Рішення № 95270792, 03.03.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/54/21

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Незнамова Т.О. (довіреність № 14-333 від 22.12.2020 року);

від відповідача: Педич Д.П. (довіреність № 522 від 08.10.2019 року).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 643 262,09 грн основного боргу, 88 255,98 грн пені, 33 298,05 грн 3 % річних та 30 615,59 грн інфляційних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 02.10.2018 року між НАК "Нафтогаз України" та КП "Дубнокомуненергія" укладено Договір № 7325/18-БО-28 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 4 118 823,43 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за переданий газ у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За твердженням позивача, основний борг станом на 30.11.2020 р. становить 643 262,09 грн та за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 88 255,98 грн, 3% річних у розмірі 33 298,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 615,59 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

22.02.2021 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних в якому зазначає, що станом на 01.01.2021 р. заборгованість за природний газ по договору № 732518-БО-28 становить 643262,09 грн, яку відповідач визнає у повному об`ємі та визнає нараховані інфляційні втрати – 30615,59 грн та просить суд зменшити суму 3 % та пені, яка підлягає стягненню, на 99 % із врахуванням, майнового стану відповідача. Крім того, відповідач вказує на те, що заборгованість за природний газ виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету відповідачу не відшкодовані, відтак просить суд при винесенні рішення звільнити КП "Дубнокомуненергія" від відповідальності та застосувати ч. 3 ст. 219 ГК України, у разі відхилення судом п. 1 резолютивної частини відзиву, розмір нарахованої неустойки у формі пені та трьох відсотків річних зменшити на 99 відсотків із врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного суду від 18.03.20 р. у справі № 902/417/18 та застосувати вимоги ст. 130 ГПК України при розподілі судових витрат.

24.02.2021 року відповідачем до суду подано клопотанняв якому просить суд надати строк для подачі заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та із врахуванням матеріалів справи та доводів вказаних у клопотанні розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою господарського суду від 24.02.2021 року вищевказане клопотання відповідача залишено без розгляду.

25.02.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується із доводами відповідача та просить суд здійснювати розгляд справи № 918/54/21 з урахуванням відповіді на відзив, посилаючись на те, що відповідачем не доведено реального фінансового стану, та не надано жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "24" лютого 2021 р.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2021 року заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, вирішено судове засідання у справі призначене на "24" лютого 2021 р. об 12:00 год. провести в режимі відео конференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).

В судовому засіданні 24.02.2021 року оголошувалася перерва до 03.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2021 року заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. вирішено судове засідання у справі призначене на "03" березня 2021 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2021 року підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2021 року позовні вимоги стосовно основного боргу та інфляційних втрат визнав у повному обсязі та заперечив щодо нарахування пені та 3 % річних з підстав, викладених у відзиві на позов.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (Споживач), уклали Договір № 7325/18-БО-28 постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 р. по 17 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10,1 тис. куб. метрів (десять тисяч сто куб. метрів) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.7. Договору, приймання – передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання – передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 64 коп.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 19.10.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико – хімічні показники природного газу» у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 30 тис. куб. метрів (тридцять тисяч куб. метрів).»

Додатковою угодою № 1 від 19.10.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 12.1. розділу 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 26 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

Додатковою угодою № 2 від 27.10.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико – хімічні показники природного газу» у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 42 тис. куб. метрів (сорок дві тисячі куб. метрів).»

Додатковою угодою № 2 від 27.10.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 12.1. розділу 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 31 жовтня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 05.11.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили доповнити пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико – хімічні показники природного газу» абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 р. по 30 листопада 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. метрів (сто двадцять п`ять тисяч куб. метрів).»

Пунктом 5 додаткової угоди № 3 від 05.11.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти з 01 листопада 2018 року пункти 5.1. – 5.3. розділу 5 «Ціна природного газу» у наступній редакції: «5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).

5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови дотримання вимог пункту 11 Положення».

Пунктом 7 додаткової угоди № 3 від 05.11.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 12.1. розділу 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: « 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 30 листопада 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

Додатковою угодою № 4 від 29.11.2018 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти розділи 1-12 цього договору в наступній редакції:

« 1.1. Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

1.2. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

2.1. Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 731,437 тис. куб. метрів (сімсот тридцять одна тисяча чотириста тридцять сім куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі – розрахункові періоди: жовтень 2018 – 16,437; листопад 2018 – 125,0; грудень 2018 – 150,0; січень 2019 – 140,0; лютий 2019 – 140,0; березень 2019 – 130,0; квітень 2019 – 30,0.

3.8. Приймання – передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання – передачі.

4.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

4.2. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).

4.3. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

5.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

7.1. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

7.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

9.3. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили викласти пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико – хімічні показники природного газу» у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 535,545 тис. куб. метрів (п`ятсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі – розрахункові періоди) (тис. куб. м.): жовтень 2018 – 16,437; листопад 2018 – 76,068; грудень 2018 – 149,282; січень 2019 – 101,405; лютий 2019 – 105,453; березень 2019 – 76,900; квітень 2019 – 10,000.).»

