Рішення № 95270694, 01.03.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 Справа № 917/2026/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергоресурс" ВП "Буденергоресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів"

про стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергоресурс" ВП "Буденергоресурс" звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів" про стягнення 112636,50 грн заборгованості на підставі договору поставки № 31/10-2 від 31.10.2016, з яких: 21829,60 грн - сума основного боргу, 5442,11 грн штрафних санкцій, 42031,24 грн пені, 8864,66 грн інфляційних втрат та 4468,89 грн - 3% річних.

В позові зазначено, що підставою для звернення до суду стало несвоєчасне та не у повному обсязі здійснення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем Товар.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергоресурс" ВП "Буденергоресурс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод бетонних виробів" уклали Договір поставки № 31/10-2.

Відповідно до пункту 1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар (щебінь), а Покупець - прийняти і оплатити Товар згідно з умовами цього Договору.

Найменування, кількість, ціна та терміни поставки кожної партії Товару визначаються відповідно з рахунками Постачальника, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до видаткових накладних позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 880183,20 грн ( № ВП-30/11-1 від 30.11.2016 на суму 37532,00 грн; № ВП-3110-2 від 31.10.2016 на суму 5816,80 грн; № ВП-14/12-1 від 14.12.2016 на суму 52325,00 грн; №ВП-26/12-1 від 26.12.2016 на суму 59 942,60 грн; № ВП-30/12-1 від 30.12.2016 на суму 39233,40 грн; №ВП-31/01-1 від 31.01.2017 на суму 44358, 60 грн; № ВП-06/02-1 від 06.02.2017 на суму 31968,20 грн; № ВП-22/02-1 від 22.02.2017 на суму 19432,60 грн; № ВП-28/02-2 від 28.02.2017 на суму 28 868,40 грн; № ВП-15/03-2 від 15.03.2017 на суму 54885,60 грн; № ВП-30/03-1 від 30.03.2017 на суму 33750,00 грн; № ВП-18/04-1 від 18.04.2017 на суму 68719,40 грн; № ВП-29/04-2 від 29.04.2017 на суму 72363,40 грн; № ВП-10/05-2 від 10.05.2017 на суму 64862,96 грн; № ВП-31/05-3 від 31.05.2017 на суму 166766,64 грн; № ВП-30/06-1 від 30.06.2017 на суму 74551,40 грн; № ВП-04/07-2 від 04.07.2017 на суму 6329,40 грн; № ВП-05/07-2 від 05.07.2017 на суму 6904, 80 грн).

Відповідач частково сплатив грошові кошти ТОВ «ВП «Буденергоресурс» за поставлений Товар на суму 828353,60 грн.

Відповідні платіжні доручення містяться у матеріалах справи.

З урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача за поставлений Товар складає 51829,60 грн.

Відповідно до пункту 3.6 Договору оплата кожної партії Товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з дня поставки.

Згідно з пунктом 3.8 договору у разі несплати Товару протягом 3 днів після його фактичного отримання, Постачальник має право стягувати з Покупця штрафну неустойку в розмірі 0,1% від суми неоплаченої частини Товару за кожен день прострочення згідно з чинним законодавством.

За невиконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 4.1 Договору).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем зазначена заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Враховуючи викладене слід дійти висновку про те, що вимога про стягнення 51829,60 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення штрафної неустойки, передбаченої умовами Договору, нарахованої за період з 31.01.2018 по 15.12.2020 на суму 5442,11 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті Товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статей 546 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

За змістом приписів статті 549 Цивільного кодексу України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді штрафної неустойки за порушення строків оплати вартості Товару, що поставлявся на підставі зазначеного договору, у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення згідно з чинним законодавством, передбачена сторонами у пункті 3.8 Договору.

Суд розцінив встановлену сторонами в договорі (пункт 3.8) штрафну неустойку, як пеню, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 3.8 Договору сторонами погоджено, що пеня нараховується за жоден день прострочення згідно з чинним законодавством.

Разом з тим, пункт 3.8 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 3.8 Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 5442,11 грн, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є неправильним, оскільки позивач при здійснені розрахунку не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За перерахунком, здійсненим судом до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 943,30 грн за період з 31.10.2018 по 31.07.2018.

Заявлена позивачем вимога про стягнення 42031,24 грн пені за період з 31.01.2018 по 15.12.2020 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено судом, пунктом 3.8 Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафної неустойки в розмірі 0,1%, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, яка за своєю правовою природою є пенею, оскільки розрахована за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання,

В той час, як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).

У свою чергу пунктом 3.8 Договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач просить двічі стягнути пеню за одне й те саме порушення зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 17.12.2019 у справі № 904/527/19.

Крім того, слід зазначити, що нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не передбачена умовами договору поставки № 31/10-2.

Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 42031,24 грн пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 8864,66 грн інфляційних втрат та 4468,89 грн 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 8864,66 грн та інфляційних втрат та 3% річних в сумі 4468,89 грн за період з 31.01.2018 по 15.12.202.

Відповідно до пункту 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

У відповідності до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду Ордер про надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2020, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Федоренка Р. В., Договір про надання правової допомоги №27/юо-1220 від 09.12.2020, Додаткову угоду №1 від 09.12.2020, Рахунок на оплату № 54 від 09.12.2020, платіжне дорученням № 809 від 11.12.2020, Лист №1112/01 від 11.12.2020.

Суд вважає доведеними, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Проте враховуючи те, що позов у цій справі задоволено частково, на відповідача слід покласти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 4695,21 грн.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод бетонних виробів» (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 37Б, код ЄДРПОУ 39215353) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю 51829,60 грн основного боргу, 943,30 грн пені, 8864,66 грн інфляційних втрат, 4468,89 грн 3% річних, 1233,67 грн витрат по сплаті судового збору та 4695,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д. М. Сірош