.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством “Українська Енергетична Група” (Клієнт) та адвокатом Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Сороковий і Партнери» (Адвокатське бюро);

- звіт про обсяги наданих послуг від 12.02.2021 за Договором про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 05.01.2021 на суму 6 300 грн;

- дублікат квитанції №0.0.2016107695.1 від 15.02.2021 на суму 6 300 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020 (надалі – Договір), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське бюро зобов`язалось надати Клієнту юридичні послуги, перелік яких наведено у п. 2.1 Договору.

П. 2.1 Договору визначено, що послуги надаються Адвокатським бюро Клієнту у вигляді, зокрема:

- ведення претензійної роботи (підготовки претензій до контрагентів, їх направлення до контрагентів і регулювання задоволення претензій, направлених контрагентам);

- проведення позовної роботи (підготовка позовних матеріалів та заяв і передача їх в органи судової системи; прийняття заходів щодо виконання досудового порядку врегулювання договірних спорів);

- ведення переговорів й представлення інтересів Клієнта в органах судової влади;

- проведення стягнення дебіторської заборгованості в досудовому та судовому порядку; надання інших послуг Клієнту, що стосуються та пов`язані з юридичним обслуговуванням Клієнта).

П. п. 2.2, 2.4 Договору сторони передбачили, що при виникненні необхідності представляти інтереси Клієнта в органах судової влади, функції представництва здійснює адвокат Сороковий П.М. з правом передоручення. Підписуючи цей договір Клієнт погоджується, щоб його інтереси, у зв`язку із виконанням цього Договору, представляли помічники адвоката Сорокового П.М.

Згідно з п. 1.2 Договору факт надання послуг фіксується щомісячним Актом наданих послуг, що підписується уповноваженими особами сторін та є невід`ємною частиною Договору.

Клієнт зобов`язується в повному обсязі та у встановлені строки визначені цим Договором оплатити надані послуги (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. п. 4.1-4.3 Договору за надані послуги Клієнт сплачує Адвокатському бюро плату, визначену у виставлених Адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі Актів наданих послуг. Загальна вартість договору складається з суми вартостей наданих послуг, визначених у відповідних Актах наданих послуг. Сума вказана в п. 5.3 цього Договору є гонораром Адвокатського бюро за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає.

Оплата за даним Договором здійснюється за підсумком кожного місяця протягом дії договору, відповідно до рахунку, виставленого Адвокатським бюро за один календарний місяць. Клієнт здійснює оплату за цим Договором кожного місяця платіжним дорученням на поточний рахунок Адвокатського бюро протягом 5-ти календарних днів від дати підписання відповідного Акту наданих послуг. Вартість наданих юридичних послуг Адвокатським бюро Клієнту визначається у виставлених Адвокатським бюро Актах наданих послуг, визначається з урахуванням затраченого працівниками Адвокатського бюро часу (людино/годин) на виконання отриманої від Клієнта та складає 300 грн за одну людино/годину. Фактична кількість затраченого часу (в розрахунку 300 грн за 1 людино/годину), а також вартість наданих Адвокатським бюро послуг за календарний місяць, яку Клієнт повинен сплатити на користь Адвокатського бюро, будуть відображені в Акті наданих послуг по завершенні кожного місяця. Клієнт зобов`язується підписати та засвідчити печаткою (у разі наявності) Акт наданих послуг, що надсилається Адвокатським бюро на адресу Клієнта та протягом 10-ти робочих днів повернути один примірник такого акту Адвокатському бюро. Якщо протягом цього терміну Клієнт не повернув підписаний Акт наданих послуг та не пред`явив претензій у письмовому вигляді Адвокатському бюро, послуги вважаються належно наданими в повному обсязі (п. п. 5.1-5.4 Договору).

Долучений позивачем до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 05.01.2021 за Договором №2020/07/14-1 від 14.07.2020 свідчить про надання Адвокатським бюро «Сороковий і Партнери» та прийняття ПрАТ “Українська Енергетична Група” правової допомоги на суму 6 300 грн.

Звіт від 12.02.2021 про обсяги наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №2020/07/14-1 від 14.07.2020 містить: опис наданих послуг, обсяг наданих послуг у годинах та загальну вартість вказаних послуг (6 300 грн).

Таким чином, з доданих до клопотання б/н від 12.02.2021 документів вбачається, що понесені ПрАТ “Українська Енергетична Група” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 300 грн є підтвердженими.

Повноваження адвокатів Сорокового П.М. та Тронки Н.В. підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ№000548 від 23.02.2017 та серії ІФ№001721 від 09.06.2020.

В судовому засіданні також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.01.2021 Адвокатським бюро на підставі Договору №2020/07/14-1 від 14.07.2020 було виставлено рахунок №3 на оплату правової допомоги на суму 6 300 грн, який оплачений позивачем 15.02.2021 згідно з квитанцією №0.0.2016107695.1.

Окрім того, п. 4.4 Договору сторони домовились про те, що у випадку здійснення представництва інтересів клієнта у суді та досягнення позитивного результату (позитивним результатом є ухвалення судом рішення на користь клієнта) внаслідок такого представництва, то Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму у розмірі 5 000 грн, яка є складовою гонорару адвоката котрий представляв інтереси клієнта у певній справі (веде справу).

Розглядаючи питання покладення на сторону судових витрат в частині "гонорару успіху", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила таке.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Поряд із цим, як вже зазначалось вище, згідно з усталеною судовою практикою, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17, від 26.05.2020 у справі №906/656/19, додаткові Постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №873/91/19, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат, неналежність послуг адвоката до справи, або неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи витрат на професійну правничу допомогу у вказаній сумі із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат відповідач не надав.

За даних обставин, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2021 позовні вимоги ПрАТ "Українська Енергетична Група" до ТзОВ "Шатекс" про стягнення 46 887,59 грн заборгованості за договором оренди задоволено частково, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 223,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим, відповідно до положень статті 244 ГПК України, суд ухвалює додаткове рішення.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 86, 123, 128, 129, 232-233, 237-238, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група” б/н від 12.02.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шатекс”, вул. Поліська, 18, м. Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код 40298910, на користь Приватного акціонерного товариства “Українська Енергетична Група”, вул. Кіквідзе, буд. 13, Печерський район, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 31306909, 11 223 грн 40 коп. судових витрат на правничу допомогу.

3. В задоволенні решти частини заяви – відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне додаткове судове рішення складено 03.03.2021

Суддя І.М. Гирила