Додатковою угодою № 6 від 29.03.2019 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили по тексту договору слова «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінити словами «Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відповідному відмінку.»

Додатковою угодою № 7 від 24.04.2019 року до договору постачання природного газу від 02.10.2018 року № 7325/18-БО-28 сторони погодили «викласти в пункті 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико – хімічні показники природного газу» замовлений споживачем на квітень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019 – 23,292. Сторони домовились, що загальний обсяг (об`єм) природного газу, який постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.»

Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу у жовтні 2018 року - квітні 2019 року поставлено природного газу обсягом 546,046 тис. куб. м. на загальну суму 4 118 823,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 р., від 30.11.2018 р., від 31.12.2018 р., від 31.01.2019 р., від 28.02.2019 р., від 31.03.2019 р. та від 30.04.2019 р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково на загальну суму 3 475 561,34 грн, що підтверджується виписками з банку від 27.11.2018 р., від 30.11.2018 р., від 03.12.2018 р., від 06.12.2018 р., від 12.12.2018 р., від 14.12.2018 р., від 18.12.2018 р., від 22.12.2018 р., від 26.12.2018 р., від 27.12.2018 р., від 28.12.2018 р., від 03.01.2019 р., від 30.01.2019 р., від 01.02.2019 р., від 13.02.2019 р., від 14.02.2019 р., від 28.02.2019 р., від 01.03.2019 р., від 13.03.2019 р., від 20.03.2019 р., від 21.03.2019 р., від 26.03.2019 р., від 29.03.2019 р., від 01.04.2019 р., від 08.04.2019 р., від 10.04.2019 р., від 15.04.2019 р., від 16.04.2019 р., від 18.04.2019 р., від 22.04.2019 р., від 25.04.2019 р., від 26.04.2019 р., від 02.05.2019 р., від 06.05.2019 р., від 11.05.2019 р., від 21.05.2019 р., від 06.11.2019 р., від 11.11.2019 р., від 20.11.2019 р. та від 21.11.2019 р., які наявні в матеріалах справи.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 643 262,09 грн за поставку природного газу суду не подано.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № 7325/18-БО-28 від 02.10.2018 року, позивачем відповідно до п. 8.2. Договору (з урахуванням п. 7.2. додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 року до договору) та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 88 255,98 грн пені (з 27.11.2018 р. по 30.11.2020 р.), 33 298,05 грн 3% річних (з 27.11.2018 р. по 30.11.2020 р.), 30 615,59 грн інфляційних втрат (з квітня 2019 р. по листопад 2020 р. включно) згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції чинній на момент укладення договору) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки позивачем природного газу на виконання умов Договору № 7325/18-БО-28 постачання природного газу від 02.10.2018 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства ""Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради 643 262,09 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 та ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору, з урахуванням додаткової угоди № 4, сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши подані розрахунки інфляційних, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 30 615,59 грн – інфляційних втрат.

Проте, перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені та 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування.

Разом з тим, перевіривши нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та 3 % річних, судом встановлено, що розмір пені та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду, становить: на суму заборгованості 468 977,09 грн за період прострочення з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року 3 % річних – 12 877,65 грн (замість заявленої позивачем 12 912,93 грн); на суму заборгованості 174 285,00 грн за період прострочення з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року пеня – 24 407,04 грн (замість заявленої позивачем 24 473,91 грн) та 3 % річних – 4 785,69 грн (замість заявленої позивачем – 4 798,81 грн).

Відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, пеня за період з 27.11.2018 року по 30.11.2020 року складає 88 189,11 грн та 3 % річних за період з 27.11.2018 року по 30.11.2020 року складає 33 249,65 грн, а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення 643 262,09 грн заборгованості 88 189,11 грн пені, 33 249,65 грн 3 % річних та 30 615,59 грн інфляційних втрат.

Щодо заявленого клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, майновий стан відповідача, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету відповідачу відшкодовані не були та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 44 094,56 грн.

Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру 3 % річних, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України та чинним законодавством України не передбачено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено 3 % річних, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру 3 %. До того ж, за висновками суду, заявлений позивачем розмір 3 % річних не є надмірно великим.

Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних позбавлене належного доказового обґрунтування, відтак підлягає залишенню без задоволення в цій частині.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 643 262,09 грн заборгованості, 44 094,56 грн пені, 33 249,65 грн 3 % річних та 30 615,59 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір у розмірі 11 929,75 грн (795 316,44 х 1,5 %) покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 643 262,09 грн (шістсот сорок три тисячі двісті шістдесят дві гривні 09 коп) боргу, 44 094,56 грн (сорок чотири тисячі дев`яносто чотири гривні 56 коп) пені, 33 249,65 грн (тридцять три тисячі двісті сорок дев`ять гривень 65 коп) 3 % річних, 30 615,59 грн (тридцять тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 59 коп) інфляційних втрат та 11 929,75 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 75 коп) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач (боржник): Комунальне підприємство Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, 23, код ЄДРПОУ 13971076).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03 березня 2021 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк