Рішення № 95270510, 23.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 Справа № 914/2383/20

За позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод», м. Дрогобич

до відповідача 2: Колективного підприємства «Аквілон», м. Трускавець

до відповідача 3: Малого колективного підприємства «МЕТАЛ», м. Трускавець

про стягнення 154 184, 20 грн

Суддя Мороз Н.В

При секретарі Банзулі М.С.

Представники:

Від позивача: Федис Л.І.

Від відповідача -1: адвокат Шемеляк Г.Т.

Від відповідача- 2: не з`явився.

Від відповідача -3: не з`явився.

Суть спору:

Позовну заяву подано Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод» до Колективного підприємства «Аквілон» до Малого колективного підприємства «МЕТАЛ» про стягнення 154 184, 20 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.10.2020.

20.10.2020 розгляд справи відкладено на 10.11.2020, про що представники сторін повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.

09.11.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідачів: МКП «Метал» та КП «Аквілон», яка прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам ст.46 ГПК України.

10.11.2020 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Цією ж ухвалою прийнято до розгляду клопотання Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області від 09.11.2020 вх.№ 6191 про відмову від позовних вимог про стягнення 154 184,20 грн з відповідача-2- Колективного підприємства “Аквілон” та відповідача-3 -Малого колективного підприємства “МЕТАЛ” та відмовлено у задоволені клопотання від 05.10.2020 б/н Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” про витребування доказів. Підготовче засідання відкладено на 01.12.2020.

10.11.2020 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

20.11.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшло обгрунтування про стягнення заборгованості з відповідача-1 від 20.11.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Н. В. Мороз на самоізоляції з 20.11.2020 по 04.12.2020, розгляд справи призначений на 01.12.2020 не відбувся.

Ухвалою суду від 08.12.2020 підготовче засідання відкладено на 22.12.2020.

22.12.2020 підготовче засідання відкладено на 12.01.2021.

Ухвалою суду від 12.01.2021 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод” від 21.12.2020 № 71 про призначення судової експертизи – відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.01.2021.

26.01.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2021, про що представники сторін повідомлені під розписку.

09.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 23.02.2021.

23.02.2021 в судове засідання представник позивача з`явився, позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 23.02.2021 представник відповідача-1 з`явився, в задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача-2 в судове засідання 23.02.2021 не з`явився, однак на адресу суду направив клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі свого представника, через хворобу останнього.

Представник віддповідача-3 в судове засідання 23.02.2021 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відповідач-2 та відповідач-3 були належним чином повідомлені про розгляд справи по суті, однак не забезпечили явки повноважних представників в судове засідання та не повідомили причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, за наявними у матеріалах справи доказами.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.07.2015 року між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області та Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький машинобудівний завод» було укладено договір № 1010 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов`язався надати відповідачу-1 послуги з постачання холодної води і водовідведення, а відповідач-1 своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором. В порушення умов договору, відповідач-1 не представляв дані про кількість отриманих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що потягло за собою порушення інших умов договору. Таким чином, невиконання умов договору відповідачем-1 призвело до утворення заборгованості, яка становить 153 741, 93 грн. Позивач зазначив, що обсяг дощових та талих вод сторони погодили в пункті 3.1 договору, який є належним чином підписаний сторонами і заперечень щодо цього від відповідача-1 не надходило. Також позивач вказав, що 01.10.2015 року ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», як боржником та МКП «Метал», як новим боржником укладено з КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, як кредитором, договір про виконання обов`язку боржника іншою особою. Також 30.03.2018 року ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», як боржник разом з КП «Аквілон», як новий боржник, уклав з КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, як кредитор договір про виконання обов`язку боржника іншою особою. Даними договорами МКП «Метал», та КП «Аквілон» прийняли на себе обов`язок виконання всіх грошових зобов`язань боржника перед кредитором по сплаті коштів за надані послуги згідно договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 10.07.2015 укладеного між кредитором і боржником, та виставленого рахунку. 07.03.2019 року КП «Аквілон», на виконання умов договору, провело оплату за централізоване відведення дощових вод згідно рахунку за лютий 2019 року в сумі 9 929, 95 грн, з яких 9 818, 17 грн оплата послуг та 111,78 грн, оплата пені, та 06.05.2019 проведено оплату за березень 2019 року в сумі 1 786,09 грн.

Позивач звертався до відповідачів із претензіями № 2479 від 20.05.2019, № 2546 від 05.06.2020, № 3078 від 01.07.2020, № 3079 від 01.07.2020, проте такі залишені відповіді та задоволення.

Згідно клопотання позивача від 09.11.2020, останній відмовився від позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 154 184, 20 грн з КП «Аквілон» та з МКП «Метал» і така відмова прийнята судом.

Таким чином, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору за надані послуги з водопостачання та водовідведення, у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість за період з березня 2019 по червень 2020 року в розмірі 154 184,20 грн, з яких 153 741,93 грн- основна заборгованість та 442,27 грн- 3% річних, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позиція відповідача- 1.

Згідно додатку № 3 до договору-розрахунок об`єму дощових та талих вод, що стікають у систему міської каналізації, вбачається, що він складений начальником ВТВ Дукас Я.В. та на ньому відсутня кругла печатка підприємства та керівника, відсутні підписи та печатки сторони споживача-ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод». За вказаних обставин даний додаток відповідач-1 вважає неналежним та недопустимим доказом підтвердження того, що сторонами визначено об`єм дощових та талих вод. Ствердив, що недосягнення сторонами при укладенні договору умов щодо об`єму дощових та талих вод свідчить про неукладення даного договору в цій частині. Також відповідач-1 вказав, що у розрахунку, який подано позивачем, неправильно вказано площу водонепроникних поверхонь-12,21 га, адже це загальна площа підприємства, а водонепроникні поверхні мали б визначатись відповідно до технічних паспортів будівель, які перебувають у власності ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» і з водонепроникних поверхонь яких стікають дощові та талі води. Оскільки у формулу розрахунку об`єму дощових та талих вод внесено неправильний показник-12,21га, замість 20827,9 кв.м, або 2,0827,9 кв.м, або 2,083 га (згідно даних з ЄДРРП по об`єктах нерухомого майна ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод»), неправильно визначена площа водозабору - в шість разів збільшена площа водозабору, відповідно неправильно визначено середньозважений коефіцієнт та загальний об`єм дощових та снігових вод, що зумовило завищений в рази об`єм дощових та талих вод. Отже, розрахунок заборгованості відповідач-1 вважає таким що не відповідає фактичним обставинам справи. Виходячи з викладеного, незважаючи на те, що сторони погодили у договорі ліміт відведення дощових (талих) стічних вод в обсязі 1145 куб. м в місяць, нарахування плати за водовідведення підлягало здійсненню у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, з урахуванням характеристик об`єктів відповідача та з часу фактичного користування послугами водовідведення.

Також відповідач-1 вказав, що доказом надання послуг позивачем мають слугувати акти прийому-передачі наданих послуг по водовідведенню за вказані періоди. Однак, позивачем не надано суду жодного акту надання послуг по водовідведенню. Окрім того, відповідно до договорів про виконання обов`язку боржника від 01.10.2015 року укладених між позивачем, ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» та МКП «Метал» і від 30.03.2018 року, укладеного між позивачем, ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» та КП «Аквілон», МКП «Метал» та КП «Аквілон» набули статусу нового боржника перед кредитором-позивачем, тим самим на даний час вказані юридичні особи несуть відповідальність щодо виконання грошових обов`язків по вказаному договору.

Таким чином, відповідач-1 зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України факту надання послуг за період з березня 2019 по липень 2020, що є підставою для відмови в позові, тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 позовних вимог не визнав, та пояснив наступне.

30.03.2018 між ПАТ «Дробицький машинобудівний завод» як боржником та КП «Аквілон» як новим боржником і КП «Дрогобичводоканал» як кредитором укладено договір про виконання обов`язку боржника іншою особою, відповідно до п. 1 якого, КП «Аквілон» взяло на себе обов`язок виконання грошових зобов`язань боржника ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» перед кредитором КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області за надані послуги з постачання холодної води і водовідведення, згідно договору від 10.07.2015 року, укладеного між кредитором і боржником. Так, в п. 2 договору про виконання обов`язку боржника іншою особою від 30.03.2018 вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника новим боржником, цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Цим пунктом чітко вказано, що в разі невиконання обов`язку боржника, ніяких зобов`язань перед кредитором новий боржник немає.

У зв`язку із вищевикладеним, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 154 184, 20 грн з КП «Аквілон» вважає безпідставними та в задоволенні таких просить відмовити.

Позиція відповідача-3.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

10.07.2015 між Комунальним Підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області та Публічним акціонерним товариством « Дробицький машинобудівний завод» було укладено договір № 1010 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, відповідно до умов п.1.1. якого, виконавець (позивач) зобов`язався надати споживачу (відповідачу-1) послуги водопостачання та водовідведення, а споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

В п.3.1 договору передбачено, що тарифи на послуги становлять: з централізованого постачання холодної води – 6.012 грн за м3; з централізованого водовідведення - 2.724 м3; обсяг (норма споживання) наданих послуг по постачанню холодної вод - 7200 м3 на рік та 600 м3 на місяць. Обсяг (норма споживання) наданих послуг з централізованого водовідведення є сумою обсягу і поставленої споживачу виконавцем холодної води та обсягу дощових та снігових вод. 1) обсяг (норма споживання) поставленої споживачу виконавцем холодної води 7 200 м3 на рік, 600 м3 на місяць; 2) обсяг (норма споживання) дощових та талих вод 13 741 м3 на рік, 1 145 м3 на місяць. Тарифи на послуги з центрального водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а відтак є змінними впродовж року. Про зміну тарифів, строк їх введення, виконавець повідомляє споживача через місцеві засоби масової інформації з посиланням на рішення відповідних органів. Згідно п. 3.2. договору, величина плати за скид стічних вод розраховується виконавцем відповідно до Правил №3 та Інструкції.

Згідно п.п.4.1-4.8 договору зазначено, що розрахунковим періодом вважати з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця. Споживач бере на себе зобов`язання з 25 числа протягом 4-х робочих днів кожного місяця представляти дані про обсяг спожитої води та скинутих стоків. Усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 Правил №1 до дня прийняття в експлуатацію. Споживач отримує рахунок у виконавця в день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Споживач бере на себе зобов`язання проводити оплату за спожиту воду та скинуті стоки протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку але не пізніше 30 числа поточного місяця. Кількість стічних вод, які надходять до централізованої комунальної системи водовідведення визначаються за показниками лічильника стічних вод або за кількістю води що надходять із централізованої комунальної системи водопостачання та інших джерел згідно з показаннями лічильників води або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил №1 та Правил №3. Об`єм дощових та снігових вод з території підприємства, що потрапляють до централізованої комунальної системи водовідведення через каналізаційні колодязі, споживач оплачує згідно додатку №3 до договору.

Відповідно до п.8.1.1. договору, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів-шляхом сплати пені.

Згідно п.п.12.1-12.3 договору, договір укладається на один рік. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду. Сторони домовились, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення 10.07.2015 року.

Додатком №1 до договору №1010 від 10.07.2015 передбачено загальні вимоги до складу та властивостей стічних вод споживача, що скидаються в комунальну мережу водовідведення (відповідно до «Правил приймання стічних вод в комунальну систему м. Дрогобича та Стебника», затверджених рішенням Дрогобицького міськвиконкому від 17.04.08 №100).

Додатком №2 до договору №1010 від 10.07.2015 Актом розмежування відповідальності за технічний стан та експлуатацію водопровідних та каналізаційних мереж і обумовлених на схемі передбачено межі експлуатаційної відповідальності сторін договору.

Додатком №3 передбачено розрахунок об`єму дощових та талих вод, що стікають в систему міської каналізації.

Також, згідно додатку до договору про надання послуг з постачання холодної води № 1010 від 10.07.2015, сторони погодили внесення змін до даного договору, а саме в його преамбулі та в п.3.1 (3 абзац) слова «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» замінити словами «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

01.10.2015 Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький машинобудівний завод», як боржником та Малим колективним підприємством «Метал» як новим боржником і Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» як кредитором, на підставі ст. 528 ЦК України укладено договір про виконання обов`язку боржника іншою особою. Також, 30.03.2018 року, Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький машинобудівний завод», як боржником та Колективним підприємством «Аквілон» як новим боржником та Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» як кредитором на підставі ст. 528 ЦК України укладено договір про виконання обов`язку боржника іншою особою.

