Рішення № 95270308, 23.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2098/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 ;

адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський"

08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8, код ЄДРПОУ 31204522

про стягнення кооперативних виплат та виплат на паї

за участі представників сторін:

позивача: Поліщук С.В., посвідчення № КВ5497 від 12.12.2014;

відповідача: Сич Є.Ю., посвідчення 5970/10 від 24.03.2017;

відповідача: Мачок В.О., паспорт серія НОМЕР_2 від 17.05.1996.

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2098/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський" про стягнення кооперативних виплат та виплат на паї.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2020, суддею Чонговою С.І., відкрито провадження у справі № 911/2098/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду на 14.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 підготовче засідання у справі № 911/2098/20 відкладено на 22.10.2020.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області № 76-АР від 19.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2098/20, у зв`зку із припиненням трудових відносин з суддею Чонговою С.І.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 справу № 911/2098/20 передано для розгляду судді Саванчук С.О.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22744/20 від 20.10.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2020 судом прийнято до свого провадження справу № 911/2098/20, проведення підготовчого засідання суду призначено на 17.11.2020.

У судове засідання 17.11.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 17.11.2020 судом оголошено перерву до 08.12.2020 о 15:30 на підставі статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення питань для призначення судової економічної експертизи (вх. № 30243/20 від 08.12.2020).

У судове засідання 08.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 08.12.2020 суд, на підставі частини 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про задоволення клопотання позивача про залишення без розгляду попередньої заяви позивача в частині запитань до експерта у клопотанні про призначення експертизи, з огляду на наявність у представника позивача повноважень на вчинення такої процесуальної дії від імені позивача та у зв`язку з тим, що відповідно до частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також у судовому засіданні 08.12.2020 представником позивача заявлено усне клопотання про врегулювання спору за участі судді, проте, представник відповідача заявив суду усне клопотання про відмову від врегулювання спору за участі судді.

У судовому засіданні 08.12.2020 суд, на підставі частини 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні усного клопотання позивача про врегулювання спору за участі судді, у зв`язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України підставою проведення врегулювання спору за участю судді є згода обох сторін, відтак, вказана підстава відсутня у даній справі, з огляду на відмову відповідача від проведення такої процедури.

Також у судовому засіданні 08.12.2020 суд, на підставі частини 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, з огляду на те, що викладені у клопотанні питання відносяться виключно до перевірки фінансової звітності та господарської діяльності товариства з окремими контрагентами, у частині операційних витрат та прибутку по господарських операціях, що не підлягає дослідженню в даній справі, відтак, суперечить пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до підстав позову віднесено питання наявності обов`язку відповідача з певною періодичністю приймати рішення щодо виплат, які є предметом спору, а не обгрунтованість відповідного рішення та встановлення вірності розмірів таких виплат, більше того, за питаннями, що визначені позивачем щодо перевірки співпраці відповідача з окремими контрагентами, вказана експертиза стосувалась би доцільності ведення господарської діяльності відповідача та обгрунтованості вибору контрагентів та комерційної цінності правовідносин з тим чи іншим контрагентом, що також не входить до обставин, що підлягають доказуванню у даній справі, з огляду на те, за захистом яких корпоративних прав позивач звернувся до суду в даній справі.

У судовому засіданні 08.12.2020 судом оголошено перерву до 17.12.2020 об 11:00 на підставі статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 30748/20 від 11.12.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист з додатком (вх. № 31235/20 від 17.12.2020).

У судове засідання 17.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2020 судом закрито підготовче провадження у справі № 911/2098/20 та призначено справу до розгляду по суті на 14.01.2021 о 10:30.

Також у судовому засіданні 17.12.2020 суд, на підставі частини 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на те, що викладені у клопотанні питання відносяться виключно до господарської діяльності товариства з іншими контрагентами, які не підлягають дослідженню у даній справі, з огляду на те, що чистий дохід від реалізації продукції по господарських операціях зазначений у фінансовій звітності товариства, яка подається до уповноважених органів у визначеному Законом порядку.

Вимоги позивача про надання фінансової звітності та документів про господарські операції кооперативу, відносяться до його корпоративних прав в частині управління товариством, тобто, у випадку ненадання на його вимогу фінансової документації кооперативу, він не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом цих своїх порушених прав.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про надання пояснень по справі та копій документів (вх.№186/21 від 06.01.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про надання пояснень по справі та копій документів (вх.№377/21 від 12.01.2021).

Судове засідання, що призначене на 14.01.2021 о 10:30, не відбулось у зв`язку із хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 призначено судове засідання на 23.02.2021.

У судове засідання 23.02.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представники відповідача, які заперечували проти задоволення позову.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги статей 25, 26 Закону України «Про кооперацію», частин 4, 5 статті 107 Господарського кодексу України, оскільки за період з 2017 року по 2019 рік кооперативом не здійснювалось будь-яких кооперативних виплат або виплат на паї, отримання яких є корпоративним правом позивача, вказане суперечить вимогам закону та порушує зазначені корпоративні права позивача.

2. Аргументи ОСОБА_1

Позивач стверджує про те, що решта членів кооперативу таємно від позивача провели загальні збори членів кооперативу, на яких вирішили змінити співвідношення розміру паїв членів кооперативу. Як зазначає позивач, в результаті проведення вказаних зборів, було зареєстровано нову редакцію статуту відповідача, де пай позивача зменшено з 35% до 25% від загального розміру пайового фонду кооперативу. При цьому, як стверджує позивач, не дивлячись на те, що фактично завдяки позивачу було побудовано будівлі, що належать кооперативу, від оренди яких він отримує дохід, весь час, протягом якого позивач є членом кооперативу, відповідачем жодного разу не здійснено позивачу кооперативних виплат та виплат на паї, що суперечить вимогам Закону України «Про кооперацію», статті 107 Господарського кодексу України та пункту 12.3 Статуту відповідача.

Відповідно до фінансової звітності за період з 2016 року по 2019 рік (чистий прибуток 2016 рік - 2143500 грн., 2017 рік - 472700,00 грн., 2018 рік - 548400,00 грн., 2019 рік - 583900,00 грн.) у товариства відсутні збитки, проте, жодних виплат здійснено не було.

3. Аргументи Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Борщагівський»

Щодо порядку розподілу доходу, в тому числі, на кооперативні виплати та виплати на паї: враховуючи норми законодавства та положення Статуту кооперативу, дохід відповідача розподіляється на кооперативні виплати та виплати на паї лише після сплати податків і зборів, а також покриття збитків (пункт 12.3 Статуту).

Протоколом загальних зборів № 09/09 від 09.08.2020 вирішено, що доходи кооперативу, отримані за результатами господарської діяльності за 2016-2019 роки направлено на покриття збитків попередніх періодів, а кооперативні виплати та виплати на паї за період з 2016 року по 2019 рік не виплачуються членам кооперативу.

Порушеним право члена кооперативу може бути лише у разі не виплати кооперативних виплат та виплат на паї після прийняття загальними зборами рішення про здійснення таких виплат, оскільки рішення про зазначені виплати загальними зборами не приймались, відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, у спірних правовідносинах відсутні повноваження господарського суду: прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Також, за період з 2017 року по 2019 рік позивач не з`являвся до кооперативу, жодної трудової участі у діяльності кооперативу не здійснював.

Аргументи позивача про наявність у зазначений період прибутку не відповідають дійсності, оскільки станом на 2016 рік у товариства наявний непокритий збиток у розмірі 28903300,00 грн. та весь подальший прибуток покривав сформовані збитки кооперативу.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом частин 1, 2 статті 55 Господарського кодесу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю відповідно до Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина 6 статті 3 Господарського кодексу України).

Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 Господарського кодексу України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина 1 статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з статтею 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За статтями 20, 21 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про кооперацію» дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід розподіляється на: сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні виплати; виплати на паї.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про кооперацію» кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу. Кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать.

Відповідно до підпункту 14.1.49 Податкового кодексу України під дивідендами розуміють платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до пунктів 3.6, 14.6 Статуту відповідача, членами кооперативу є: ОСОБА_2 - 12750000,00 грн., ОСОБА_3 - 12750000,00 грн., ОСОБА_4 - 12750000,00 грн., ОСОБА_1 - 12750000,00 грн.

Згідно з пунктами 7.5.5, 7.5.10 Статуту, до компетенції загальних зборів належить: затвердження розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, при необхідності та за згодою більшості членів кооперативу, залучення кредитів. Приймати рішення щодо володіння, користування, розпорядження та розподілу майна кооперативу.

Пунктом 12.3 Статуту визначено, що після оплати податків і зборів (обов`язкових платежів), погашення заборгованості та покриття збитків, дохід кооперативу розподіляється на кооперативні виплати, виплати (нарахування) на паї або використовуються іншим чином відповідно до рішень загальних зборів.

Кооперативні виплати не виплачуються у випадку збиткової діяльності та якщо збитки за минулі роки залишились не відшкодованими.

До матеріалів справи долучено фінансову звітність, а саме: фінансовий звіт за 2014-2019 роки.

Відповідно до пункту 12.4 Статуту частина доходу, визначеного до розподілу, у розмірі, визначеному рішенням загальних зборів кооперативу, спрямовується на нарахування і виплату паїв. Решта доходу розподіляється між членами кооперативу як кооперативні виплати відповідно до їх участі в господарській діяльності.

Статтею 26 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу.

Згідно з частиною 5 статті 107 Господарського кодексу України кооперативні виплати - частина доходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами тощо.

Протоколом загальних зборів членів кооперативу № 09/09 від 09.08.2020 вирішено, що доходи кооперативу, отримані за результатами господарської діяльності за 2016-2019 роки направлено на покриття збитків попередніх періодів, а кооперативні виплати та виплати на паї за період з 2016 року по 2019 рік не виплачуються членам кооперативу.

Пунктом 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз`яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські товариства, стаття 158 Цивільного кодексу України). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п`ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що загальними зборами Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Борщагівський» приймалось рішення про спрямування прибутку на кооперативні виплати та виплати на паї, яке, в розумінні вимог пунктів 7.5.5, 7.5.10, 12.3, 12.4 Статуту та статей 25, 26 Закону України «Про кооперацію», віднесено до їх виключеної компетенції, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що загальні збори не приймали рішення про виплату членам кооперативу дивідендів, а суду заборонено підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 927/242/20.

Аргументи сторін відносно долученої до матеріалів справи фінансової звітності підприємства за період з 2016 року по 2019 рік на підтвердження прибутковості або збитковості кооперативу, участі ОСОБА_1 у діяльності кооперативу, не враховуються судом, оскільки, стягнення дивідендів без наявності рішення загальних зборів є втручанням у діяльність кооперативу, захист інших корпоративних прав позивача не включений ним до предмету та підстав позову у даній справі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Суд вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

У задоволенні позову (вх. № 2113/20 від 23.07.2020) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8, код ЄДРПОУ 31204522) про стягнення кооперативних виплат та виплат на паї відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2021.

Суддя С.О. Саванчук