Згідно п.п.1, 2 вищевказаних договорів, у відповідності до ст. 528 ЦК України боржник покладає, а новий боржник приймає на себе обов`язок виконання всіх грошових зобов`язань боржника перед кредитором по сплаті коштів за надані послуги згідно договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 10.07.2015 укладеного між кредитором і боржником, та виставленого рахунку. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника новим боржником, це й обов`язок боржник повинен виконати сам.

Як вбачається з копій банківських виписок, КП «Аквілон» на виконання умов вищевказаного договору, провело оплату за централізоване відведення дощових вод згідно рахунку за лютий 2019 року в сумі 9 929,95 грн, з яких 9 818,17 грн оплата послуги та 111,78 грн оплата пені та згідно рахунку за березень 2019 року в сумі 1 786,09 грн (банківські виписки в матеріалах справи).

Як вбачається із акту обстеження водопровідної та каналізаційної мережі №1010 від 18.04.2019, проведено обстеження водопровідної та каналізаційної мережі відповідача-1 та припинено подачу води до об`єкта за адресою: вул. Бориславська, 51/1, м. Дрогобич.

Як вбачається із копії листа №3331 від 13.07.2020, позивач надсилав рахунки та акти здачі –приймання робіт за 2019-2020 роки для оплати за спожиту воду та скинуті стоки на адресу ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», КП «Аквілон» та МКП «Метал».

Отже, внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору щодо оплати за надані послуги з постачання холодної води і водовідведення, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з березня 2019 по червень 2020 в розмірі 154 182,20 грн, з яких 153 741,93 грн – основна заборгованість та 442,27 грн- 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом приписів ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем-1 укладено договір, у зв`язку з чим вони набули взаємних прав та обов`язків.

Даним договором позивач взяв на себе зобов`язання надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач-1 своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки, і на умовах передбачених договором. Судом встановлено, що порушуючи умову договору, відповідач-1 не представляв дані про кількість отриманих послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що потягло за собою порушення інших умов договору, а саме п. 4.4, в якому зазначено, що споживач отримує рахунок у виконавця у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Споживач бере на себе зобов`язання проводити оплату за спожиту воду та скинуті стоки протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Факт неналежного виконання відповідачем-1 умов договору підтверджується матеріалами справи. Доказів, які б підтверджували факт виконання даного пункту договору відповідачем-1 суду не надано.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем -1 було укладено договори про виконання обов`язку боржника іншою особою з КП «Аквілон» від 30.03.2018 та з МКП «Метал» від 01.10.2015 (в матеріалах справи). Згідно договору від 30.03.2018, КП «Аквілон» провело часткову оплату за централізоване відведення дощових вод згідно договору №1010 від 10.07.2015, а саме згідно рахунку за лютий 2019 року в сумі 9 929,95 грн, з яких 9 818,17 грн оплата послуги та 111,78 грн, оплата пені та згідно рахунку за березень 2019 року в сумі 1 786,09 грн (банківські виписки в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із досліджених вище договорів про виконання обов`язку боржника іншою особою, в п. 2 таких було застереження, а саме зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника новим боржником, цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Отже, внаслідок невиконання новими боржниками взятих на себе зобов`язань по договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 10.07.2015, відповідач-1 зобов`язаний сплатити заборгованість за надані послуги згідно розрахунку позивача в розмірі 154 184,20 грн. Контррозрахунку, який спростовує зазначений розмір заборгованості, відповідачем-1, суду не подано.

В ході розгляду справи представник позивача відмовився від позову в частині вимог, пред`явлених до відповідача-2 та відповідача-3: МКП «Метал» та КП «Аквілон».

Згідно із п.п. 1, 2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вказані вище обставини суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 154 184, 20 грн з КП «Аквілон» та з МКП «Метал».

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача-1 442,27 грн. – 3% річних нарахованих за період з 31.07.2020 року по 04.09.2020 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства, а нарахована сума підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Щодо доводів відповідача-1, про недосягнення згоди між ним та позивачем щодо об`єму дощових та талих вод через відсутність підпису та печатки відповідача-1 на додатку №3 до договору, що в свою чергу свідчить про неукладення договору в цій частині, суд зазначає наступне.

В п.3.1 договору, сторони погодили обсяг (норму споживання) дощових та талих вод, який ніким не оспорювався та належним чином підписаний двома сторонами і заперечень з приводу даної умови договору від відповідача-1 не надходило. Як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, 07.03.2019 та 06.05.2019 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 9 818, 17 грн та 1 786,09 грн, як оплата за надані послуги з постачання холодної води і водовідведення, в тому числі і дощових та талих вод. Отже відповідач-2 у відповідності до взятих до себе зобов`язань згідно договору від 30.03.2018, частково виконав умови договору від 10.07.2015 щодо оплати за надані послуги з постачання холодної води і водовідведення.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням ч. 1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 8 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст.181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, (п. 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, твердження відповідача-1 про неукладення договору в частині об`єму дощових та талих вод є безпідставними не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Доводи відповідача-1 про те, що у розрахунку позивача невірно вказано площу водонепроникних поверхонь не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Судом встановлено, що при розрахунку обсягу (норми споживання) дощових та талих вод КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради користувався даними про територію ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» зазначеними в листі від 10.07.2015 за №101, підписаним керівником відповідача-1. В даному листі зазначено, що загальна площа території відповідача-1 -15.33 га, із них площа дахів та твердого покриття-12.21 га, площа газонів-3.12 га. Враховуючи наведену інформацію, якщо змінилась площа території відповідача-1, то він повинен би був скористатись п.2 ст. 188 ГК України, яка передбачає порядок змін та розірвання господарських договорів, а саме, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Матеріали справи не містять звернень відповідача-1 до позивача про внесення змін до договору щодо зміни площі території. Доказів зворотнього суду не надано. Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про достовірність інформації щодо площі водонепроникних поверхонь наведеної у розрахунку позивача.

Посилання відповідача-1 на те, що нарахування плати за водовідведення підлягало здійсненню у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила користування) з урахуванням характеристик об`єктів відповідача-1 є необ`єктивними, з огляду на те, що судом встановлено, що позивач розраховуючи обсяг (норми споживання) дощових та талих вод для відповідача-1 КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради, користувався формулою, що міститься в п. 4.10 Правил користування, на яку власне і посилається відповідач-1. Виконуючи розрахунок обсягу (норми споживання) дощових та талих вод для відповідача-1, позивач застосував передбачені в додатку №3 Правил користування загальні коефіцієнти стоку дощових вод з території населених пунктів для площ з різним видом поверхні. В додатку №3 до договору, а саме в п.2 наявна формула, яка враховує вищезгадані коефіцієнти. Суд звертає увагу, що зауважень відповідача-1 щодо невірності застосування даної формули, окрім площі території, відсутні.

Щодо твердження відповідача-1 про відсутність актів прийому-передачі наданих послуг по водовідведенню як доказу надання послуг, суд зазначає, що складення таких актів не передбачено умовами договору №1010 від 10.07.2015 та відсутність таких не позбавляє обов`язку ПАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» виконувати умови договору щодо порядку розрахунків та оплати за спожиті послуги. Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачам-1 з власної ініціативи 13.07.2020 року було надіслано листи та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за 2019-2020 роки для оформлення, а рахунки за 2019-2010 роки для проведення оплати, однак такі залишені відповідачем-1 без відповіді.

Отже, відповідно до п. 8 ст.181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, правові наслідки таких дій регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2020 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України», Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем-1 не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем-1.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю.

Судові витрати.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 312,76 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 8630 від 07.09.2020.

Пунктом 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дрогобицького машинобудівного заводу" (вул. Бориславська, 51/1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 00153362) на користь Комунального підприємства "Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області» (вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, 82100, код ЄДРПОУ 03348910) 153 741,93 грн - основного боргу, 442,27 грн -3% річних та 2 312,76 грн - судового збору.

3. Провадження у справі № 914/2383/20 в частині позовних вимог про стягнення 154 184, 20 грн з відповідача 2: Колективного підприємства “Аквілон” та відповідача 3: Малого колективного підприємства “МЕТАЛ” закрити.

Рішення складено 03.03.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз